За життя

(робоче)

Прийшов до нас в Live Chat користувач і каже "не отримую листа про відновлення паролю від вашого сервера". Дивимося в лог - лист доставлено на сервер отримувача. Користувач каже, що листів немає. Починаю примушувати його передивитися логи свого сервера і з'ясовується наступне:
пошта йому ходить через GMail -- спершу потрапляє на проміжний сервер, а потім йде на GMail. І от наші листи чомусь опинялися на проміжному сервері і не потрапляли на GMail. На жаль мені не вдалося з'ясувати, яким чином пошта потрапляє з проміжного сервера на GMail  -- чи то GMail забирає з проміжного сервера чи проміжний сервер форвардить на GMail. Але факт в тому, що GMail тупо її не отримував.

Тому якщо у вас трапляються такі невідомого походження зникнення пошти, перевіряйте, як вона за словами отримувача має йти, і дивіться проміжні вузли.
"Перед смертю не надихаєшся",.. і не наїсисся. Ходжу по магазинах і так хочеться останній раз покуштувати і те, і те, і інше, - все, що нескоро вже побачу. І часу вже немає нове їсти, і вже куплене навіть не з'їм, але руки все одно тягнуться.
Ощадбанк робить ремонти в приміщеннях, ставлять термінали самообслуговування ... Загалом все покращується. А черги як були, так і лишилися. Тому що ніхто не здогадався, що якщо є кілька кас і окремо операціоністи в залі, то електронна черга - обов'язковий атрибут для сервісу в 21-му столітті. Але в нас "і так згодиться". Зокрема, тому, що баба Маня і програміст Федя, котрі керують процесом реновації банку, ніде далі Конотопа в житті не виїжджали.
Світло вимкнули,
Росія не годує.
Важко ватникам.
Одне з найяскравіших вражень від Стамбулу -- "які ж вони ще далекі від Європи". Типове мусульманське місто із сміттєвими пакетами на вулиці (а де-інде і на проїжджій частині), несамовитим забрудненням повітря (ми всі чотири дні там кашляли безперервно) і жебраками, що чіпляються до тебе на вулиці.
Хоча інфраструктурно (система метро, автобуси, тротуари) Стамбул набагато випередив Київ.      
Деякі не-дуже-долугі українці зловтішаться з приводу літака, що впав на Синаї, мовляв, ті, хто їздить в Єгипет, підтримують своїми грошима Путіна. Слід нагадати, що в Єгипет з Росії зараз літають ті, хто раніше літав в Європу, а то й далі. Тобто люди забезпечені, часто-густо власники своїх бізнесів. Податки вони платять як обов'язок, а політику влади і своїх співгромадян не підтримують.

Другий негативний момент - це падіння дуже влучно виставляє Росію жертвою, а не агресором, в очах пересічного європейця чи навіть американця. Годі й казати, що нам такі "жертви" аж ніяк не пасують.

Он вже вишикувалася черга бажаючих взяти "на себе відповідальність" за "теракт", а Росія волатиме про необхідність сильнішої боротьби із ІГІЛ (натомість посилюючи акції проти сирійської опозиції). І це при тому, що не слід шукати умисел там, де події є прямим наслідком некомпетентності і поганої роботи виконавців (техніків з обслуговування літака).
Покликала мене дружина сходити з дітьми на новий мультфільм. Забронювала ще кілька днів тому квитки ...

Приїжджаємо. 16.40 (сеанс о 17.00). 4 каси, біля всіх люди. Стоїмо чекаємо. Якісь черги кудись рухаються. Підходить наша черга о 16.50, нам заявляють "бронь знімається за 20 хвилин, ваші квитки вже продані". Ок... Кличте адміністратора. Адміністратор - хлопець років 25, може й молодше, починає щось нести, що квитки продані, він нічого зробити не може, а весь зал забитий і місць немає (таки дійсно зал був повний). Тут підійшли ще одні такі самі постраждалі з одною дитиною. Дзвоніть директорові - начебто телефонує, але теж якось результату я не спострігаю.

Переказувати 15 хвилин гучних, на весь кінотеатр, суперечок, я не буду. Нам пропонували квитки на інший день, але спробуй поясни це дітям. Я просив поставити додаткові стільці в зал для дітей, - не погоджувалися, кажуть "де ми стільці візьмемо". Відповідаю - "підніміть жопи касирів і віддайте дітям". Не хочуть, мовляв на чому касири сидітимуть.

Спрацювала моя наполегливість у купі зі згадуванням про фейсбук: я пообіцяв адміністраторові, що я напишу докладний допис до фейсбуку, і заплачу 1000 грн за рекламу, щоб якомога більше людей його (допис) побачило. І, мовляв, дуже здивуюся, якщо його після такого не звільнять. Він ще кілька хвилин поопирався, мабуть, для солідності, аж бачу - тягнуть таки стільці для 3-х дітей. Поставили їх біля перших рядів з краю, діти більш-менш нормально подивилися мультфільм.А дорослим не сильно-то й хотілося.

Тому кінотеатр не згадую - боюся, що в будь-якому кінотеатрі може бути те саме. Але ви знаєте, що робити :).
84bfc1a0204f48071ed166e75ffe07d5.jpg

(перепрошую за якість - знімалося "від стегна" мобільним)

Цей автомобіль ми обігнали на автобані, де він жваво чухав біля 120 км/год. Потім він заїхав за нами на заправку, і моя дружина поспілкувалася із власником (я в цей час платив за бензин, тому фотографувати довелося "на льоту", коли дружина розповіла історію).

Так от, цьому автомобілеві абсолютно невідомої мені марки 55 років. За кермом його перший і єдиний власник, котрий і їздить на цьому автомобілі все життя (діду вже біля 80, якщо не більше), і це власників єдиний автомобіль. А, дружина його теж була в автомобілі, але про неї він не уточнював ;).

Візуально технічний стан автомобіля такий же, як і в моєї 5-річної літньої автівки. Тобто хазяїн його тримає в ідеальному порядку.

Ще - номер автомобіля KA LL 155 (старий, не ЄС-івський). Цікаво буде, якщо вдасться знайти про нього інформацію.

Update: марка машини - Borgward.
В Ризі дуже мало товстих людей. Звичайно, їх можна побачити, але це велика рідкість і, припускаю, що побачені товстуни мають певні проблеми ендокринного характеру. А може це просто приїжджі.

Дружина припустила, що худорлявість - це латиський генотип. Але в Ризі більш ніж 40% російськомовного населення (тобто принаймні чверть - не латиші за генотипом). Відповідно, серед них мала би бути певна кількість товстунів. Але немає.

Навмисне спостерігаю по дитячих майданчиках -- всі без виключення мами, навіть ті, що із немовлятами, стрункі чи навіть худі. Тобто вони навіть під час вагітності не набирають по 20 кг, як в Україні.

Це ще більш дивно, якщо зважити на кількість кондитерських, кафе і хлібних крамниць в Ризі. При цьому кондитерські вироби в них смачні, а хліб - смачніший, ніж в Україні, і в більшому асортименті.

Та й їжу вдома готують в середньому менше, ніж в Україні - більше використовують напівфабрикати або їдять в кафе.

Це приводить мене до висновку, що в Латвії існує розуміння і культура здорового життя і здорового харчування. А також натякає, що всі казки про широку кістку і гормональні порушення - це наслідок невміння тримати рота затуленим і не жерти цілодобово все, що побачиш. Бути худим - можна, і нескладно.
В Ризі є вулиця Лачплеша. Лачплесіс - це місцевий міфічно-літературний герой, він же захисник вітчизни тощо.

Я колись вже писав, що було би непогано запровадити Бульвар Труляля і Траляля і вулицю Гоблінів в Києві. Але цілком погоджуся хоча б на вулицю Котигорошка, чи на крайній випадок на провулок Козака Мамая. На жаль, від тих шаромижників, що раз за разом опиняються в органах влади, годі й чекати таке. Але, може, в порядку громадської ініціативи хтось запропонує перейменувати якусь свіжу вулицю на вулицю Горинича, наприклад? А молоде покоління могло би підтримати проїзд "Гарі Потера". Старші ж, може, погодяться на тупик Карлсона.
  • Архів

    «   Квітень 2024   »
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
    1 2 3 4 5 6 7
    8 9 10 11 12 13 14
    15 16 17 18 19 20 21
    22 23 24 25 26 27 28
    29 30