За життя

PVD (pvd coating, див. google) - спосіб поверхневого покриття металу іншою речовиною (золотом, карбоном) для захисту металу і одночасної зміни його кольору. Покриття, наприклад, золотом, є більш сучасною і більш якісною альтернативою "позолоті" (gold plating).

Я собі на Новий Рік подарував японський Oceanus в титановому корпусі із з чорним PVD покриттям (в інші країни його не постачають). Годинник не тільки дуже функціональний, але й, завдяки цьому самому покриттю, дуже красивий.

АЄОА - на браслеті це саме хвалене покриття за 8 місяців вже почало на зовнішньому боці браслету потроху відбиватися. Тобто покриття виявилося не надто стійким. З'явилися як подряпини (це можна зрозуміти, адже пару разів з розмаху стукнутися об щось рукою - і подряпину чи дві маєш), так і сколи на стику між ланками браслету.  Дуже шкода, оскільки заміні браслет не підлягає (тобто замінний я не знайду в Європі), а вигляд вже має не дуже естетичний. Що для годинника преміум-класу (як його позиціонує виробник) ну нікуди не годиться.

У зв'язку із чим я приходжу до висновку, що єдиний пристойний корпус - це суцільнометалеві корпуси і браслети (титан, золото, платина). Все інше при повсякденній експлуатації швидко псується і підлягає регулярній заміні.
В Києві я мешкаю в дачному кооперативі, огородженому парканом. Зауважу, що кооператив в нас не радянських часів, і живуть там не пересічні пенсіонери, а навпаки. Так вийшло, що в мене є власний заїзд на свою ділянку, котрим я і користуюсь, а через власне кооператив їжджу може раз на місяць, коли відвожу сміття. А от решта мешканців їздить по кількох так-собі-заасфальтованих вулицях. Про них і піде мова.

Централізованого асфальтування ніколи не робили, оскільки весь час хтось щось будує, а важкі вантажні автомобілі з бетоном вбивають будь-яке покриття дуже швидко. І асфальтують кілька дворів сукупно територію біля своїх воріт. Ну і як водиться кожен розумник робить лежачого поліцейського. Роблять прямо з асфальту і кривими руками, тому ці поліцейські виходять не дугою, а трикутником. Машинам, якщо наїдуть, буде дуууже невпереливки.

На нашій вулиці таких поліцейських наробили 6 штук (згодом зробили ще два, але про те згодом). Роки 3-4 тому я, поїздивши зиму по вулиці (мій виїзд тоді було закрито на ремонт), купив банку жовтої фарби за $15, пензлик і пішов розфарбовувати ці поліцейські. Банки вистачило на те, щоб за дві години намалювати жовті смуги на всіх шести. Користь з того пряма - швидка чи інша машина, поспішаючи, не налетить на поліцейського, а переїде його спокійно.

З часом ці смуги майже затерлися і варто би було їх відновити. І жоден з мешканців не тільки не позначив ті дві додаткові перешкоди, котрі було зроблено пізніше, але й не оновили наявні. Мабуть чекають, що я знову прийду малювати. Ну, нехай чекають. Так само вони чекають, поки в країні настане лад.

Перед 9-им травня оголосили збори на 300 будинків, щоб вирішити питання охорони (якщо пам'ятаєте, тоді очікували терактів в Києві). На збори 8.05 прийшло біля 10 осіб, котрі нічого не вирішили. А наступного дня (9-го) о 5 ранку я на своїй мазді за тими терористами самотужки ганявся (без жартів).

Гадаю, цю історію можна рахувати за відповідь на питання, чому я спакував валізи.
Найгірше в світі -
Стійким і олов'яним.
Та ще й без мізків.
В зоопарку Кракова в липні зустріли чорну білку. Це якийсь підвид європейської білки, а не американської, судячи з розміру і форми голови.

Білка бігала по траві між деревами, тобто живе вона там в дикому форматі (умовно "дикому", бо їжі там повно цілий рік, ще й відвідувачі підгодовують, мабуть).

Фото погане, знімалося телефоном з відверто паскудною камерою, а білка теж на місці не стояла.

a2bc6d3a33d80f09600610b53e931d1c.png
О дванадцятій
Щури і гарбуз втечуть
Від Попелюшки.
(не буду більше писати, все одно ніхто не читає)


Магазини, ринки, ціни


Магазини і ринки є відбитком стану економіки країни. Тому щоб оцінити, як (наскільки багато) живуть люди, варто відвідати місцеві супермаркети, та й загалом оцінити, як відбувається торгівля в країні.


Так от в Польщі з магазинами все склалося. На 600-тисячний Краків (стільки ж, скільки в Ризі) є два (щонайменше, може і більше) величезні торговельні центри, розміром з DreamTown, декілька гіпермаркетів меншого розміру (я бачив три, але може бути й більше), супермаркети ледь не в кожному кварталі і дрібні магазини всюди. Для порівняння, в Ризі торгівельних центрів штук 5, але розміром менших за краківські гіпермаркети, а супермаркети менш розповсюджені, ніж в Кракові.


Людей в магазинах багато навіть в робочі дні — десь як в київських торговельних центрах в зимові вихідні. Тобто і торгівля йде і, відповідно, виробництво. Загалом помітно, що кожен щось робить — виробляє, обслуговує тощо.


Цікавий момент — в магазинах представлено безліч місцевих виробників, які проводять первинну переробку продукту. Так, на полицях супермаркету можна знайти комплект з порції чогось поживного із вкладеними ложечкою чи виделкою. Це додана вартість, котра додає зручності споживачеві і забезпечує роботою і прибутком кілька людей, котрі, можливо, іншої роботи виконувати не можуть (інваліди, пенсіонери тощо). І, зауважте, такий виробник може потрапити на полиці Ашану чи Carrefour. Чи, наприклад, сир типу творог (він в них називається twarog) вже перемелений для зручності виготовлення домашніх сирних запіканок (на упаковках і вказується “сир для запіканок”). Чи оселедець в маленьких коробочках “на один раз”.


Також в магазинах широко представлені напівфабрикати і вже готова їжа. Так, вареники продаються як сирі (підлягають варці), так і вже зварені охолоджені. Ми брали такі, розігрівали — вельми пристойна якість, на рівні домашніх.


За більшістю харчових товарних груп вибір в супермаркетах в 1.5-2 рази більший, ніж в Києві. Пов'язано це, на мою думку, насамперед із тим, що супермаркети не ставлять перешкод виробникам (всі знають, що виробники мають платити супермаркетам офіційно і неофіційно, щоб потрапити на полиці?) і намагаються урізноманітнити вибір для покупця.


Водночас деякі групи товарів або відсутні повністю або їхній вибір дуже малий в порівнянні з Україною. Так, повністю відсутні сухі, в'ялені, копчені риба і рибопродукти (за винятком копченого і солоного лосося) і каші (є лише рис, гречка смажена, трохи вівсянки і ячменя) як розсипом так і у вигляді сухих сніданків. Дуже поганий вибір соків (в основному сокові напої із 20% соку, торгових марок мало, варіацій соків теж небагато).


Вибір хлібу і хлібопродуктів такий як в Україні, якщо не менший, і істотно менший за Латвію (в Латвії з хлібом взагалі чудово — асортимент величезний і дуже смачно).


Дуже смачні тоненькі ковбаски Kabanosy з різними додатками (сиром, журавлиною тощо). Це певною мірою компенсує відсутність кальмарів і сушеної рибки під пиво.

Водночас слід зазначити, що певні продукти в них не смачні. Молоко їхнє я пити не можу, згущене молоко теж так собі. З пакетиків з чаєм в воді залишається якийсь пил. Сама вода (в 5-літрових пляшках) на смак жахлива (прісна, наче дистильована) і вибору немає.




Маленькі магазини — в нас на в'їзді в мікрорайон є супермаркет Biedronka (комаха сонечко), розміром менший за Сільпо, і серед будинків є маленький магазин Жабка, де зручно купити щось нашвидкуруч і окремий магазин м'яса. Сонечко — це мережа крокової доступності, є в кожному мікрорайоні.


Кіосків (МАФів) я бачив лише один “овочі-фрукти” в нашому мікрорайоні, і він зачинений весь час.


Колгоспний” ринок бачив один, але туди ми ще не доїхали.


Промислові товари продаються зокрема і в супермаркетах (в тому ж Сонечку є вибір з певних непромислових товарів) і в торговельних центрах.


Ціни ... Ціни — це диво. Вони нижчі за київські майже на всі товари (принаймні на ті, що продаються в супермаркетах). Знову таки, приписую це відсутності хабарів на всіх ланках і відсутності несамовитих торгових націнок в самих мережах. Люди роблять для людей, а не тільки для власної кишені.


Окремо порадували ціни на цигарки. 12-15 злотих (4-5 доларів за пачку). І це правильно. Курців я в Польщі бачу дуже мало (як згадаю Іспанію, здригнуся).


Перед магазинами (супермаркети і гіпермаркети) зроблені парковки так, що місця для паркування викладені з бруківки і розділові “смужки” викладені бруківкою іншого кольору. Дуже зручно. На парковках (всіх) є місця для інвалідів і перед багатьма магазинами є місця (більш широкі, ніж звичайні) для пасажирів водіїв з дітьми. Це зручно тому, що ми — пасажири з дітьми, а їм зручно і звично відчиняти двері на всю ширину, для чого власне і потрібне ширше паркувальне місце.
Великан? Добре.
А котом бути краще,
Надто в чоботях.
Зв'язок


Стільниковий зв'язок такий, як в нас — анонімні пре-пейди, картки поповнення (коди на чеках продаються в магазинах і на заправках), контракти. Розповсюджений 3G, причому є мережі (Play) котрі працюють лише в 3G і, наприклад, Galaxy Note II CDMA+GSM, котрий має GSM допоміжним трактом, не бачить картку Play взагалі. А UMC/MTS бачить.


Wi-Fi в публічних місцях буває безкоштовний, хоча майже всюди — з попереднім переглядом реклами. Ще є платний Wi-Fi, котрий виглядає як безкоштовний, але коли з'єднуєшся, просить гроші, і абсолютно дурні.


В будинках всі мешканці сидять на Wi-Fi, тому, наприклад, з моєї квартири видно штук 20 мереж. Загалом мережі в квартирах, як і в нас, 10-100 МБіт без ліміту на трафік.


Дороги


Одна з переваг ЄС — єдина стандартизація на дуже велику кількість речей (про стандарти на сорти овочів мабуть всі чули). Це стосується і доріг. Стандарти дуже детальні і зручні.


Коли проводиться ремонт дороги, він проводиться вже за цими стандартами. Це означає купу правильно розставлених знаків, окремі смуги для поворот ліворуч всюди, де дозволяє ширина дороги (а не той ідіотизм як в Києві, коли ліва смуга їдеш-їдеш прямо, аж раз — а вона тільки для повороту ліворуч), добре позначені переходи і купа інших приємностей для пішоходів і водіїв.


Коли ремонт дороги не проводиться, то обмежуються нанесенням розмітки за новими стандартами. Тому буває, що асфальт вбитий-вбитий, а розмітка нова.


Трасу М4, котра йде від українського кордону до німецького, зараз перебудовують, роблять автобан. Її роблять теж за загальноєвропейськими нормами і виглядає вона точно так, як і в Іспанії. Трасу робитимуть платною із паралельним безкоштовним маршрутом по містах і селах.


В містах дороги вузькі — за європейськими стандартами ширина смуги значно менша за українську — може 2.5 м, а може і ще менше (в Україні мінімальна - чи то 2.75, чи то навіть 3). Незручно, але примушує їздити повільніше і обережніше.


З паркуванням складнощі. До 5 хвилин можна стояти на тротуарі, цим інколи зловживають. В центрі Кракова майже всі парковки платні (ціну не дивився, оскільки паркувалися в центрі ми лише в підземному паркінгу біля Вавеля, а там таки дорого).


З охоронюваними стоянками для тривалого користання погано — їх мало. Ціни — біля 150 злотих (3 злотих = 1 USD) на місяць за місце на відкритому паркінгу, огороженому парканом (рабицею). Свою літню машину я поставив в підземну стоянку готелю за 300 злотих на місяць. Але там вона надійно схована, оскільки стоянка закрита — туди навіть зайти можна тільки через Reception готелю, а в'їзд закритий великими воротами.


При будинках, принаймні в нашому мікрорайоні (та й в центрі теж буває) зроблені безкоштовні стоянки для мешканців. Але їх не вистачає — на газонах народ не паркується, але все інше забивається машинами.


Тягнучки в Кракові — на основних магістралях і в години пік постійні (в плануванні дорожньої мережі Кракова є кілька великих прорахунків), в інших місцях можна більш-менш вільно рухатися.


Їздять поляки швидко, на обмеження кладуть з розмахом — на вулицях перевищення на 20 км/год і більше — норма, у нас на мікрорайоні, де на в'їзді стоїть знак 20, їздять 40-50 (причому, на мікрорайоні фактично пішохідна зона, але знак не поставили, оскільки формально це вулична мережа).


Але загалом правила дорожнього руху не порушуються. На перехрестя при пробці ніхто не виїздить, по зустрічних ніхто не їздить, коли їде швидка, всі справно розсуваються (включно із зустрічною смугою), щоб дати швидкій проїхати. В таких розсуваннях ми вже тричі приймали участь.


Один одного водії поважають. Я звуковий сигнал чув один раз, коли мені сигналили, щоб я повертав (в Польші і мабуть не тільки інша схема повороту праворуч, ніж в Україні, а я цього не знав). Щоб водії лаялися між собою чи влаштовували розбірки, я не бачив жодного разу.


Автомобілі в Польщі майже так, як і по всій Європі, — здебільшого B і C класи. Кросоверів дуже мало (і Тігуан із Audi Q5 — найпопулярніші моделі, потім йде BMW X3 і X1), позашляховиків практично немає (поодинокі випадки), бачив одну Мазду CX-9 (як йому бідному важко тут ...) і кілька разів мерседеси. Ну і Ауді з BMW різні бігають. Porsche Panamera бачив 1 (один) раз.


Велосипедисти є, але небагато. Мопедів взагалі не пригадую, мотоцикл бачив один чи два рази.


Міський транспорт є — великі автобуси, вузькі трамваї і міні-автобуси на ~20 пасажирів, як я розумію, типу наших маршруток. Скільки коштує, не знаю, ще не їздив. Громадський транспорт має переваги і водії його пропускають. На найширших вулицях для громадського транспорту зроблено окремі смуги, але таких вулиць мало.


Бензин коштує біля 5.60 зл за літр (нагадую, 3 зл = 1 USD). Заправки як і всюди в Європі — спершу наливаєш, потім платиш за залите. Замовляти кількість (як в Іспанії) не потрібно, просто кнопкою на пістолеті керуєш.


Багато дизельних машин, але вартість ДП я не дивився, оскільки не цікавило.
Вперше я почув цю пісню от в цьому виконанні:



А з'ясувалося, що оригінал виконують дещо інші особи. Чоловічий вокал належить старшому братові Мишка Іваненка, якщо не впізнали.

Клімат


Про клімат писати нема чого — практично та ж погода, що в Києві. Єдине що — вологість суб'єктивно менше і спека переноситься по-іншому.


Зими в Польщі м'якіші, аніж в Україні. Це помітно по вікнах будинків — вони великі і ролетів я не бачив (в мене ролети взимку опущені для економії тепла і опалення).


Люди


Головне, що впадає у вічі (особливо цього року) — приязнь людей. Поки в магазині розрахуєшся, по кілька разів один одному з продавцем “дякую”, “будь ласка” скажете. Причому, помітно, що це щиро, а не так як в наших супермаркетах, коли касир через зуби цідить.


Загалом люди з повагою ставляться один до одного. Що таке “з повагою” — моє визначення таке, що люди не намагаються інстинктивно змагатися за позицію в суспільній ієрархії. В Україні в багатьох в підкірці закладена мета довести всім навкруги, що вони круті, а навколо всі лохи. Тут я такого не спостерігаю.


Люди спокійніші, ніж в Україні. В принципі, це вся Європа так, але в тій же Іспанії люди більше експресивні, а Латвія навпаки “холодніша” (CO mode off :).


Ще одна приємна річ (я її і в випадку Іспанії згадував) — люди роблять будь-яку справу якісно, а не на “і так згодиться”. Тому що розуміють, що роблять для самих себе.


Окремо слід згадати мовні питання — поляки в своїй масі українську не розуміють (дружина намагається з ними спілкуватися, а вона це може робити лише українською). Хто старший, трохи розуміють російську, оскільки колись вчили в школі. Коли в кого родичі зі сходу, тоді вони теж розуміють російську чи українську відповідно.


В свою чергу ані діти (вони мультфільми дивляться польською), ані дружина не розуміють польську. Дружині було видано самовчитель, дітям пояснюю поки що, як слід слухати телевізор, щоб сприймати мову. Хоча слід визнати, що сучасні мультфільми — не найкраще джерело для вивчення мови.


Я з людьми розмовляю польською, і хоча вона в мене запущена (понад 20 років не було практики), співрозмовники ставляться до моїх помилок нейтрально (що радує).


Демографія


Польща (принаймні в Малопольщі, де знаходиться Краків) — досить молода країна. На вулицях я бачу в рази більше молоді, аніж літніх людей (на відміну від Іспанії, де все навпаки). Повно і дітей. В нашому мікрорайоні на кожні два будинки (36 квартир на будинок) зроблено дитячий майданчик. В радіусі 1 км я бачив два приватні дитсадки. Дитячі майданчики зроблені і в скверах і парках, є дитячі куточки в торговельних центрах.


Релігія


Польща — дуже релігійна країна. Щоб ви розуміли, наскільки, простий приклад — на поличці із зошитами для школи стоять зошити з обкладинками, оформленими і підписаними в стилі предметів, для котрих вони призначені (всередині звичайний зошит, просто за обкладинками їх простіше шукати і розрізняти). Так от третину полички займають зошити з релігії.
  • Архів

    «   Вересень 2024   »
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
                1
    2 3 4 5 6 7 8
    9 10 11 12 13 14 15
    16 17 18 19 20 21 22
    23 24 25 26 27 28 29
    30