За життя

6f8a826321974e197f190dec7e95c301.jpg
Захотілося якихось приємних запахів в будинку. А ще, дати дітям лаванди на ніч.

Колись давно ми купували ефірні олії, і маємо пару кам'яних аромаламп. Але свічки - штука небезпечна, враховуючи кота, котрий тільки що по стелях як павук не лазить.Тому постало питання про електричну аромалампу.

Швидкий пошук виявив широкий вибір ламп на prom.ua. З декоративних міркувань зупинилися на виробах відомої китайської фірми "noname" із написом "Geniod" на корпусі. Взяли три різні, різного дизайну, для різних приміщень. Всі вони мають форму квітки або цибулини. Аромампи містять в собі семикольорову LED-підсвітку (колір або фіксований, або змінюється автоматично) і, відповідно, можуть працювати в якості нічника. Випаровування - ультразвукове. Є таймер на 1, 3 та 6 годин. В ємність наливається до 200 грамів води (мабуть, можна і більше, якщо треба на всю ніч), і при увімкненні лампа випускає з гори красивий стовпчик пари.

Воду можна злити, щоб, наприклад, зранку зарядити ароматом бадьорості, а ввечері чимось заспокійливим.

Ставили лампи і вночі дітям і собі, і вдень (я собі в кабінеті) - працюють ідеально. В деяких (не в усіх моделях) є навіть пульт д/у для нічного керування.

Купувалось тут, якщо кому цікаво.
В липні купили тваринам протигельмінтні пігулки, поклали на полицю і поїхали. По приїзді забули дати їх тваринам.

Сьогодні наш кіт-імператор заліз в пакет, дістав одну упаковку, розгриз її, відгриз свою дозу (пів-пігулки), залишок засунув назад в упаковку, а упаковку поклав на видне місце - в пусту свою миску. Щоб ми помітили, що він з'їв свою дозу, і сховали решту (покласти сам на поличку він не зможе технічно - в нього лапки).
Цього варіанту я ще не чув. Paint It Black. Judas Priest. https://www.youtube.com/watch?v=_b_hnXOIruY

Завантаження плеєра
Якщо є десь "місце сили", то для мене це однозначно Краків. Я потрапив в Краків вперше в 1992-му, і місто запам'яталося тим, що ми, підлітки, рвонули з краю міста пішки в центр на прогулянку (серед ночі). Тоді воно більше нічим не запам'яталося :). Наступного разу я потрапив туди аж в 2014-му, повернувся, і ми одразу вирішили, що хочемо там жити. І поїхали. Прожили там, з перервою на подорож Європою, 2.5 місяці, приїхали в Київ, бо зима близилася. В подальшому багато разів проїжджали Краків дорогою кудись, і щоразу я сприймав його як другий дім, хоча нічого там і не маю.

Краків, загалом, не найкраще місце для життя - дороги забиті, дихати важко (місце лежить в низині, як Мехико, а в осінньо-зимовий період там страшенний смог). Але це місто є дуже спокійним. Кажуть, його і німці не чіпали під час окупації. Мабуть, знали щось.

А зараз доля пожартувала - вибирав готель, щоб переночувати, і вже коли замовив, виявилося, що цей готель я спостерігав з вікна протягом часу, коли ми жили в Кракові в 2014-му (це був сусідній будинок). То ми, як приїхали, пішли прогулялися знайомими стежками. Виявилося, що діти все забули. а я пам'ятаю навіть дорожні знаки, хоча 4 роки пройшло.

Шкода, однак, що Польща зараз така непривітна до іноземців. Прості люди значно приємніші у спідкуванні, ніж у Словаччині. Хоча може щось і зміниться, і ми ще потоваришуємо зі славетним Смоком.
В Будапешті зайшли в місцеву (не туристичну) кав'ярню, а там пропонують цікавий напій - matcha capuccino. Це капучіно, до котрого додано японський порошковий чай Matcha. Напій має дуже приємний смак і запах. На жаль, я не роздивився уважно, в які частини напою (в рідину, в піну чи зверху) вони клали Matcha, але, гадаю, можна провести відповідні експерименти і порівняти результат.

Сам чай продається в Україні по ~200 грн за 100 грамів і за описами є набагато кориснішим за звичайний зелений чай. А японці роблять з нього морозиво. Теж досить цікаве, хоча в Японії такі речі (напої, морозиво) традиційно роблять несолодкими, а їсти несолодке морозиво - задоволення на любителя.
Цікавим є шлях річки Тиси - якщо спустити тіло в горах на Закарпатті, воно перетне Угорщину і Румунію, і його можна буде виловити в Одеській області. Звісно, якщо його раки не об'їдять раніше.
А ми теж прийшли на нашого Рекса подивитися
© анекдот про порнофільм
На ВДНГ вчора і сьогодні була дводенна виставка собак. Нашого Регіна виставляє приятелька, в котрої він "в оренді". Завезли собаку до неї ще на тижні, а забирали сьогодні прямо з виставки.

Сама виставка мене мало цікавить, але проходила вона поруч із стайнями. А там вздовж левади посаджені якісь дуже хитрі горіхи. Вони схожі на манчжурські, але видовжені.

9a455dc1c34f095ecb98b9536eacbffa.jpg

Я їх на пророщування набирав минулий раз коли був кілька тижнів тому, і сьогодні ще півтора десятки назбирав.

Але мова не про самі горіхи. Коли горіхи падають, вони мають звичку проростати. Звісно, під материнським деревом в паростка шансів жодних - його викосять робітники восени, бо йому там не місце. А паростків багато - під одним деревом було біля 50 штук, всі цьогорічні. І під іншими деревами були, хоча в меншій кількості (в меншій, бо там трава і схоже, що її косять). Так я півтора десятки насмикав просто з землі собі на вирощування. Вони при висмикуванні зберігають кореневу систему (пощастило, що були зливи, і рослини легко висмикуються) і потім добре приживаються в іншому місці. Я їх вже всі посадив в горщики, і деякі рослини й не помітили, що їх там кудись пересаджували - почуваються так само добре, як до висмикування. Деяким пощастило менше. Але я певен, що виживуть всі 15 чи 16, скільки я їх там привіз.

Ну і горіхи проростимо, само собою. В мене вже 6 горіхів (волоських), пророщених місяць тому, росте.

Що я з ними робитиму? А в мене дамба довга, місця на багато дерев вистачить. Горіх же манчужрський невибагливий, ще й високий виростає. І білки голодними очима взимку з гілок дивляться, сиротливо їсти просять. А так буде їм допомога.
Загалом я телевізор не дивлюся, але минулого року ми до вина і доміна вирішили додати кіно і почали дивитися Розслідування Мердока (Murdoch's Mysteries) - гарний детективний серіал, що знімається канадцями вже 11 років. Але ми додивилися його до останніх серій, а далі йок.

І от тиждень тому я випадково розкопав на Sony Turbo серіал Ріцоллі і Айлз (Rizolli and Isles). Це про двох жінок (детектива і судмедексперта) в Бостоні. Маю сказати, що сценаристи в них кращі, ніж в Мердоку, принаймні з 8 переглянутих серій відвертих лаж (як це траплялося в Мердоку регулярно) не було, а от просто захоплюючі серії - були. Шкода, що серіал лише 7 сезонів був і потім його закінчили.

Особливою родзинкою серіалу є те, що Айлз (судмедексперт) полюбляє робити вскриття. Свого часу по Discovery йшов документальний серіал про паталогоанатома-жінку у Флориді, здається, на ту ж тему, і ми дуже полюбляли його дивитися - краще за більшість детективів.

Ну якщо вам хочеться легкого сімейно-розважального серіалу - дивіться Ріцоллі і Айлз. Стосунки в родині Ріцоллі (брат - детектив в тому ж відділі, мати - бармен в барі, котрий купив напарник Ріцоллі на пенсію). Легкий і необтяжуючий сюжет.
Це два різні дерева біля одного й того ж будинку. Дуже хочу посадити собі таке. Хтось знає, що це?

f122c02829c5dadbaba4bb668f29f005.jpg



521f0ed43fadc9d38425675eae574e7d.jpg

Оновлення:
Зробив ще дві світлини. Це якась слива. Це видно і за способом вирощування (як бачите, вона була прищеплена на дику сливу чи аличу), і за плодом, що формується:

925b1dff79d5c7a5b70b8b30e1cd3cd9.jpg

e7becfc098d9e6efa15bd885bf2c988c.jpg

DB query error.
Please try later.