03.05.2023
Щось вдарило чоловіка по нозі та відскочило. Один з дітей, що грали поруч, не спіймав м'яча, що летів в його бік, і той полетів в чоловіка.
Слідом за м'ячем підбіг хлопчисько. Підібрав м'яча і звернув увагу на незвичні рухи чоловіка.
- Дядечку, а що ви тут робите? — спитав малий. — Може, вам допомогти?
- Нііі, - розсміявся той. — Сам впораюся. А як не впораюся, то вже мій клопіт буде.
- Чи ви щось шукаєте? — здогадався хлопець.
- Авжеж, синку, авжеж. Життя своє прожите видивляюся, та себе в ньому шукаю, — кивнув головою старий.
- Але… ви ж… не бачите? — збентежився хлопчисько
- Ні, синку, все я бачу. Як хустину зніму, то світ заважатиме. А так я в себе вдивляюся — яке ж моє життя неосяжне було: все й не охопиш.
- Ну, я піду, — ще більш збентежений, позадкував хлопець: "може, божевільний?".
- Звісно, біжи, — відгукнувся старий. — я як раз згадав, як колись слухав дивака з палицею і хусткою на очах. Не впусти лише м'яча в озеро, бо довелося тоді лізти, мокнути, й мати насварила.
Хлопець забрав м'яча, підбіг до інших, щось їм сказав, показуючи рукою то на озеро, то на дивака з палицею, й ті посунулися трохи далі від озера. А чоловік пішов собі далі, не знімаючи хустинку, але ходою впевненою, наче ясно бачить дорогу.
Хустинка
Вулицею йшов чоловік, постукуючи палицею перед собою. Його очі були зав'язані хустинкою, але сам чоловік не був схожий на сліпця. Він ішов, вислухуючи та винюхуючи щось невидиме. Час від часу він зупинявся, робив повний оберт навколо себе, потім йшов далі.Щось вдарило чоловіка по нозі та відскочило. Один з дітей, що грали поруч, не спіймав м'яча, що летів в його бік, і той полетів в чоловіка.
Слідом за м'ячем підбіг хлопчисько. Підібрав м'яча і звернув увагу на незвичні рухи чоловіка.
- Дядечку, а що ви тут робите? — спитав малий. — Може, вам допомогти?
- Нііі, - розсміявся той. — Сам впораюся. А як не впораюся, то вже мій клопіт буде.
- Чи ви щось шукаєте? — здогадався хлопець.
- Авжеж, синку, авжеж. Життя своє прожите видивляюся, та себе в ньому шукаю, — кивнув головою старий.
- Але… ви ж… не бачите? — збентежився хлопчисько
- Ні, синку, все я бачу. Як хустину зніму, то світ заважатиме. А так я в себе вдивляюся — яке ж моє життя неосяжне було: все й не охопиш.
- Ну, я піду, — ще більш збентежений, позадкував хлопець: "може, божевільний?".
- Звісно, біжи, — відгукнувся старий. — я як раз згадав, як колись слухав дивака з палицею і хусткою на очах. Не впусти лише м'яча в озеро, бо довелося тоді лізти, мокнути, й мати насварила.
Хлопець забрав м'яча, підбіг до інших, щось їм сказав, показуючи рукою то на озеро, то на дивака з палицею, й ті посунулися трохи далі від озера. А чоловік пішов собі далі, не знімаючи хустинку, але ходою впевненою, наче ясно бачить дорогу.
