За життя

В зв'язку з сьогоднішньою інавгурацією мені згадалося, як Обамі присудили Нобелівську премію миру. Через місяць, здається, після інавгурації на перший термін. За успіхи на миротворчому фронті. Тільки один нюанс - премія може даватися за досягнення минулого року (або минулих років). Тобто Обамі дали фактично авансом.

Так і в Україні - Порошенкові відсипали авансів не на один термін. Щоб тільки потім не довелося розчаровуватися ...
Коли взимку ми сумно жартували з приводу ступенів занепокоєності і стурбованості європейської влади, ми мало що могли вдіяти.

Тепер же аналогічні ступені стурбованості показує нам Міністерство Оборони України і його генштаб. Після чергових вбитих вояків вони продовжують злочинно ігнорувати ситуацію. Ба більше, вони напряму відмовляються надавати військову допомогу колегам, що потрапили в біду.

Звісно, це МО і генштаб набиралися великою часткою Януковичем і його посіпаками під потреби російської армії, а не української (і цю задачу вони добре виконують). Але вже пройшло майже 3 місяці. За цей час, якби міністром оборони призначили того ж Гриценка, наприклад (проти кандидатури котрого в лютому виступила Тимошенко), а не невідомих тилових щурів, можна було весь генштаб замінити і реформу армії провести.

Якщо в нас йде війна, то президентом має бути людина рішуча, а не майстри розпилів і договірняків. Тому обирайте так, щоб не плакати за бездарно загиблими вояками потім.
Подивився на околиці Білостока "на свіжу голову". Ось що я вам скажу, малята -- поляки - молодці. Уявляю, що робиться зараз у Кракові-Вроцлаві, куди я не доїхав минулого літа.

Україна могла би стати такою, якби не було Хмельницького, або якби замість Кравчука обрали Чорновола в 1991-му. А поки що Україна втратила навіть не 23, а всі 40 років (поки поляки йшли вперед, Україна котилася вниз). Тепер Україну доведеться будувати з нуля, і то якщо встигнете.
Завтра Польща відзначає 10-річчя приєднання до ЄС. Святкують всюди. Відчувається піднесення з цього приводу. Питають по радіо "що ви почуваєте від вступу до ЄС". Єднання з іншими людьми.

А українцям ЄС не потрібен (тобто вони не мають об'єктивної необхідности в ньому), бо між собою поєднатися не можуть - з будь-якого питання в українців одразу ж формується дві фракції, що починають боротися між собою. Навіть в питанні "повісити Януковича чи на кіл посадити" українці битимуться так, що чимало поляже.
Спостерігаю в Ризі цікавий ефект -- разів зо п'ять вже, коли кажу людям, що я сам з Києва і зараз маю їхати в Україну, люди зі щирим подивом питають "ну ви ж повернетесь?". Звісно, колись в Ригу приїду, бо в мене тут "перевальна база", але люди щиро вважають, що в Латвії краще, ніж в Україні і не припускають думки, що я можу не прагнути назад якомога швидше.
В Ризі є вулиця Ogres (будинок №5 по ній, до речі, дуже симпатичний). Перекладається саме так, як ви подумали - вулиця огрів.

І от я собі думаю - як би було гарно, коли б вулиці називали іменами чарівних і казкових істот і літературних героїв. Наприклад, вулиця Колобка (колишня Круглоуніверситетська), вулиця Гоблінів ( колишня Червоноармійська), бульвар Тру-ля-ля і Тра-ля-ля (кол. б-р Верховної Ради), площа Бегемота (кол. Слави) тощо.
Якщо хтось з попереднього допису думав, що пригоди закінчилися, то фіг там.

Вночі водій евакуатора проходив українську митницю. В нього було два (2) доручення від власниці згорілого Тігуана - завірене латвійським нотаріусом (російською) і завірене консульством України в Латвії (українською, по всій формі). Митники не пропустили машину, посилаючись на недійсність доручень. Вимагали хабара в $300. Водій (постійно їздить через цю митницю) сказав, що рила в конторі ті ж самі, що й завжди. 4 години розмов і переконати не вдалося.

PS: машину вже розвантажили біля будинку.
Моє розуміння поточних подій з зеленими чоловічками в донецькій області наступне:

Влада (та й ніхто в Україні) не має розуміння, що робити з глибоко дотаційним і яскраво антинаціональним населенням донбасу, котрий був і залишається п'ятою колоною. Проливати свою кров в боротьбі за землю і вороже налаштоване населення бажаючих небагато. Дії Росії дають Україні шанс скинути цей баласт з українського балансу. Водночас не робити нічого влада теж не може, бо західні партнери скажуть "якщо ви самі не бороните кордони і не захищаєте свою цілісність, то чому ми маємо". Тому доводиться робити гучні заяви.

Звичайно, жоден політик про вищезгадане і словом не обмовиться, бо за це йому світить політична смерть і вакантне місце в колонії. Але всі ми люди, і вони теж, і, гадаю, розуміння ситуації у всіх приблизно однакове. Єдине питання - як правильно локалізувати сепаратизм на донбасі і не дати росії розгойдувати ситуацію далі, в Запорізькій і Херсонській областях, потрібних тій для сухопутного доступу до Криму.

Подивимось за пару тижнів.
Латвія:
Населення - 2 млн. (трохи більше, але багато на заробітках)
Латиші - 62%, росіяни 27%

В Латвії перекладають латиською мовою радянські мультфільми, оригінально зняті російською.

Україна:
Населення - 45 млн.
Українці - 77,8%, росіяни - 17,3%

В Україні радянські (в т.ч.і зроблені в Україні) мультфільми українською не перекладають взагалі.

Disclaimer: цей запис ні до чого не закликає і нічого не розпалює. Ані разу.
Тільки що зняв з дрібної собаки кліща. Попереднього знімав 30 грудня. Будьте уважні, сходячи з асфальту.
  • Архів

    «   Квітень 2024   »
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
    1 2 3 4 5 6 7
    8 9 10 11 12 13 14
    15 16 17 18 19 20 21
    22 23 24 25 26 27 28
    29 30