Як виділитися виробникові білого цукру? Солі? Будівельного гіпсу?
Звісно, можна наполягати на якості чи корисності продукту. Так роблять. Але довести цю якість пересічному споживачеві дуже непросто. Та є ще один фактор.
В мене в будинку використовується так звана соляна колона, система для пом'якшення і очищення води (один з компонентів, загалом в мене більше десяти ступенів очищення від насосу до кухля). Ця система споживає для роботи таблетовану сіль. Сіль споживається певними об'ємами, котрі залежать виключно від витрат води, і не залежать від будь-яких інших чинників. Тобто якщо мені на рік потрібно, скажімо, 500 кг солі, то як не крути, я ці 500 кг за рік купуватиму.
І тут виділитися (крім ціни, звісно) допомагає фасування. Соляні таблетки продаються розфасованими в мішки по 25 кг. Це багато. Здоровий чоловік їх підніме, жінка чи літня людина - ніколи. Та й здоровому воно некорисно. Питання -- нахріна? Якщо постачальник продасть мені 500 кг солі, то немає значення, чи буде розфасована сіль в мішки по 5 кг, по 10 чи по 25. Я все одно купуватиму її по вазі. Але мішки вагою в 15-20 кг (для мене 20 кг - це межа комфортного піднімання, я 15кг пакети з собачим кормом одним мізинцем для розваги переношу з машини в будинок) мені було би значно приємніше купувати, і я би платив більше, аби не піднімати 25 кг за раз.
Протилежний варіант - додати в пакування більше. Але не просто "20% безкоштовно", а провести жартівливу кампанію. Наприклад випустити упаковку крупи не 1 кг і не 900 грамів, як це роблять виробники зараз, а 1100, і назвати її "Ведмідь". І написати слоган великими літерами -- "скільки вовка не годуй, а у Ведмедя все одно більше". Ілюструвати не треба, і так зрозуміють
.
В Європі є така вимога, щоб в автомобілі крім вогнегасника і аптечки був комплект лампочок на заміну.
І от я заїхав в київський Віпос щоб придбати лампочки для літньої машини, а потім в АІС за комплектом для SsangYong Korando.
В Віпосі зробили круглі очі і сказали, що в них таких комплектів немає, і я так розумію, що вони не бачили і не чули про такі.
А в АІС-і у відділі запчастин сказали, що на новий корандо комплекти закінчилися, але комплект від Renault Laguna II, котрий на вітрині, точно підходить як раз до корандо. І власне продали мені його - в зручній коробочці, а не розсипом, і з парою запобіжників (теж на заміну) в тій же коробочці.
От вам і хвалений сервіс автомобілів преміум-класу. Ну і біс із ним, в Польщі куплю.
Давно не писав нічого про наших користувачів, бо над хворими сміятися гріх. Але бувають клінічні випадки.
Оскільки ми займаємося складними і незрозумілими стороннім речами, то пояснюю на молотках і цвяхах.
Сьогодні один наш користувач на пропозицію спробувати вирішити проблему шляхом виконання дії трохи іншим шляхом відповів "я все життя забивав цвяхи в стільці, підкажіть, як мені забити цвях в табурет".
Я розумію, що з ускладненням технологій коло компетенцій звужується, але ж не настільки! Людина щоб підтримувати свою кваліфікацію має хоча би мінімально вивчати суміжні технології. А враховуючи, що "табурет" є основою для будь-яких "стільців", то його питання свідчить про повну і невиліковну тупість, тобто нездатність до навчання.
Протоколу HTTP в його останній верісї (1.1) понад 10 років. Ще кілька років тому почалася робота над версією 2.0, і зокрема в неї мав увійти протокол SPDY, запропонований гуглем. Результати у вигляді стабільного драфту специфікації на HTTP 2.0 мали бути навесні цього року.
Результат? Понад 10 нових RFC, що прийшли на зміну RFC 2616 (HTTP 1.1) і пропонують ... HTTP 1.1 покращений. Жодної згадки про 2.0, SPDY тощо.
Миша, вилазь.
Приперся на днях в підтримку один тип, котрий вимагав голосом поспілкуватись про щось, а про що, писати не хотів. Оскільки ми голосом не спілкуємось, я витяг з нього таку інформацію:
"
1. Ми б хотіли обговорити питання legal/compensation ...
2. В нас був великий клієнт, з яким щось пішло не так.
"
І отут момент істини:
"3. ми не купували у вас ліцензію, а використовували тестову".
Барабанний дріб, гонг, і як в анекдоті, "один я в білому". Ці клоуни із порушенням ліцензії і здорового глузду, взяли тестову версію (котра навіть для розробки не призначена, і це написано великими літерами), скористалися з нею, десь накосячили, і ще сподівались отримати від нас якусь компенсацію.
Я в обуренні. Третій день вже. Цікаво тільки, це вони такі наївні чи такі нахабні.
Електронна пошта - як секс, має сенс тільки коли вас двоє. Це взаємодія двох (або більше - особливо цим відзначаються мешканці південно-східної Азії) людей.
Але останнім часом деякі компанії вважають, що електронна пошта належить їм, а адресат має підлаштовуватись під їхні потреби. Відправляєш такій компанії листа, а у відповідь "зайдіть от сюди, введіть поштову адресу, вам прийде посилання (знову поштою), його слід відкрити і тоді прочитаєте листа". А щоб відповісти, взагалі потрібно інсталювати якусь програму.
Тобто йдеться про повне нехтування як інтересами співрозмовника, так і здорового глузду.
Питання до машиністки:
- З якою швидкістю ви набираєте текст?
- 1000 знаків на хвилину. Але така маячня виходить ...
Анекдот
В FAR Manager 3 плагін WinSCP замінили на NetBox. Там де була швидкість завантаження (upload) в 300 Kbps, стало 1500-1800 Kbps (мова про SFTP, якщо що). Чудово. Але цей плагін падає і висне постійно, і довірити йому завантаження більше ніж 50 Мб (наприклад на ніч) неможливо. Доведеться писати свою програму для завантаження файлів ...
Для аудіокниги підбираємо вступні мелодії. Зручно обирати їх на
http://www.stockmusic.com/soundlibrary, але там ціни не з дешевих. Є ще варіант
http://www.pond5.com - він дешевший, але там незручно шукати. Тому робимо так - шукаємо на stockmusic, потім вводимо назву в pond5 і вибираємо потрібний варіант.
Немає з'єднання до офісного серверу. Завдяки параної авторів Java (вимкнути security measures неможливо) моє потрапляння на консоль офісного сервера виглядає наступним чином:
я -> захожу по RDP на домашній сервер -> де сидить VM зі старим браузером -> в котрому крутиться Java applet, котрий під'єднується -> до якогось сервера котрий є RDP гейтом -> до віртуальної машини з офісним сервером.
Коли шукали видавництво для видання збірки казок, відправляли листи з питанням певній кількості видавництв. Робив це наш маркетолог з великим досвідом роботи, тому не думаю, що до змісту листів можуть бути претензії. Так от - відповісти ніхто не потурбувався.
На днях писав в маленьке видавництво настільних ігор. Поставив два прості питання - чи зацікавлені вони співпрацювати в питанні виданні гри за моїм сценарієм і за мої гроші і скільки це буде коштувати для мене. Повідомлення про прочитання листа я отримав. Відповіді на лист не було.
Я не кажу про таку просту річ як ввічливість - її дійсно на весь спам не вистачить. Але якщо до вас приходить потенційний замовник чи діловий партнер, а ви не хочете з ним спілкуватись - то якого біса ви займаєтесь бізнесом?
І ще можна було б зрозуміти, якби йшлося про держ.установу, де гроші платить начальство, а не населення. Але ж тут йдеться про ігнорування тих, хто приносить гроші. Ні, я цю країну не розумію.
