За життя
01.08.2015
09:37
Свіжих мутантів завезли:
28.07.2015
06:02
Дочка придбала татові іграшку. Дуже гумовий сир і дві гумові мишки. Більшість дірок скрізні, хоча є і "схованки". Мишей можна проштовхнути (права миша на світлині), або сховати (ліва миша). 84 гривні.
Колись бачив на Андріївському узвозі картину - шмат сиру (дуже схожий на іграшку) і звідти стирчить така сама миша. Тоді, коли бачив, грошей із собою не було, а потім багато разів дивився, вже не було тої картини.
Колись бачив на Андріївському узвозі картину - шмат сиру (дуже схожий на іграшку) і звідти стирчить така сама миша. Тоді, коли бачив, грошей із собою не було, а потім багато разів дивився, вже не було тої картини.
26.06.2015
04:15
Це вам не базар.
22.05.2015
17:10
І про становище української мови в Україні:
16.05.2015
11:50
Цю картину я спостерігав в четвер, 14 травня, в Каунасі. Це робочий день, зауважу.
На сцені виступав якийсь місцевий гурт, і виступав непогано. Було трохи людей (на фото не всі слухачі) і оскільки Каунас - місто маленьке, то припускаю, що ця кількість - це нормально. В кількох кварталах монтували ще одну, більшу сцену.
І от я подумав - а чи знайшовся би в Україні хоч один меценат, щоб замість скляшки Глобуса на Майдані поставив сцену і дав змогу *постійно* (щодня) виступати українським командам? ОЦе був би марафон, котрого світ не бачив, і шалений поштовх для української музики.
На сцені виступав якийсь місцевий гурт, і виступав непогано. Було трохи людей (на фото не всі слухачі) і оскільки Каунас - місто маленьке, то припускаю, що ця кількість - це нормально. В кількох кварталах монтували ще одну, більшу сцену.
І от я подумав - а чи знайшовся би в Україні хоч один меценат, щоб замість скляшки Глобуса на Майдані поставив сцену і дав змогу *постійно* (щодня) виступати українським командам? ОЦе був би марафон, котрого світ не бачив, і шалений поштовх для української музики.
13.05.2015
19:21
Перші барбі виглядали саме так:
25.04.2015
15:21
18.03.2015
08:22
Тракай - це місто, в котрому є замок і є фортеця.
Замок був обіцяний синові, тому ми і заїхали туди по дорозі з Вільна в Люблін.
Фортеця і замок знаходяться поруч, в 300-500 м один від одного. Але фортеця знаходиться на суходолі, а от замок стоїть на невеличкому острові, дістатися якого можна через дерев'яний міст.
У фортеці знаходиться музей, але зараз він був зачинений. Фортеця маленька і на її території нічого цікавого не було (прохід було відчинено).
В замку, коли ми його відвідували, нікого крім нас не було. Замок був порожній і пустий. Не було навіть, на кому випробувати виховальний реманент:
Влітку в замку проводять екскурсії (мабуть цікаві), але зараз нікого не було і ми за 10 євро просто пройшлися замком. В середині є дві секції музею, в котрому розповідають про історію замку і історію міста Тракай. Я так розумію, що загалом ще є інші секції, але вказівників не було, а ми не дуже шукали, бо було холодно і збирався дощ.
Всі звикли до яскравого вигляду сонячного замку, як його показують на постерах (і знімають, до речі, ці постери з тої ж точки, що і зображення вище). Але навіть красивішим є він в таку погоду, як його відвідали ми:
На озері ще стоїть крига, по котрій гуляють ворони.
Дощ пішов вже коли ми закінчили прогулянку.
Історію замку ви можете почитати і в інтернетах, а я додам одну деталь: замок є реставрацією, проведеною майже з нуля - старе каміння сіре, нове червоне. На фото видно різницю. Тобто те, що ми бачимо, - це сучасне уявлення про колишній замок. Будівництво (реставрація) йшло протягом всього 20-го століття. Але в цьому випадку я прихильник гарної реставрації, аніж аутентичних розвалин, в яких не було би жодного сенсу.
Замок був обіцяний синові, тому ми і заїхали туди по дорозі з Вільна в Люблін.
Фортеця і замок знаходяться поруч, в 300-500 м один від одного. Але фортеця знаходиться на суходолі, а от замок стоїть на невеличкому острові, дістатися якого можна через дерев'яний міст.
У фортеці знаходиться музей, але зараз він був зачинений. Фортеця маленька і на її території нічого цікавого не було (прохід було відчинено).
В замку, коли ми його відвідували, нікого крім нас не було. Замок був порожній і пустий. Не було навіть, на кому випробувати виховальний реманент:
Влітку в замку проводять екскурсії (мабуть цікаві), але зараз нікого не було і ми за 10 євро просто пройшлися замком. В середині є дві секції музею, в котрому розповідають про історію замку і історію міста Тракай. Я так розумію, що загалом ще є інші секції, але вказівників не було, а ми не дуже шукали, бо було холодно і збирався дощ.
Всі звикли до яскравого вигляду сонячного замку, як його показують на постерах (і знімають, до речі, ці постери з тої ж точки, що і зображення вище). Але навіть красивішим є він в таку погоду, як його відвідали ми:
На озері ще стоїть крига, по котрій гуляють ворони.
Дощ пішов вже коли ми закінчили прогулянку.
Історію замку ви можете почитати і в інтернетах, а я додам одну деталь: замок є реставрацією, проведеною майже з нуля - старе каміння сіре, нове червоне. На фото видно різницю. Тобто те, що ми бачимо, - це сучасне уявлення про колишній замок. Будівництво (реставрація) йшло протягом всього 20-го століття. Але в цьому випадку я прихильник гарної реставрації, аніж аутентичних розвалин, в яких не було би жодного сенсу.
16.03.2015
19:59
Пробіглися в четвер по Вільнюсу (фактично, встигли погуляти по пр-ту Гедімінаса до Вежі і назад). Ну і поки заїжджали-виїжджали в місто і з нього, теж подивилися.
Я у Вільнюсі був 25 років тому, тому мало що пам'ятаю крім того, що Вежа в ті часи була розваленою і малопритомною. Зараз вона трохи відновлена, пагорб теж зроблений для туристів. На вежу піднімає фунікулер або можна пішки. Ми не ходили, бо не встигли.
Саме місто мені візуально сподобалося значно більше за Ригу (хоча зауважу, що в свій перший після дитинства приїзд в Ригу остання мені теж сподобалася, але потім ...).
Вільнюс виглядає дещо багатшим за Ригу і взагалі жвавішим. Це не дивно -- мешканці Вільнюса є нащадки ВКЛ на відміну від трохи приморожених лісових братів латишів.
Якщо ви розглядаєте питання, куди би виїхати попрацювати (наприклад), то в Вільнюс останнім часом переїжджають деякі розробники ПЗ. І хоча Литва - країна дуже маленька, але доволі приємна.
Мова - всі написи лише литовською (в Ризі з цим донедавна було значно простіше). Російську розуміють і розмовляють, хоча з акцентом. Тому якщо не хочете вчити чужу мову, то краще дивіться на Польщу, адже там мова звикла.
Наприкінець декілька фотографій.
Вежа після відновлення. Ліворуч фунікулер.
За рогом від Гедімінаса:
Та ж вежа, вигляд в профіль:
Я у Вільнюсі був 25 років тому, тому мало що пам'ятаю крім того, що Вежа в ті часи була розваленою і малопритомною. Зараз вона трохи відновлена, пагорб теж зроблений для туристів. На вежу піднімає фунікулер або можна пішки. Ми не ходили, бо не встигли.
Саме місто мені візуально сподобалося значно більше за Ригу (хоча зауважу, що в свій перший після дитинства приїзд в Ригу остання мені теж сподобалася, але потім ...).
Вільнюс виглядає дещо багатшим за Ригу і взагалі жвавішим. Це не дивно -- мешканці Вільнюса є нащадки ВКЛ на відміну від трохи приморожених лісових братів латишів.
Якщо ви розглядаєте питання, куди би виїхати попрацювати (наприклад), то в Вільнюс останнім часом переїжджають деякі розробники ПЗ. І хоча Литва - країна дуже маленька, але доволі приємна.
Мова - всі написи лише литовською (в Ризі з цим донедавна було значно простіше). Російську розуміють і розмовляють, хоча з акцентом. Тому якщо не хочете вчити чужу мову, то краще дивіться на Польщу, адже там мова звикла.
Наприкінець декілька фотографій.
Вежа після відновлення. Ліворуч фунікулер.
За рогом від Гедімінаса:
Та ж вежа, вигляд в профіль:
31.12.2014
09:22
На Новий рік звірі вирішили прикрасити ялинку в лісі. Але оскільки ліс був листяний, то по ялинку треба було послати гінця до сусіднього лісу. Вибір випав на коня. Щоб чекання було веселішим, звірі дістали діжку ягідного соку, що стояв із літа. Та й коневі на дорогу налили.
До сусіднього лісу, де була ціла галявина ялинок, кінь прискакав веселим. А власники галявини теж були веселі, але по-іншому. І спорядили вони коневі замість ялинки кактус (а кактуси теж бувають високі, інколи навіть більші за ялинку).
Привіз кінь свій вантаж, а звірі теж уже веселі. І не помітили спершу, що то кактус. Поставили його як слід, прикопали і наказали білкам прикрашати «ялинку». Білки стрибають на кактус, а він колеться.
Бо у кактуса голки інші, тонші за ялинкові, до яких білки звикли. Ті лаються, не можуть зрозуміти, в чому річ. Стрибати боляче, а справу робити треба. Пострибали трохи та й відмовились. Далі поліз ведмідь, як знаний майстер лазіння по деревах. А йому також боляче! І він не впорався із завданням.
Так вони ялинку і не прикрасили. Святкували Новий рік без іграшок на ялинці, але — з діжкою соку. Аж під ранок мудрий пугач роздивився, що то кактус був. Але тваринам так сподобався сік, що відтепер більшість із них ялинку не прикрашає, а п’є сік і спить: хто під деревами, а хто — просто в заметах.
