За життя

Коник-стрибунець

В нас з роздачі новорічних подарунків лишилося декілька сертифікатів від Bodo і ми вирішили, зокрема, сходити на стрибки на батуті. Розвага на двох, але дітей порахували за одного, а я пішов другим.

На батуті я стрибав кілька разів в житті ще в дитинстві, коли займався спортом. А дитячі і розважальні батути - це зовсім не те. Тому було цікаво подивитися, що воно таке.

До речі, ви знаєте, що стрибки на батуті - олімпійський вид спорту? Багато хто цього не знає (я знав :).

Спортивний зал розташовано в одній з будівель авторемонтного заводу біля м.Берестейська. Можна пішки, можна заїхати автівкою.

Сервіс поставлено на досить якісному рівні -- 5 справжніх спортивних батутів, роздягальня, душ на після стрибків, місця для сидіння - все як треба. Щоправда, це приміщення актового залу, зі стелями по 6 метрів. Відповідно, взимку має бути нежарко, а влітку кондиціонери на такий об'єм теж не дуже доб'ють.

Для тих, хто займається, пропонують тренера, котрий вчить основам, щоб і руки-ноги не поламати (швидше щоб не суглоби не пошкодити), і з батута вниз не злетіти - батути на висоті 1.2 метри знаходяться, падати буде боляче. Якщо хочете займатися більш професійно - з тренером можна займатися і не лише на перших заняттях. Чув, що дехто ходить туди постійно і довго (місяцями, якщо не роками).

Самі стрибки доволі цікаві і діти швидко схоплюють, що потрібно робити. А в мене ще зі спорту навички і рефлекси лишилися, виявляється. Одне погано - від стрибків йде навантаження на хребет, а він в мене пошкоджений.

У нас цих стрибків була година на трьох по черзі, і мені вистачило (мокрий був вже за 10 хвилин). Діти би ще стрибали, але на то вони і діти. Лише слухати тренера не дуже хотіли, але то, гадаю, прийде з часом. Плануємо щонайменше до кінця літа ходити туди з дітьми займатися в якості додаткового спорту.