За життя

Під'їзжаю я сьогодні до будинку і бачу, як між соснами літає ворон. І схоже, неспроста він там літає, а на когось полює. Поки дітей з машини висадили, як чую вже хтось пищить-верещить в тому лісі. Думаю, треба ворона поганяти. А з'ясувалось, що цей гад розворушив гніздо із білченятами і вигнав їх з гнізда. І намагався одного з них схопити. Але оскльіки білченята малі, а ворону немає де розвернутись (ці ворони живуть у нас в лісі - вони здоровенні, з доброго орла розміром), тому у білченят фора. Але невелика - лазять вони погано.

Я тоді вийшов в ліс і ворона відігнав. Білченя намагався спіймати, але воно втікло на саму верхівку вільхи.



А на соснах сиділи ще два білченяти. І такі вони були перелякані, що навіть лазити вже нормально не могли - падали з дерева (справжні парашутяги - білченя падало з 3-4 метрів розправивши кінцівки і хвіст. Це дозволяло йому відносно м'яко приземлятись і бігти назад на дерево).

Короче кажучи, цих двох більш втомлених ми спіймали і вони зараз сидять у нас в клітці (ми їх виходимо, а там буде видно, -- зараз в лісі вони все одно не виживуть). А третій вивився більш спритним, і його мені вдалося тільки на камеру спіймати трохи пізніше, коли він вирішив спуститись з верхівки вниз:

В мене останнім часом надмірно чутливий сон. Зокрема я прокидаюсь, коли до годівниці приходить одна з лісових білок. І все було б нічого (оскільки приходять вони зазвичай десь о 7-8-ій ранку, коли діти все одно вже встали), але цього разу руда зараза прийшла о 3:16 ночі! Це дійсно дивно, оскільки білки - ранково-вечірні тварини і вночі вони сплять. Але конкуренція за горіхи (горіхи я кладу в кращому випадку двічі на день, а білок ходить щонайменше четверо) змушує їх приходити все раніше. Самих цих білок я на днях назнімав, згодом викладу фотографії.

Сьогодні на вул.Татарській біля заїзду на завод Артема збили білченя на дорозі. Це дуже сумно, але гарний аспект в тому, що воно, те білченя, там з'явилось. А це означає, що білки живуть і, головне, розмножуються серед багатоповерхівок (на Татарській немає парків, скверів тощо).

Моє знайомство з білками почалося з того, що самка при пересадці її з переноски в вольєр вкусила мене до крові за палець, а наступного дня здохла (мабуть, отруїлась). Я повіз тушку на Волинську, здав її на аналізи, а сам бігав по лікарнях в спробі з'ясувати, хто ж буде робити щеплення від сказу. Витративши пів-дня, я так ніц і не добився. За місяць були готові аналізи, з тушкою було все гаразд. Але я певний острах бути вкушеним заробив, і більше не намагався взяти білку за тулуб.

Було ще два випадки з білком Шуріком, коли він то пальця засунув в клітку, а інший раз намотав хвіст на вісь колеса, і доводилося його в авральному порядку вивільняти. Тоді він мене теж кусав (один раз до крові), але то не рахується.





І от сьогодні в мене маленьке свято -- я погодував з рук білченят і наважився таки засунути руку до бурундуків і погодувати їх з рук теж. І ті і інші мене поприкусували за пальці, але тільки щоб спробувати, чи його їдять чи ні (тобто не боляче і не до крові).

Проблема з ручним годуванням білок і бурундуків полягає в тому, що тварини боязкі, і якщо вони кусаються при захисті, то з рукою стає приблизно те ж саме, що з горіхом. Білка прокусує палець до кістки і заживає рана потім з місяць. Призвикають до рук вони погано і швидко дичавіють, якщо не брати їх на руки щодня.

Бурундуки, взяті в грудні, тільки нещодавно звикли до мене (хоча в продавця вони були ручні, він їх брав голими руками). А білченята ще маленькі, їх можна брати руками просто так, але вони теж нервуються (третій день в мене).