За життя

Спочатку трохи статистики (див.статтю). Останні роки (2007-2009) спостерігається стабільне зниження розміру будинку і земельної ділянки в котеджному маєтку. Це свідчить як про усвідомлення людьми реальних потреб, так і про те, що до котеджного способу життя залучались все менш заможні верстви населення. Тобто, тенденція до придбання приватних будинків захоплювала і пересічного громадянина, а не тільки багатіїв.
Водночас, цікавою є думка про котеджні містечка на 500-1000 будинків. З того, що я бачив, найбільшим успіхом могли користуватись "поселення" на 30-50 будинків максимум: переїзжати в містечко з рядами і кварталами типових будинків, коли до лісу або водоймища треба йти 10-15 хвилин, радощів мало. Та й в цьому випадку необхідно було забезпечити людям (потенційним клієнтам) можливість обирати проект будинку до початку його будівництва. Типовий проект рідко буває дійсно логічно спроектованим.
Третій фактор - це якість будівництва. Досвід показує, що будівництво "на замовлення" здійснюється дуже швидко і дешево, тобто з мінімальною якістю. Доходить до того, що багаті покупці зносять чи розбирають будинок і переробляють його під себе. Причин тут декілька - і відсутність дійсно професійних робітників в штаті (залучають сторонні бригади, які зацікавлені в отриманні коштів, а не в тому, щоб надати якісний результат), і відсутність системи контролю якості, і сам підхід до будівництва, коли всі будинки будуються водночас, при цьому виникають хвилі потреби в певних видах робіт.

Найгірше в ситуації з замороженням будівництва те, що недобудовані будинки, які зараз сотнями стоять в околицях Києва, за 2-3 роки стануть непридатними для подальшого використання. Тобто їх треба буде зносити і перебудовувати. Таким чином, десятки і сотні мільйонів доларів зараз закопані в коробки, які не мають ніякої практичної цінності.

Сумно, панове, але хіба ці "девелопери" не думали, що роблять, коли починали свої проекти?