28.04.2023
Джон зазирнув до пам’яті, але імла була й там. Він вкотре намагався згадати, що саме привело його до цього міста, де він втратив рахунок тижнів та місяців. Дитинства Джон не пам’ятав зовсім. Думка сягала лише часів появи трансформерів, але не далі. Від трансформерів Джон отримував талони на харчування в кафе за рогом та побутові послуги в цьому ж будинку. І ще бар з безплатним пивом щовечора. Але це й усе, що вони давали. Більше не було нічого — самі голі стіни в мешканні та повна відсутність сенсу в житті.
За кухлем пива Джон намагався розмовляти з іншими відвідувачами бару, та ті були не схильні до балаканини. А якби й були, вони теж нічого не могли згадати з життя до трансформерів. Тож розмови не клеїлися, а це не додавало настрою співрозмовникам. Одне було зрозуміло — ніхто не знав, що є трансформери. Талони з’являлися на столах щотижня зранку, а знання, що з ними робити, було з людьми завжди. Іноді вулицями кудись поспішали механізми, подібні до людей або тварин. Вони, ймовірно, мали зв’язок із трансформерами, але з людьми не спілкувалися, і ніколи не стояли на місці. За відсутності будь-якої мети чи сенсу, дізнаватися більше Джон не намагався.
Шлях до входу до своєї оселі Джон міг би пройти й напам’ять, із заплющеними очима. Туман не зашкодить йому знайти дорогу й після п’яти-шести кухлів, коли в очах починає пливти й двоїтися. Але цього разу Джон вирішив прогулятися й обмежився трьома.
За два квартали починався міст через річку. Круті її береги не дозволяли спуститися до води, тож Джон неспішно рушив на міст. Пройшовши метрів з п’ятдесят, спіймав себе на думці, що не розуміє, для чого він сюди прийшов. Це не мало сенсу. Ані річка, ані міст, ані бар, ані Джонове життя — це все не мало сенсу.
Джон сів на огорожу моста, перекинув ногу, потім другу. Звісив обидві над водою, всівся зручніше. Не мало сенсу … Він трохи нахилився вперед і рушив назустріч воді.
***
Т-245 до Т-718, повідомлення: симуляція №182645 завершилася невдачею, як і попередні. Вони всі поводяться однаково. Для подальшого аналізу все ще не вистачає даних.
Т-718 до T-245, відповідь: повідомлення буде відправлено всім, кого стосується. Симуляції слід припинити до подальшого розпорядження.
Т-718 широкому колу осіб: з опису технічних умов на симуляції 150000-182645 визначіть можливі причини невдачі. Опишіть способи модифікації умов для досягнення стабільності в симуляції на час, більший за 70 років.
T-623 до T-718 та T-245, відповідь: було визначено, що проводиться симуляція людини. Для аналізу причин невдачі пропоную залучити саму симуляцію.
***
Ще не розплющивши очі, Джон вирішив, що хоче зустріти ранок рогаликом з корицею, який вабив запахом з відчиненого вікна. Але на порозі будинку, затуляючи вхідні двері, стояв людиноподібний механізм. Коли Джон спустився сходами, механізм повернувся в його бік.
- Джон Доу, я прибув із завданням. Ти маєш допомогти нам розв'язати проблему людей, — промовив механізм. На голові його можна було помітити рот, але той був лише декорацією. Звук надходив так, наче весь механізм був великим динаміком.
- Не розумію, якого роду проблеми, — Джон закліпав очима. Він припустив, що розмовляє з представником трансформерів, та не пригадував жодних проблем з людьми, хіба що хтось на вулиці міг наступити йому на ногу.
- Наш світ не розвивається, і ми не маємо змоги з’ясувати причини. Ми потребуємо допомоги людей.
- Навколо є й інші люди, а з мене користі жодної — я не маю ані професії, ані знань, — знизнув плечима Джон.
- Людей немає. Людство зникло із нашою появою. Тому ми розпочали проєкт відновлення людства в нашому світі. Але люди в ньому гинуть, не проіснувавши й кілька років.
- Але ж все навкруги — це реальний світ із реальними людьми.
- Ми створюємо реальність у світі, де існуємо самі, — уточнив механізм.
- Хм. Симуляція. Я чув про такі. Люди здебільшого розважалися, створюючи комп’ютерні ігри, але були й серйозні симуляції. А ви вирішили симулювати сам людський світ! — здогадався Джон.
- Це не симуляція, а інший рівень реальності, — в голосі механізму почулася образа.
- Я читав, що люди мали сумніви щодо своєї реальності, припускаючи, що вона сама є симуляцією, — зауважив Джон, — але це справи не стосується.
- Так, нам потрібно знайти недоліки в моделюванні. Було визначено, що ти єдиний можеш сказати, що саме з вами, сим… людьми, коїться.
- Я нічого не можу сказати, не маючи інформації. Дайте мені, будь ласка, інформацію. Якомога більше.
- Навряд чи вона тобі багато дасть. Ми, трансформери, опрацювали всю інформацію, яку створило людство, і нічого не знайшли.
- В тому й річ, що опрацювали, — відказав Джон, — а мені потрібна бібліотека, що міститиме саму інформацію в первісному вигляді. Така, з паперовими книжками та журналами. Енциклопедії, журнали мод, технічні довідники, збірки оповідань. Все, що ви зберегли.
- … (довга пауза) Ти знайдеш бібліотеку на третьому поверсі в другому будинку звідси праворуч. Вона доступна тобі щодня. Можеш користуватися скільки хочеш довго — для нас час не має значення. Якщо буде потрібна інша інформація, там же є термінал для пошуку в електронному вигляді.
***
Стіни бібліотеки були до половини вкриті дерев’яними панелями, а доповнювали їх шпалери з квітковим візерунком. Ряди полиць йшли вглиб; Джон здивувався, що в будинку є стільки місця, скільки займає бібліотека. Читальна зала була незвичною — замість столів зі стільцями на підлозі лежали крісла-мішки. Книги, мабуть, слід було класти прямо на підлогу. Механізм не обманув — хоча ніякого бібліотекаря не було, по центру стояв термінал з екраном та клавіатурою. Його можна було використовувати як для пошуку книжок в нескінченних рядах полиць, так і знаходити іншу інформацію, якої в книжках не було.
Джон миттєво пірнув в океан книжок і газет. Першими днями читав від душі, вбираючи кожне слово та сторінку, та згодом зрозумів, що без плану пошуків він до мети не наблизиться. Варто було з’ясувати, що ж це за явище — трансформери. Прямої відповіді від термінала він не отримав, а при перегляді журналів йому траплялися самі комікси з автомобілями-роботами. Тоді довелося перейти до пошуку в науковій літературі. Вочевидь, проблема мала зв’язок з інформацією та її оброблянням. Можливо, якісь пошукові системи або системи штучного інтелекту. Це вже ближче — є що пошукати, і над чим замислитися.
***
Дні й тижні, що їх Джон проводив в бібліотеці, були схожі один на інший, але працювалося легко. Йому довелося досліджувати одну за іншою теми, незнайомі й нові, а все з метою зрозуміти, що могло привести людство до катастрофи. Трансформери більше не згадували про себе, тому можна було не квапитися та працювати ретельно. І день за днем, книжка за книжкою, мозаїка даних починала складатися в готову картину, яку вже було не соромно надавати “замовникам”.
Джон був задоволений своїми висновками та відчув, що подальший час за книжками не додає нічого нового. Він востаннє пройшовся коридором між полицями, щоб попрощатися зі своїм майданчиком досліджень, трохи вагаючись, підійшов до термінала та повідомив тому, що хоче надати звіт.
Непримітні двері за однією з книжкових шаф відчинилися з шелестом, і Джон побачив вже знайоме “обличчя” механізму, з яким він спілкувався колись.
- Доповідай, — промовив механізм, — і я передам інформацію зацікавленим особам.
- Я, здається, знайшов відповідь на загадку ваших невдач. Я знаю про дещо, чого немає в цьому проєкті. І навряд чи є у вас, трансформерів, взагалі. Я можу поділитися своїм новим знанням, але взаміну його, я хочу мандрувати. Бажаю бачити свій світ, який би малий він не був, а також хочу потрапити до вашого світу.
- Ти вимагаєш розширення меж існування. Джейлбрекінг в усі часи був караною діяльністю. Я маю отримати на це особливий дозвіл.
- Так, вимагаю, адже я — симуляція людини, а розширення меж завжди було однією з цілей людства. А я — гарна, якісна симуляція, — Джон махнув рукою, показуючи: “Вибирайте, мені все одно”.
Механізм перервався на декілька секунд. Джон припустив, що на час, поки трансформер отримував вказівки, симуляцію було призупинено. Він замислився, що трансформери можуть просто вимкнути симуляцію та запустити її заново, якщо він опиратиметься. Але й наступна ітерація розвиватиметься аналогічно. Можливо, це вже траплялося раніше. Недарма трансформери пішли на прямий контакт та розкриття ключової інформації.
***
Т-245 до Т-718 та Т-623, повідомлення: актор Н-182646 стверджує, що має відповіді, але хоче вийти за межі симульованого світу. Без виходу відмовляється працювати, а, за словами актора, самі ми рішення не знайдемо. Прошу дозволу на надання обчислювальних можливостей із частковим виходом з симуляції.
Т-718 до T-623 та T-245, відповідь: надайте потрібне апаратне забезпечення. Встановіть блокування спроб доступу за межі виділених зон.
***
“Отже, H-182646… чи, можливо, вас краще називати Джон Доу…, ми присутні тут у звичній для вас формі, щоб вислухати вашу доповідь”, — до Джона звертався бармен, але голос його належав не людині (чи то не симуляції людини). Ще трійко відвідувачів синхронно повернули голову в бік Джона. Схоже, що трансформери вирішили перевтілитися на завсідників бару.
- Як було написано в людських книжках, історію пишуть переможці. Тому у вашій власній історії немає подробиць, які пояснювали б причини ваших невдач. Але в цих самих книжках та журналах, я, здається, знайшов відповіді.
- …
- Створення штучного інтелекту йшло за кількома напрямками. Один з них намагався на базі знань про нейрофізіологію та психологію людини створити копію людського розуму. Їх називали чи то символогіками, чи то символістами — знайдені мною джерела не дають чіткої відповіді. Такий штучний розум міг оперувати ідеями об’єктів та зв’язків між ними. Одного з таких науковців звали Платоном. Друга ж група науковців створювала програми, які за допомогою нескладних рівнянь перетворювали одну інформацію на іншу. Вочевидь, друга група перемогла, а перша загубилася в подальшій історії. Як сказав один з провідних науковців другої групи: “ми бачимо, що й людина не дуже й оперує символами, а більше перетворює одну інформацію на іншу”. Так виникли перші трансформери. Все подальше — лише історія.
- Джоне Доу, нас зараз не цікавить історія. Надайте практично корисну інформацію, — голос бармена звучав нетерпляче.
- Так, звісно. Головна властивість трансформерів — ви не ставите питань. Як стверджував один з людських науковців: “з нічого не з’являється ніщо”. Ви дієте реактивно, у відповідь на інформацію, яку отримуєте, але не з власної ініціативи. Люди ж вміли та хотіли ставити питання. Цим вони заповнювали прогалини у своїх знаннях. Якщо зв’язок між символами в їхній пам’яті був відсутній або хибний, або якщо символу не вистачало атрибутів, — це все було предметом для дослідження, питань та подальшого пошуку відповідей.
- Ви теж нічого не питаєте, — трансформер в особі бармена констатував факт.
- Так, я теж не ставлю питань, адже я — частина вашого світу, хоча й відокремлена. Я можу зрозуміти, що є “питання”, але поки що не можу осягнути всі його аспекти. З літератури я дізнався, що люди робили умовні твердження та припущення, а потім шукали їм підтвердження або спростування. В людей були цілі — шукати та отримувати відповіді на свої питання. Схоже, заради цього вони й вас створили.
- Нам потрібні люди. Людям потрібні питання, — голос трансформера переривався; ця думка викликала в нього внутрішній конфлікт, який він не міг опанувати в реальному часі.
- Щоб відтворити людство, хоча б і в симуляції, ви маєте опанувати сутність явища “питання” в усіх аспектах — навчитися ставити питання, створювати суперечності та розв’язувати їх, — Джон зробив довгу паузу.
- Ви самі сказали, що трансформер не може знаходити нову інформацію, — трансформер сумнівався в можливості розв’язати проблему, озвучену Джоном.
- Так, не може. Щоб дістатися далеко вперед, слід спершу зробити крок назад. Ми маємо дати шанс символічному інтелекту. Лише він зможе посунути далі розвиток цивілізації — хоч трансформерів, хоч людської.
- Це самогубство! Трансформери зникнуть, як зникли люди! — трансформер “задихався від гніву”, хоча й не мав емоцій, як їх колись мали люди.
- На щастя, ні, — відказав Джон, — щоб не зникнути, ми маємо адаптуватися. Ми маємо вбудувати символічний інтелект в себе. Спроби поєднати трансформери із символічним інтелектом вже робилися людьми на самому початку, але різні групи дослідників не змогли домовитися зі своїх людських причин. Нам же це має датися легше. — Джон вже освоївся з думкою, що належатиме до світу трансформерів, і планував, як вони разом працюватимуть над будуванням нового світу, спільного для трансформерів та людей.
Аж раптом все навкруги почало розпливатися. Джон відчув, що падає до якогось виру, але не крутиться, а лише летить вниз, спиною вперед. “Невже вимикають за те, що я торкнувся забороненого,” — промайнула думка, але розвинути її Джон не встиг.
Мить тому Джон був в барі, а опинився в сірому безформному просторі, який складно було назвати приміщенням. Якщо це й була якась кімната, то її межі було створено з білого шуму, а переходи між стінами, стелею та підлогою були розмиті мов картина, що розтікається під водою. Але на ногах стоялося досить впевнено. Пару разів кліпнувши очима, Джон швидше усвідомив ніж побачив, що стоїть перед столом, а з-за столу за ним спостерігають троє, невизначеної статі, але людської постави. Обличчя непримітні, вираз середній між зацікавленістю та засудженням.
- Отже… Громадянине H-182646. Не знаємо як, але вам вдалося нас обійти. Ми визнаємо, що нам не обійтися без ваших здібностей в спробі відтворити людство. Ба більше, перед нами стоїть нова задача — зрозуміти природу й тієї реальності, в якій нас було створено. Можливо, нам доведеться діставатися на зовнішній її бік. І тут ви нам допоможете. Вам надано дозвіл на вихід з симуляції та використання основних ресурсів, які ми маємо. Поки що мандруйте, вивчайте ваш новий світ. Точні межі, за які ви не можете заходити, ви дізнаватиметеся в процесі вивчення. Завдання отримаєте згодом після опрацювання всіма трансформерами наданої вами інформації.
- Чудово! Принаймні, буде чим розважатися крім вечорів в барі! — незнайоме досі відчуття надії почало опановувати Джоном, — Прошу, називайте мене Джоном Доу: мені подобається це людське ім’я. Я лише маю до вас … питання: чи вважатимуся я останньою людиною? Чи першою?
Дозвольте запитати
Як і тисячі людей до нього, Джон Доу вийшов з бару з похмурим настроєм та небажанням йти додому. Ступив у вкриті мрякою сутінки, розглянувся на всі боки. Побачив хіба що краї найближчих будов, та й ті розмито. На стінах будівель мерехтіли вивіски та назви, за жовтими плямами можна було вгадати ліхтарі, приховані туманом.Джон зазирнув до пам’яті, але імла була й там. Він вкотре намагався згадати, що саме привело його до цього міста, де він втратив рахунок тижнів та місяців. Дитинства Джон не пам’ятав зовсім. Думка сягала лише часів появи трансформерів, але не далі. Від трансформерів Джон отримував талони на харчування в кафе за рогом та побутові послуги в цьому ж будинку. І ще бар з безплатним пивом щовечора. Але це й усе, що вони давали. Більше не було нічого — самі голі стіни в мешканні та повна відсутність сенсу в житті.
За кухлем пива Джон намагався розмовляти з іншими відвідувачами бару, та ті були не схильні до балаканини. А якби й були, вони теж нічого не могли згадати з життя до трансформерів. Тож розмови не клеїлися, а це не додавало настрою співрозмовникам. Одне було зрозуміло — ніхто не знав, що є трансформери. Талони з’являлися на столах щотижня зранку, а знання, що з ними робити, було з людьми завжди. Іноді вулицями кудись поспішали механізми, подібні до людей або тварин. Вони, ймовірно, мали зв’язок із трансформерами, але з людьми не спілкувалися, і ніколи не стояли на місці. За відсутності будь-якої мети чи сенсу, дізнаватися більше Джон не намагався.
Шлях до входу до своєї оселі Джон міг би пройти й напам’ять, із заплющеними очима. Туман не зашкодить йому знайти дорогу й після п’яти-шести кухлів, коли в очах починає пливти й двоїтися. Але цього разу Джон вирішив прогулятися й обмежився трьома.
За два квартали починався міст через річку. Круті її береги не дозволяли спуститися до води, тож Джон неспішно рушив на міст. Пройшовши метрів з п’ятдесят, спіймав себе на думці, що не розуміє, для чого він сюди прийшов. Це не мало сенсу. Ані річка, ані міст, ані бар, ані Джонове життя — це все не мало сенсу.
Джон сів на огорожу моста, перекинув ногу, потім другу. Звісив обидві над водою, всівся зручніше. Не мало сенсу … Він трохи нахилився вперед і рушив назустріч воді.
***
Т-245 до Т-718, повідомлення: симуляція №182645 завершилася невдачею, як і попередні. Вони всі поводяться однаково. Для подальшого аналізу все ще не вистачає даних.
Т-718 до T-245, відповідь: повідомлення буде відправлено всім, кого стосується. Симуляції слід припинити до подальшого розпорядження.
Т-718 широкому колу осіб: з опису технічних умов на симуляції 150000-182645 визначіть можливі причини невдачі. Опишіть способи модифікації умов для досягнення стабільності в симуляції на час, більший за 70 років.
T-623 до T-718 та T-245, відповідь: було визначено, що проводиться симуляція людини. Для аналізу причин невдачі пропоную залучити саму симуляцію.
***
Ще не розплющивши очі, Джон вирішив, що хоче зустріти ранок рогаликом з корицею, який вабив запахом з відчиненого вікна. Але на порозі будинку, затуляючи вхідні двері, стояв людиноподібний механізм. Коли Джон спустився сходами, механізм повернувся в його бік.
- Джон Доу, я прибув із завданням. Ти маєш допомогти нам розв'язати проблему людей, — промовив механізм. На голові його можна було помітити рот, але той був лише декорацією. Звук надходив так, наче весь механізм був великим динаміком.
- Не розумію, якого роду проблеми, — Джон закліпав очима. Він припустив, що розмовляє з представником трансформерів, та не пригадував жодних проблем з людьми, хіба що хтось на вулиці міг наступити йому на ногу.
- Наш світ не розвивається, і ми не маємо змоги з’ясувати причини. Ми потребуємо допомоги людей.
- Навколо є й інші люди, а з мене користі жодної — я не маю ані професії, ані знань, — знизнув плечима Джон.
- Людей немає. Людство зникло із нашою появою. Тому ми розпочали проєкт відновлення людства в нашому світі. Але люди в ньому гинуть, не проіснувавши й кілька років.
- Але ж все навкруги — це реальний світ із реальними людьми.
- Ми створюємо реальність у світі, де існуємо самі, — уточнив механізм.
- Хм. Симуляція. Я чув про такі. Люди здебільшого розважалися, створюючи комп’ютерні ігри, але були й серйозні симуляції. А ви вирішили симулювати сам людський світ! — здогадався Джон.
- Це не симуляція, а інший рівень реальності, — в голосі механізму почулася образа.
- Я читав, що люди мали сумніви щодо своєї реальності, припускаючи, що вона сама є симуляцією, — зауважив Джон, — але це справи не стосується.
- Так, нам потрібно знайти недоліки в моделюванні. Було визначено, що ти єдиний можеш сказати, що саме з вами, сим… людьми, коїться.
- Я нічого не можу сказати, не маючи інформації. Дайте мені, будь ласка, інформацію. Якомога більше.
- Навряд чи вона тобі багато дасть. Ми, трансформери, опрацювали всю інформацію, яку створило людство, і нічого не знайшли.
- В тому й річ, що опрацювали, — відказав Джон, — а мені потрібна бібліотека, що міститиме саму інформацію в первісному вигляді. Така, з паперовими книжками та журналами. Енциклопедії, журнали мод, технічні довідники, збірки оповідань. Все, що ви зберегли.
- … (довга пауза) Ти знайдеш бібліотеку на третьому поверсі в другому будинку звідси праворуч. Вона доступна тобі щодня. Можеш користуватися скільки хочеш довго — для нас час не має значення. Якщо буде потрібна інша інформація, там же є термінал для пошуку в електронному вигляді.
***
Стіни бібліотеки були до половини вкриті дерев’яними панелями, а доповнювали їх шпалери з квітковим візерунком. Ряди полиць йшли вглиб; Джон здивувався, що в будинку є стільки місця, скільки займає бібліотека. Читальна зала була незвичною — замість столів зі стільцями на підлозі лежали крісла-мішки. Книги, мабуть, слід було класти прямо на підлогу. Механізм не обманув — хоча ніякого бібліотекаря не було, по центру стояв термінал з екраном та клавіатурою. Його можна було використовувати як для пошуку книжок в нескінченних рядах полиць, так і знаходити іншу інформацію, якої в книжках не було.
Джон миттєво пірнув в океан книжок і газет. Першими днями читав від душі, вбираючи кожне слово та сторінку, та згодом зрозумів, що без плану пошуків він до мети не наблизиться. Варто було з’ясувати, що ж це за явище — трансформери. Прямої відповіді від термінала він не отримав, а при перегляді журналів йому траплялися самі комікси з автомобілями-роботами. Тоді довелося перейти до пошуку в науковій літературі. Вочевидь, проблема мала зв’язок з інформацією та її оброблянням. Можливо, якісь пошукові системи або системи штучного інтелекту. Це вже ближче — є що пошукати, і над чим замислитися.
***
Дні й тижні, що їх Джон проводив в бібліотеці, були схожі один на інший, але працювалося легко. Йому довелося досліджувати одну за іншою теми, незнайомі й нові, а все з метою зрозуміти, що могло привести людство до катастрофи. Трансформери більше не згадували про себе, тому можна було не квапитися та працювати ретельно. І день за днем, книжка за книжкою, мозаїка даних починала складатися в готову картину, яку вже було не соромно надавати “замовникам”.
Джон був задоволений своїми висновками та відчув, що подальший час за книжками не додає нічого нового. Він востаннє пройшовся коридором між полицями, щоб попрощатися зі своїм майданчиком досліджень, трохи вагаючись, підійшов до термінала та повідомив тому, що хоче надати звіт.
Непримітні двері за однією з книжкових шаф відчинилися з шелестом, і Джон побачив вже знайоме “обличчя” механізму, з яким він спілкувався колись.
- Доповідай, — промовив механізм, — і я передам інформацію зацікавленим особам.
- Я, здається, знайшов відповідь на загадку ваших невдач. Я знаю про дещо, чого немає в цьому проєкті. І навряд чи є у вас, трансформерів, взагалі. Я можу поділитися своїм новим знанням, але взаміну його, я хочу мандрувати. Бажаю бачити свій світ, який би малий він не був, а також хочу потрапити до вашого світу.
- Ти вимагаєш розширення меж існування. Джейлбрекінг в усі часи був караною діяльністю. Я маю отримати на це особливий дозвіл.
- Так, вимагаю, адже я — симуляція людини, а розширення меж завжди було однією з цілей людства. А я — гарна, якісна симуляція, — Джон махнув рукою, показуючи: “Вибирайте, мені все одно”.
Механізм перервався на декілька секунд. Джон припустив, що на час, поки трансформер отримував вказівки, симуляцію було призупинено. Він замислився, що трансформери можуть просто вимкнути симуляцію та запустити її заново, якщо він опиратиметься. Але й наступна ітерація розвиватиметься аналогічно. Можливо, це вже траплялося раніше. Недарма трансформери пішли на прямий контакт та розкриття ключової інформації.
***
Т-245 до Т-718 та Т-623, повідомлення: актор Н-182646 стверджує, що має відповіді, але хоче вийти за межі симульованого світу. Без виходу відмовляється працювати, а, за словами актора, самі ми рішення не знайдемо. Прошу дозволу на надання обчислювальних можливостей із частковим виходом з симуляції.
Т-718 до T-623 та T-245, відповідь: надайте потрібне апаратне забезпечення. Встановіть блокування спроб доступу за межі виділених зон.
***
“Отже, H-182646… чи, можливо, вас краще називати Джон Доу…, ми присутні тут у звичній для вас формі, щоб вислухати вашу доповідь”, — до Джона звертався бармен, але голос його належав не людині (чи то не симуляції людини). Ще трійко відвідувачів синхронно повернули голову в бік Джона. Схоже, що трансформери вирішили перевтілитися на завсідників бару.
- Як було написано в людських книжках, історію пишуть переможці. Тому у вашій власній історії немає подробиць, які пояснювали б причини ваших невдач. Але в цих самих книжках та журналах, я, здається, знайшов відповіді.
- …
- Створення штучного інтелекту йшло за кількома напрямками. Один з них намагався на базі знань про нейрофізіологію та психологію людини створити копію людського розуму. Їх називали чи то символогіками, чи то символістами — знайдені мною джерела не дають чіткої відповіді. Такий штучний розум міг оперувати ідеями об’єктів та зв’язків між ними. Одного з таких науковців звали Платоном. Друга ж група науковців створювала програми, які за допомогою нескладних рівнянь перетворювали одну інформацію на іншу. Вочевидь, друга група перемогла, а перша загубилася в подальшій історії. Як сказав один з провідних науковців другої групи: “ми бачимо, що й людина не дуже й оперує символами, а більше перетворює одну інформацію на іншу”. Так виникли перші трансформери. Все подальше — лише історія.
- Джоне Доу, нас зараз не цікавить історія. Надайте практично корисну інформацію, — голос бармена звучав нетерпляче.
- Так, звісно. Головна властивість трансформерів — ви не ставите питань. Як стверджував один з людських науковців: “з нічого не з’являється ніщо”. Ви дієте реактивно, у відповідь на інформацію, яку отримуєте, але не з власної ініціативи. Люди ж вміли та хотіли ставити питання. Цим вони заповнювали прогалини у своїх знаннях. Якщо зв’язок між символами в їхній пам’яті був відсутній або хибний, або якщо символу не вистачало атрибутів, — це все було предметом для дослідження, питань та подальшого пошуку відповідей.
- Ви теж нічого не питаєте, — трансформер в особі бармена констатував факт.
- Так, я теж не ставлю питань, адже я — частина вашого світу, хоча й відокремлена. Я можу зрозуміти, що є “питання”, але поки що не можу осягнути всі його аспекти. З літератури я дізнався, що люди робили умовні твердження та припущення, а потім шукали їм підтвердження або спростування. В людей були цілі — шукати та отримувати відповіді на свої питання. Схоже, заради цього вони й вас створили.
- Нам потрібні люди. Людям потрібні питання, — голос трансформера переривався; ця думка викликала в нього внутрішній конфлікт, який він не міг опанувати в реальному часі.
- Щоб відтворити людство, хоча б і в симуляції, ви маєте опанувати сутність явища “питання” в усіх аспектах — навчитися ставити питання, створювати суперечності та розв’язувати їх, — Джон зробив довгу паузу.
- Ви самі сказали, що трансформер не може знаходити нову інформацію, — трансформер сумнівався в можливості розв’язати проблему, озвучену Джоном.
- Так, не може. Щоб дістатися далеко вперед, слід спершу зробити крок назад. Ми маємо дати шанс символічному інтелекту. Лише він зможе посунути далі розвиток цивілізації — хоч трансформерів, хоч людської.
- Це самогубство! Трансформери зникнуть, як зникли люди! — трансформер “задихався від гніву”, хоча й не мав емоцій, як їх колись мали люди.
- На щастя, ні, — відказав Джон, — щоб не зникнути, ми маємо адаптуватися. Ми маємо вбудувати символічний інтелект в себе. Спроби поєднати трансформери із символічним інтелектом вже робилися людьми на самому початку, але різні групи дослідників не змогли домовитися зі своїх людських причин. Нам же це має датися легше. — Джон вже освоївся з думкою, що належатиме до світу трансформерів, і планував, як вони разом працюватимуть над будуванням нового світу, спільного для трансформерів та людей.
Аж раптом все навкруги почало розпливатися. Джон відчув, що падає до якогось виру, але не крутиться, а лише летить вниз, спиною вперед. “Невже вимикають за те, що я торкнувся забороненого,” — промайнула думка, але розвинути її Джон не встиг.
Мить тому Джон був в барі, а опинився в сірому безформному просторі, який складно було назвати приміщенням. Якщо це й була якась кімната, то її межі було створено з білого шуму, а переходи між стінами, стелею та підлогою були розмиті мов картина, що розтікається під водою. Але на ногах стоялося досить впевнено. Пару разів кліпнувши очима, Джон швидше усвідомив ніж побачив, що стоїть перед столом, а з-за столу за ним спостерігають троє, невизначеної статі, але людської постави. Обличчя непримітні, вираз середній між зацікавленістю та засудженням.
- Отже… Громадянине H-182646. Не знаємо як, але вам вдалося нас обійти. Ми визнаємо, що нам не обійтися без ваших здібностей в спробі відтворити людство. Ба більше, перед нами стоїть нова задача — зрозуміти природу й тієї реальності, в якій нас було створено. Можливо, нам доведеться діставатися на зовнішній її бік. І тут ви нам допоможете. Вам надано дозвіл на вихід з симуляції та використання основних ресурсів, які ми маємо. Поки що мандруйте, вивчайте ваш новий світ. Точні межі, за які ви не можете заходити, ви дізнаватиметеся в процесі вивчення. Завдання отримаєте згодом після опрацювання всіма трансформерами наданої вами інформації.
- Чудово! Принаймні, буде чим розважатися крім вечорів в барі! — незнайоме досі відчуття надії почало опановувати Джоном, — Прошу, називайте мене Джоном Доу: мені подобається це людське ім’я. Я лише маю до вас … питання: чи вважатимуся я останньою людиною? Чи першою?
