За життя

Незважаючи на розвиток технологій, основна масова розвага залишається незмінною вже біля 80 років. Я кажу про кінематограф. Що він являє собою? По суті це лінійний аудіовізуальний ряд, скомпонований із окремих сцен, кожна з яких в свою чергу являє собою лінійний набір зображень і звуків. Принципово за 80 років нічого не змінилось. Так, від двовимірності (звуку, зображення) перейшли до об'ємного звуку, а згодом до псевдооб'ємного зображення. Додалися спецефекти і комп'ютерне моделювання і побудова сцен. Але сутність лишилась тою самою, що 80 років тому: людина пасивно споживає аудіовізуальний ряд. Скажете, що рівень поглинання зараз "такий як ніколи" (as never before, як кажуть схильні до гіперболізації американці)? Нагадаю вам, що коли людям в чорнобілому двовимірному кіно показали паровоз, що їхав прямо на них, люди почали тікати з залу. Тобто змінився лише рівень очікування, а за ним і технологія, але не змінився рівень сприйняття. Спитаєте, яка розумная цьому альтернатива? Вона відома вже понад 20 років, хоча технологічно ця альтернатива лише зараз почала наближуватись до кіно. Це комп'ютерні рольові ігри (RPG, role-playing games). Вони пропонують користувачеві поглинання в світ і активну участь в подіях. Більше того, чисті RPG (не ті, в котрих сутність гри визначається в фразі "всіх заб'ю, один залишусь") пропонують не тільки події, але й історію і міфологію світу і повну свободу персонажа у вивченні цього світу. Але з якихось причин рольовим іграм не вдалося не тільки замінити кінематограф, але хоча б дістати визнання їх як альтернативи кінематографу. Більше того, певний час тому були спроби поєднати рольові ігри із кінематографом на комп'ютері, представивши комп'ютерний фільм з кількома варіантами сюжету, вплив на який здійснює людина. Але вони не були ані кінематографом, ані рольовими іграми, і про такі химери ніхто майже і не чув. Мені здається, що головна причина цьому - домінуюча пасивність людини. Біологічний організм функціонує таким чином, щоб мінімізувати будь-які зусилля. Тому підхід "зробіть мені добре" домінує, не залишаючи допитливості жодного шансу. Схоже, що допитливість взагалі не користується попитом у природи -- допитливі не проходять природній відбір. Тому ми маємо цивілізацію агресивних невігласів і ледарів. І жодних шансів на виправлення. Куди буде рухатись індустрія розваг далі? Не думаю, що інтерактивні розваги будуть настільки ж популярні ніж кінематограф. Можливо, тривимірність стане справжньою (зображення проектуватимуть в об'єм навколо людини), але інтерактивність не з'явиться і з технічних, і з психологічних причин, викладених вище. В якості домашнього завдання: а чи може існувати нелінійна література?
Не витримав і поставив собі Angry Birds, про який постійно говорять і пишуть. Це ті ж довбані телепузики, тільки в смартфонному виконанні. Тягомотина і нудота. Три чи чотирі рівні пройшов і зніс. Ані геймплею, ані графіки. Сумно, панове... Як має деградувати світ, щоб власникам смартфонів втюхували таку каку для дво-трирічних дітей, а головне, щоб вону ту каку жерли і просили "дайте ще"?
Поставте собі Hungry Shark. Море рибок і дитячого задоволення. Я навіть купив собі платну версію за 4 долари.
Вчора грався на андроіді в більярд (дивився демку програмки) і відкрив для себе таку цікаву гру як carrom (каррум).

Визначення в двох словах: двовимірний більярд. Квадратна дошка, на ній шашки, які треба заганяти в кутові лузи на зразок радянської гри в Чапаєва.

В Вікіпедії можна знайти гарний опис російською.

Тепер цікаво було б знайти і купити десь в Києві комплект , щоб потім з дітьми гратись (поки не доростуть до більярда).
Безкоштовна гра Trap! для андроіда. Натхнена старовинним Xonix'ом, але трохи інша (налаштована на пальцевий інтерфейс, є кульки-бонуси тощо). На великому екрані грати - одне задоволення. На маленькому - інше. Єдиний недолік - пальцевий інтерфейс. Точно лінію поставити не виходить. Береться на маркеті.
Ввиду специфики моей работы бывает так, что я должен сидеть перед компьютером, но в то же время делать там нечего, пока не возникает тот или иной вопрос, требующий решения или моего участия. Собственно, потому я и играю в игры, особенно сейчас, когда сезонные работы (растения и т.п.) отсутствуют, и дел по дом тоже нет.

Последняя игра, в которую я пытался поиграть, была Disciples III. Эта игра вызвала у меня чувство отвращения ввиду ее уникальной ущербности. По сравнению с вышедшей еще полтора года назад Kings Bounty Disciples - это поделка старшекласников. Но ... захотелось каких-то стратегий, для разминки мозга.

И я вспомнил о карточных играх. Но не покере-преферансе, а фентезийных карточных играх, где игроки сражаются колодами с существами и заклинаниями. Каждая карта выполняет определенную функцию - наносит ущерб противнику или его существам, добавляет карты или ресурс игроку, и т.п..

Нашел игру Astral Masters. Замечательная игра, и недорогая. AI хорошо работает, опять-таки. Заплатил в воскресенье денюжку, жду. Проходит заявленные 48 часов, ключа нет. Игра достаточно затягивает, но в триальном режиме некоторые сильные карты недоступны, что приводит к большому преимуществу противника (компьютера то бишь). Соответственно, меня этот расклад начинает раздражать. Пишу письмо авторам (авторы - беларусы) с вопросом "как же так, 48 часов прошло, обещанного ключа нет". Молчание. Жду еще 48 часов. Ничего. Оотправляю на Плимус (процессит покупки через интернет для разработчиков ПО, это кто не знает) запрос на возврат денег. В течение часа приходит ответ от авторов с извинениями и ключом. Начинаю искать, куда ввести ключ, - в игре некуда. Написал вопрос авторам - опять молчание. Отлично работают ребята ...

Оказалось (сам выяснил), что ключ вводится через отдельный пункт в Start Menu, причем в инсталляторе есть пункт "создавать (или не создавать) подменю в Start Menu". Т.е. если человек, как я, создал только иконку на десктопе, то фиг он найдет, куда ключ вводить.

В общем, игра отличная, особенно при наличии ключа :), но организация процесса хромает на все конечности. Однако игру рекомендую - разминает мозги очень качественно.

UPD: после проведенного некоторого времени за игрой выяснилось, что авторы жульничают (как впрочем и в остальном, как описано выше) - чтобы обеспечивать AI высокие показатели, они подтасовывают сдаваемые компьютеру карты в свою пользу. Соответственно, выиграть у компьютера практически нереально. Засим игра была снесена и занесена в список позора.
На початку місяця грав в перший Overlord, а тут дограв в другий...

Графіка стала краще, однак сама гра як на мене стала менш цікавою. Якщо в першій частині графіка була мультяшна, то в другій зробили графіку саме комп'ютерної гри. З іншої сторони, з'явились логічні "задачки", де треба подумати, як пройти. Ну і як це завжди буває в кінці ігор, передостанні кроки роблять надзвичайно складними, так що до власне кінця і не пройдеш. В першій частині я кинув гаяти час десь сцени за 2-3 до кінця, в другій я дійшов до третього схилу Empire City. Насправді все псує механізм запису гри - не можна зберегтись в довільному місці.

Але все одно дітям дуже рекомендується.
Overlord. Я купил диск на базаре по случаю с год назад, да так и закинул на полку. А пару недель назад, когда делать было нечего (Christmas, $%#), поставил поиграться. Такого детского удовольствия я давно не получал (наверное, с тех пор как выдернул стул из-под сестры, когда мне было лет 7 или 8). Собственно, вся игра такого же плана, как моя шалость. Вы - злой-злой повелитель мелких противных гоблинов, которые и будут вашей правой (и левой) руками в количестве около 40 штук на протяжении всей игры. Сама игра - смесь RPG и Action, но сделана настолько оригинально и своеобразно (Neverhood помните? Своеобразия примерно столько же), что стиль и не определить. Двумя словами игру можно охарактеризовать как "гонять гоблинов". Вперед и назад. Мочить врагов и барашков "Nasty! Nasty! These are minion shippies!". Да, кстати, играть нужно обязательно в английском варианте. Текста там не так много, чтобы нельзя было понять, что делать, а половина прелести игры - в озвучке и комментариях мастер-гоблина (More people ... to meet... to kill...). Вся игра состоит на сегодня из первой части, адд-она и второй части, которая была тщательно переработана авторами и выпущена летом. Детям можно выдавать ее играть как только они смогут кнопки на мышке нажимать. Лет с 5-6, думаю, уже нормально (мы первый проходили American McGee's Alice с моей старшей дочерью, когда ей былогода 4 или 5). Масса удовольствия и занятие для детей на неделю-другую обеспечено.
Якщо хтось грає чи збирається грати в Dragon Age: Origins, зверніть увагу на королеву. Гумористи сценаристи списали її з Тимошенко (і зовнішність і озвучку). Діалог головного героя з королевою (точніше, її слова): - Хто, ти думаєш, правив останні 5 років? Так, формально чоловік був королем. Але весь ... знає, хто був у керма. ... - Чому б тобі не одружитись із Алістером [незаконнонародженим єдинокровним братом вбитого короля, її чоловіка]? - Думаєш, він погодиться? Це буде непогана стратегія, якщо ми домовимося, що я продовжуватиму керувати країною. Питання: хто ті люди, які писали сценарій?
Я проти неоплаченого використання програмного забезпечення і особливо ігор (і ще особливіше RPG). І не тільки тому, що такі ігри розробляються роками, і якщо ви не платите за гру, ви прирікаєте студію на банкрутство і позбавляєте себе самих наступних ігор. А ще й тому, що якщо не віддати, то не отримаєш. Як в Алісі в Задзеркаллі, спочатку треба роздати пудинг, а потім його різати. На жаль, наша піратоорієнтована збутова мережа не пропонує ліцензійні ігри. Як сказав продавець, "вони дорогі і їх ніхто не купує". 15-20 доларів за гру - це дорого для пересічного українського жлоба :(. Він їх краще проп'є. А той факт, що ліцензійних ігор немає, примушує стимулювати піратів. Так, кілька тижнів тому купив Divinity 2: Ego Draconis. Думав, що то ліцензійний варіант - локалізована, з марочкою... В середині дивна суміш англо-російських текстів і німецької озвучки. Намагався купити оригінальну англійську версію через інтернет, - ще не випустили. Довелося грати так, тому що нічого іншого я робити все одно не міг (бо хворію). Навчений гірким досвідом, прийшов на базар за Dragon Age: Origins. Продавець бив себе в груди і волав, що те, що вони продають, нічим не відрізняється від справжнього (а справжнього все одно немає), а він сам в неї грається і все добре. Я як баран повівся (кажу ж, хворію, голова не варить), купив. Поставив ... Не запускається - падає з помилкою. Опціями грався - не працює все одно. Скачав патч з рідного сайту гри - тепер просить вставити оригінальний диск. Купляти оригінал - це треба тягнути 10Гб через інтернет, а трафік в мене платний ... Доведеться чекати, може ліцензію привезуть. Князь 3 - теж немає в продажу офіційного. Не витримує конкуренції зі жлобством. Мораль - пірати нічого путнього не продадуть, і не варто їх підгодовувати. Зекономивши 10 доларів можна зіпсувати собі настрій на багато довший термін, ніж задоволення від зайвих 10 доларів.
  • Архів

    «   Квітень 2024   »
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
    1 2 3 4 5 6 7
    8 9 10 11 12 13 14
    15 16 17 18 19 20 21
    22 23 24 25 26 27 28
    29 30