За життя

Рухаємось потроху: віддав сьогодні львів'янам аванс за мультфільм, обіцяють за півтора місяці зробити. Вони ж готові робити ілюстрації недорого, але це ми ще дивитимемось зразки і узгоджуватимемо ціни і технічні деталі. Видавництво підгальмовує, хоча не відмовляє (і це добре). Врешті решт, якщо відмовлять, то ми завжди можемо зробити print on-demand і електронні версії. А ще я вже починаю замислюватись над наступним, більшим проектом, котрий включатиме в себе масу художніх і ігрових аспектів.
Час плине, справи рухаються, хоча й дещо повільно. Окремо взяті ілюстратори зникли. Я шукаю виконавця на мультфільми. Поки що відгукнулись львів'яни і запропонували прийнятну ціну. Будемо розмовляти детальніше завтра чи післязавтра. З видавництвами цікавіше. Наприклад, видавництво пропонує повний цикл, але при цьому крутять носом (стосовно казок) і пропонують все крім власне друку. На резонне питання "а навіщо ж ви тоді потрібні" мовчать. Інші видавництва ігнорують листи. Ну, в принципі, як і говорили тут раніше, кожен вже заробив собі по мішку золота і сидить відпочиває ... Поки що в нас начебто є кандидат, що зацікавився, зараз будемо обговорювати деталі. На крайній випадок є ще друк без позначення видавництва і розповсюдження книги своїми силами, але це складно, довго і зводить захід до print-on-demand, що зовсім невигідно за умови дорогої поліграфії (я хочу кольорові ілюстрації до кожної казки, а це вже виходить альбом, а не просто книга).
Для казок потрібні ілюстрації. Ну то очевидно. Ілюстрацій багато (на кожну казку), тобто обсяг роботи великий. Знаходимо ілюстратора (з досвідом роботи в цій сфері), вона зацікавлена. І ... за півтора місяці співпрацю налагодити не вдалося - людина зробила один тестовий ескіз (хоча її просили зробити повну ілюстрацію за повну суму) і зникла. Мабуть, грошей мішок і можна мандрувати, а на роботу забити те, чого в неї немає (ймовірно ;). Взагалі з цими митцями ситуація кепська. Ті, хто хоч якось вміє малювати, вважають себе великими майстрами від мистецтва, і побутові і практичні аспекти людської діяльності зневажають. У нас так за останні два місяці ще два майстри з графіки (обидва - Росія) припинили роботу (другий ще доробляє залишок роботи, щоправда) -- спочатку затягуються строки і комунікація, потім "життєві обставини змінились, роботу зробити не зможу". Та ж хвороба, до речі, з веб-дизайнерами. Одному відправив ТЗ (на доробку сайту, там на день роботи посидіти поміркувати) - "працювати будеш? Буду". І замовк. Я його за кілька днів перепитую - мовчання. Другі теж дивилися-дивилися на ТЗ, потім сказали "після нового року", а згодом і на мої листи припинили відповідати. Я не знаю, як із обов'язковістю ілюстраторів на заході (там ціни істотно вищі, ми не пробували), але тотальна необов'язковість людей - це просто якір на місцевому бізнесі. А якісна графіка - це не просто selling point, а вже обов'язкова вимога до сучасного міжнародного бізнесу. Тобто країна втрачає позиції на світовому ринку ще й з-за отакого підходу. Зараз піду шукати мультикову компанію, заодно й про ілюстрації розмовлятиму.
Я, здається, згадував, що хочу до казок зробити ще хоча б один невеличкий мультфільм. Отже, потрібно знайти студію? Ок ... З книгами звичайними і книгами аудіо розібрались швидко - з пів-пинка знайдені агенції, що надають повний цикл послуг (ти їм текст і гроші, а вони тобі продукт). Здавалося б, із розвитком інтернету і візуального просування продукції анімаційні студії мають бути і надавати такі ж послуги. А дзуськи. Я інтернетівськими стежками вийшов на сайт animation.kiev.ua, де люди добрі зібрали перелік "українських" анімаційних студій (про лапки згодом). Біля 25 посилань по Києву і ще десяток з решти України. Думаю "ой який великий вибір і одразу - є де розгулятись". Починаю переглядати. Страшне, жахливе видовище, як казав відомий іпохондрик. Рівень бізнесу в них всіх можна порівняти із жигулями-класикою в порівнянні з німецьким автопромом. Або чоботаря дядю Васю в порівнянні з фабрикою Nike. Відставання від розробників ПЗ і навіть видавництв просто жахливе. Все що є - це незрозуміло за яким принципом складене портфоліо (тільки зображення без інформації що, коли, скільки тощо) і сторінка контактів. Я як клієнт хочу перелік послуг (з розбивкою що роблять самі, до чого залучають партнерів, що залишається на замовнику) і побачити ціни (хоча б порядок цифр). Навіщо мені зв'язуватись з агенцією і витрачати мій і їхній час якщо в них буде непідйомна ціна або вони просто не роблять те, що мені потрібно? Окремо про "українське". З усіх сайтів українська мова була на 3 чи 4 сайтах. Решта, включаючи Укранімафільм, - тільки кацапщина. Яке право Укранімафільм має так називатись? Якого біса державна студія за мої як платника податків гроші тримає сайт виключно російською мовою? Merde, як кажуть жабкоїди. Половина сайтів - чисті аніматори для реклами. Ще чверть пішли з поміткою "що попало". Кілька лінків не на студії, а на якісь блоги чи огляди. Декілька сайтів дохлі, пара не оновлювались по 3-4 роки. В фінал вийшли чотири сайти, з яких реальних кандидатів три і четвертий запасний. І все. На всю Україну. І, зазначу, що це те, до кого взагалі хоч якось можна звертатись. А що з того реально вийде - теж невідомо.
Результати за тиждень наступні: - шукаємо видавництво щоб замовити редагування тексту і підготовку макету. Надибали на видавництво, котре за помірні гроші надає повний спектр послуг із розкруткою і просуванням. - працюємо над сайтом - я знайшов декілька комп'ютерних програм для авторів. Дуже корисно на майбутнє (на казки такі програми не потрібні).
Пройшов тиждень з першого запису і того як я остаточно вирішив друкувати книгу. За тиждень зроблено: знайшов веб-дизайнера для розробки персонального сайту (mayevski.com, якщо що), продумав структуру і нариси дизайну сайту, розібрався з Drupal'ом і натягав модулів, котрі знадобляться для сайту, видав ТЗ дизайнеру. Подумав, що треба до одної з казок зробити короткий мультфільм, котрий буде популяризувати книгу серед жуйних тварин тих, хто надає перевагу малюнкам перед друкованим словом. Подивився ціни на cartoon production. Прикинув комерційну сторону проекту і зрозумів, яким чином можна відбивати гроші, що вкладаються в нього. Плани на наступний тиждень: дочекатися ілюстратора і замовити тестовий малюнок. Знайти мультстудію в Києві і обговорити з ними питання мультфільма.
Я вирішив видати казки окремою книгою. На сьогодні в мене лежить написаними 55 казок і вони періодично (хоча й повільно) дописуються. Далеко не всі казки публікувались в блозі, а зараз і опубліковані казки прибрані з публічного доступу. На те є багато найрізноманітніших причин. Зокрема це бажання розважитись (15 років займатись одним і тим же - мене вже нудить) і цікавість стосовно того, як виглядає інший аспект створення об'єктів авторського права, крім програмного забезпечення. Є й багато інших причин, але це головні. Так чи інакше, книгу буде видано. Це перший допис із серії, де я розповідатиму про свій досвід в літературній справі. На даний момент маємо наступне: - казки - бажання їх видати - маркетингового директора нашої компанії, котрого я залучив до справи - певний досвід (вищевказаного директора) із видаванням нехудожньої літератури У нас відібрані пілотні 10 казок для показу стороннім особам (звісно, що всі казки я роздавати нікому не буду, щоб не поцупили). Поки йдуть новорічні свята, ми чекаємо на ілюстраторів. Планується до кожної казки зробити повновісну кольорову ілюстрацію. Є два кандидати в ілюстратори, між якими я не можу вибрати з певних міркувань. Тому вирішили замовити їм по тестовій ілюстрації до казки про зебру. Чекаємо, поки вони звільняться. Видаватимемо книжку швидше за все за власний рахунок, хіба що випадково знайдеться видавництво, що зацікавиться книгою.
Собі на пам'ять, іншим на користь.
Пару посилань глянув, це більше технічне, аніж організаційне. Але організаційне теж є.

Originally posted by at Подбирал знакомой ссылки
Як завжди несподівано прийшла зима. Тільки-но випав перший сніг, вкривши пухнастою ковдрою землю аж до горизонту і розмалювавши загадковими ієрогліфами вікна (що таке ієрогліф, Аліса точно не знала, але слово виглядало таким привабливим). Після нещодавньої подорожі до Задзеркалля Аліса призвичаїлася сидіти тихими вечорами біля комину з Діною на руках. Вона навіть намагалася навчити Діну грати в шахи, але учениця виявилась ледащою і намагалася розкидати по дошці принаймні пішаків. Тому Аліса швидко облишила цю ідею і натомість одразу після вечері брала з полички якусь із легенд середньовіччя, влаштовувалася в кріслі і читала. Перед нею проходили обличчя лицарів і їх коханих, блиск суворої зброї і обриси чудових звірів. Ось і цього разу Аліса сиділа з книжкою на колінах. Цього разу це була Енциклопедія Вигаданих Звірів Борхеса. Після зустрічі з Левом та Єдинорогом минулого разу вона захотіла більше дізнатися про таких солідних і водночас кумедних представників королівського двору. «Леви сплять до 20 годин на добу», згадала Аліса. - Ні, це не цікаво. Що за цікавість дивитись на лева і навіть не знати, чи він живий, чи вже помер? Краще займусь Єдинорогом - Але ж лев сильніший і могутніший? – Аліса знову розпочала улюблену справу – розмову з самою собою. - Але Єдиноріг цікавіший, ти не знаходиш? - Не знахожу кого? Єдинорога? Чому ж, одного зустрічала, але це було в Задзеркаллі. Виходячи з того, що про єдинорогів знали інші люди крім неї, вони (єдинороги звичайно, в існуванні людей Аліса не мала жодного сумніву) мали існувати і про них слід було дізнатися більше. Тому Аліса і взяла Енциклопедію. Енциклопедія в двох словах пояснювала, що відбувалося того разу в Задзеркаллі. Енциклопедія казала також, що єдиноріг був чутливий і довірливий, але водночас агресивний. Зважаючи на це, Аліса дивувалася, що бійка Єдинорога з Левом минулого разу була якась несерйозна. «Цікаво, як там Єдиноріг», подумала Аліса. Вона встала з крісла, підійшла до дзеркала. Дівчина доторкнулася до скла – скло було темне і не відбивало кімнати, в котрій палав вогонь комину і котра була залита світлом. Раптом скло кудись поділося, і Аліса, перекинувшись через край дзеркала, опинилась на підлозі. Покрутивши головою, вона зрозуміла, що якимось чином вона знову потрапила ... ... в Задзеркалля. Але щось тут було інакше. Ніби то темніше стало, і малюнки на стіні були такі, наче їх вивернули навиворіт. Аліса намагалась уявити, якби вона сама виглядала навиворіт, та від цього її ледь не вивернуло насправді. Але не час було розсиджуватися на підлозі, якщо вона хотіла зустрітися з Єдинорогом. Бачите, їй дуже закортіло дізнатися, чи той переможе цього разу, чи Лев буде попереду. Аліса підхопилася і побігла до саду.
Нам известна каноническая версия, что Чебурашка прибыл(а) из теплых краев в ящике с апельсинами. Вот только насколько такая версия соответствует действительности? А действительность на самом деле намного суровее и беспощаднее. В далекой-далекой галактике ... жили злобные маленькие зверьки чебураны. Жили они в теплых тропических лесах родной планеты и питались плодами местных тропических растений. Но не брезговали чебураны и детенышами соседствующих живых видов. С течением времени эти злобные зверьки развились до не менее злобных маленьких гуманоидов, и начали наводить ужас на население родной планеты (а на планете существовало еще несколько разумных рас, большинство из которых было насекомоядными), выкрадывая и поедая детей по ночам. И вот эти разумные расы показали свою разумность -- собрались и наваляли злобным чебуранам выселили чебуранов прочь с планеты. И отправились чебураны искать себе новое пристанище. Требование было простым - зеленая планета, пригодная для жизни, с населением, пригодным для питания. Поиски планеты были долгими, но в конце концов Земля подошла ("... а земляне пойдут на чебуреки"). План вторжения был прост как все гениальное и гениален как все простое: корабль-матка, доверху забитый морожеными чебуранами, болтается ждет сигнал на орбите Земли, а космический десантник высаживается на планету для рекогносцировки на местности. Десантник должен был подобрать площадку для приземления корабля-матки и отправить сигнал на корабль, для чего ему был выдан зеленый свисток. Для десантника был пошит удобный комбинезон с имитацией кожного покрова, аналогичного покрову большинства туземцев. К сожалению, анатомия чебуранов не позволяла спрятать в костюме все необходимое, поэтому часть оборудования решили вынести в боковые отростки, походящие на уши земных аборигенов. Правда, у самих чебуранов ушей на самом деле нет, и как эти уши функционируют, чебураны не знали. Поэтому, если вы обратите внимание, "уши" у Чебурашки покрыты шерстью внутри и абсолютно не функциональны. Итак, корабль остался на орбите, а космодесантника Чебурашку выбросили на территории страны, называемой Гондурасом. На самом деле чебураны при радиоперехвате наслушались Фоменко (не того, который историк, а того, который гонщик) и страну перепутали. Но было уже поздно - Чебурашка кубарем летела вниз к Земле (про плотность атмосферы чебураны по злобности своей тоже забыли, т.к. в школе вместо уроков физики имели уроки зловредности). Нам точно неизвестно, почему Чебурашка повредилась рассудком. Была ли виной тому лоботомия, проведенная невежественными индейцами, или повреждение терморегулятора в скафандре при посадке привело к размягчению мозгового вещества, да только наша десантная Чебурашка таки тронулась умом и при очередном приступе панического страха спряталась в ящик с апельсинами. А остальное вы знаете... И теперь, слушая песню "прилетит вдруг волшебник в голубом вертолете", помните - тот волшебник не на вертолете, а на космолете прилетит, и такое кино всем покажет, что мороженого уже не захочется.
  • Архів

    «   Квітень 2024   »
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
    1 2 3 4 5 6 7
    8 9 10 11 12 13 14
    15 16 17 18 19 20 21
    22 23 24 25 26 27 28
    29 30