За життя

На ВДНГ вчора і сьогодні була дводенна виставка собак. Нашого Регіна виставляє приятелька, в котрої він "в оренді". Завезли собаку до неї ще на тижні, а забирали сьогодні прямо з виставки.

Сама виставка мене мало цікавить, але проходила вона поруч із стайнями. А там вздовж левади посаджені якісь дуже хитрі горіхи. Вони схожі на манчжурські, але видовжені.



Я їх на пророщування набирав минулий раз коли був кілька тижнів тому, і сьогодні ще півтора десятки назбирав.

Але мова не про самі горіхи. Коли горіхи падають, вони мають звичку проростати. Звісно, під материнським деревом в паростка шансів жодних - його викосять робітники восени, бо йому там не місце. А паростків багато - під одним деревом було біля 50 штук, всі цьогорічні. І під іншими деревами були, хоча в меншій кількості (в меншій, бо там трава і схоже, що її косять). Так я півтора десятки насмикав просто з землі собі на вирощування. Вони при висмикуванні зберігають кореневу систему (пощастило, що були зливи, і рослини легко висмикуються) і потім добре приживаються в іншому місці. Я їх вже всі посадив в горщики, і деякі рослини й не помітили, що їх там кудись пересаджували - почуваються так само добре, як до висмикування. Деяким пощастило менше. Але я певен, що виживуть всі 15 чи 16, скільки я їх там привіз.

Ну і горіхи проростимо, само собою. В мене вже 6 горіхів (волоських), пророщених місяць тому, росте.

Що я з ними робитиму? А в мене дамба довга, місця на багато дерев вистачить. Горіх же манчужрський невибагливий, ще й високий виростає. І білки голодними очима взимку з гілок дивляться, сиротливо їсти просять. А так буде їм допомога.

Попереднього разу ми куницю бачили 3 роки тому. І ось вона знову прийшла:



Вкрала хліб, котрий я білкам вчора виклав.

Як я згадував, в мене у вольєрі лишилась одна білка і я її випустив в ліс. Вона пару днів погуляла і вирішила, що їсти хочеться. Тому тепер вона товчеться між будиночком і годівницею і чекає, поки я винесу їсти (і мене не боїться). Ось вона на гілці:



PS: білку звати Ассоль.

З усієї команди домашніх білок в мене лишилася остання білка, і тій шостий рік пішов. То я вирішив поки весна адаптувати її до лісу - хай погуляє на старості років, може ще й білченят принесе. А вона, хитра, не сильно то і рветься гуляти - обійшла сьогодні вольєр ззовні і назад залізла.

Але в мене сьогодні свято. 5 років тому я зробив два будинки для білок і повісив їх так, щоб було з вікна видно. Один біля годівниці, він занадто галасливий. А другий трохи далі. 4 роки ці будинки стояли пусті.

Цього ж року в першому, поки я був відсутній, білка якась зробила гніздо. Але виводку немає (або ще, або вже - не знаю). А от в другому є молоді білченята! Сидять собі, соплять. Їм десь 3-4 тижні, тобто скоро вже виходитимуть в світ. Сподіваюся, що цей виводок започаткує традицію селитися біля мого будинку.

або "поки все не з'їм, звідси не піду".

Новий сезон оголошую відкритим.

Це зайка, котрий живе у нас неподалік. Ця чортова скотина, судячи зі слідів, збирається обгризати свіжопосаджені вишні і черешні. Живе він в норі на крутому схилі, куди я по снігу не залізу. Шелті його бачила, але по снігу їй теж незручно підніматись, а випустити чорного тер'єра на полювання в мене поки що нагоди не було.