За життя

Вчора були придбані на дегустацію чергові сири, і вони виявились напрочуд чудовими. 1) Сир м'який сичужний "Дует" Преміум від ТМ Добряна. Добряна випускає сири досить нерівно. Брі в них просто ніякий (немає характерного смаку), Золотистий вдався, а цей Дует - wspanialy, як кажуть поляки. Смак насичений, консистенція і запах - дууже своєрідні (на любителя). Але - смачно. 2) Сир золотистий Лазур (виробництва Польщі). Просто фантастичний. Це сир з пліснявою, з класичним смаком, який і має бути притаманний сиру з пліснявою, але оскільки сир не білий, а золотистий, то в ньому додаються нотки і твердого сиру, і щось від Брі або Камамбера. Підсумовуючи, - похід в магазин вдався.
Давно я нічого не радив ... Сири я не люблю, але нещодавно натрапив на один з різновидів сиру Brie, а саме President, Brie з грибами. Ціну має чималу, але продається в (здається) 150-грамових пачках. Має специфічний Brie-шний аромат з додаванням грибного відтінку. Я вже третю пачку доїдаю. І ще одна річ, яка і дружині дуже сподобалась, це Добряна, сир Золотистий. Продається в трикутних пакуночках по 100 чи 150 грамів. Це різновид сиру з пліснявою, але на відміну від класичного вже Danish Blue цей має жовтий колір і дуже насичений смак і аромат, а також більш жирну консистенцію (danish blue все-таки сухий сир). Зовняшній вигляд в цього Золотистого специфічний, але не звертайте уваги. Рекомендується всім поціновувачам сирів з пліснявою. Скільки коштує, не дивився, бо брав всліпу, на пробу.
А чи помічали ви, що в макдональдсі кока-колу розбавляють водою навпіл (а потім ще й льоду сиплють)? Недивно, що фаст-фуди заробляють на напоях більше, ніж на їжі.
Торгова марка Простоквашино в Києві почала випуск вершків 33% жирності в літрових пакетах. На відміну від інших виробників ці вершки за смаком майже такі самі, як зібрані зі свіжого молока (в мене тесть із села привозить молоко, я збираю вершки). Тому якщо хтось любить, - шукайте в магазинах.
Мы давеча после длительного ожидания (с лета ждали) купили мороженицу и сегодня ее опробовали.

Но покупали мы не простой, а золотой автоматический агрегат. Если вы думаете, что мороженица - это такой минихолодильник с миксером, то вы правы, -- автоматический вариант так и действует. И является очень дорогим и редким.

Обычная мороженица - это вариант миксера, а емкость нужно руками ставить в морозильник и доставать каждый час (или иной интервал времени) для перемешивания. Автомат - это именно морозильный агрегат, охлаждающий емкость для мороженого по таймеру + миксер, автоматически перемешивающий мороженое в течение всего времени заморозки.

Таким образом, автомат готовит порцию мороженого (порция - это тот объем, на который хватает емкости, у нас это 700 мл или 1,4 кг мороженого) за примерно час времени. Меньше мороженого - быстрее. С обычной мороженицей возиться придется пол-дня, если не больше.

Для начала мы сделали лимонный сорбет. Ну я же предупреждал ... жену, что нужно класть больше сахара. То, что получилось, я ем с удовольствием, а вот жена не может - кислый. Но - сорбет, все как положено. Теперь я думаю, как съесть килограм лимонного мороженого при том, что я сейчас мерзну як та мавпа (вру, мерз я до вчерашнего дня, когда наступило потепление на улице).
Сьогодні кафе Фрегат, яке ми відвідуємо з 2001-го року, виявилося зачиненим, і ми змушені були шукати альтернативу. Альтернатива знайшлась у вигляді кафе з невідомою мені назвою, яке знаходиться напроти Гідрозони, якщо виходити з переходу від метро. В цьому кафе є кілька маленьких окремих шалашиків чи будиночків чи не знаю як назвати (закритих, з дверима і вікнами), головна будівля і з десяток відкритих столиків, де ми і сиділи. Ціни помірні, а їжа була дуже смачна, а офіціантка - надзвичайно ввічлива. За ціною вийшло десь на 30% вище, ніж у Фрегаті.

UPD: а найбільше сподобались свині ребра з кунжутом, тушковані в меді. Вони були реально солодкі і дуже м'які.

Сьогодні нарешті дійшли руки відкрити Surprise Citron & Poivre від Frey (швейцарський виробник шоколаду, якщо хтось не знає) - це шоколад з лимоном (справжнім) і чорним перцем (не відчувається). Смак, за рахунок лимону, дуже незвичний і дуже приємний. Ще періодично їм шоколад з апельсином, горіхами, перцем чілі. А які ще бувають добавки (крім молока, грильяжу і подібних банальностей)?
Якщо мені треба їсти в місті, я надаю перевагу японській кухні. Причина проста - там смачні блюда і готують їх після замовлення, на відміну від швидкожерок української кухні, піцерій і подібного. Зазвичай я їм в мережі швидкожерок (вилетіла з голови назва), а вчора в Каравані ми вирішили зайти в Такі-Макі. Це ресторан, але з дуже помірними цінами. Меню надзвичайно багате, щоб перепробувати все (не враховуючи суші і сашимі, яких там під три десятки, а також шашлички, яких теж з десяток), довелось би ходити не менше 20 разів. Дружина замовляла суп і якийсь коктейль безалкогольний, а я брав салат, гарячу страву і безалкогольний мохіто. Причому, салат я брав тому, що мені сказали, що гаряча страва невелика. Як з'ясувалось, збрехали - з двома стравами я сам не впорався. За все було 170 грн, з них, здається, 58 - за напої. Їжа виявилась надзвичайно смачною, напої теж. Дуже ввічливі офіціанти. Працює навіть Wi-Fi, який мені вдалося підняти на смартфоні (швидкість не міряв). Так що дуже рекомендую - це хіба не перший раз, коли мені в ресторані сподобалося *все*. Єдина помилка - вони візитки ресторану поклали на виході (замість того, щоб видавати всім відвідувачам), а сам сайт, чия адреса вказана на візитці, бідний і недороблений.

Ресторан Такі Макі є (по одному) в Києві, Дніпропетровську і Харкові.
В українській мові прийняте слово <em>вершки</em> для позначення жирної частини молока, яка збирається в верхній частині посуду після відстоювання вказаного молока. Однак, як з'ясувалося, є ще слово <em>сливки</em>, і в селі двома цими словами позначають різні поняття. <span style="font-size: smaller;">А в західно-монголії все однакове - слівкі.</span><br /><div style="margin-left: 40px;"> </div><div style="margin-left: 40px;"><br />В 86-му році після Чорнобиля я потрапив в село Бакали Туймазинського р-ну хрін-зна-якої області в Башкірії. Коротше, на Уралі. І там мене пригощали <em>сметаною</em>, яка більше нагадувала масло, але була ледь-ледь кисленька. Більше я ніколи такої сметани не зустрічав.</div><div><br />А нещодавно мачуха привезла мені з села в Полтавській області склянку того, що в цьому селі називають вершками. Це була та сама сметана, яку я 20+ років тому їв в Башкірії. Як з'ясувалося, це продукт сепараторний, тобто молоко переганяють на сепараторі і найгустішу частину збирають як вершки. Він і зараз нагадує мені щось середнє між маслом і сметаною, але він взбивається міксером до стану взбитих вершків (зберігаючи при цьому свій ледь кислий смак). А <em>сливки</em> у них - це те, що ми вважаємо вершками, тобто зміст верхньої частини посуду з молоком після відстоювання. Вчора привезли з іншого села молоко на моє замовлення. Сьогодні в ньому зібралось 300 грамів (з 3-літрової склянки) чистих "сливок". Вони рідкі, але дуже тягнучі і на ложці, якщо перекладати нею, слід залишається майже як від сметани. Але вони не кислі. І більше 150 грам їх не вип'єш -- по-перше, дуже ситні, а по-друге, дуже жирні. <br /><br />На жаль, такі речі по селах просто так не продають, шукати треба. </div>
Креветки с пивом, наверняка, являются традиционным блюдом выходного вечера у многих. Но, как выясняется, большинство людей попросту переводит продукт, варя креветки. Мы же подходим к делу основательно и с выдумкой.

Во-первых, нужно помнить, что креветок продают уже вареными. Поэтому варить их второй раз бессмысленно. Мы креветку жарим хитрым образом. Во-первых, нужна плита с центральной комфоркой. Почему - чтобы нормально ставить сковороду Вок (на снимке)



Правильный вок - чугунный. Для приготовления креветки крышка, щипцы и палочки не нужны (просто фотка показывает весь комплект, купленный в свое время в Метро).

Берем пачку креветок (нам на двоих подходит килограмм). Креветку лучше брать мелкую: 120-150 идеально, но они редко бывают. На фотках -- 90-120, и то какие-то мощные (и на вкус тоже).

Размораживаем "своим ходом", т.е. вынимаем из морозильника в 15-16 часов дня и оставляем размораживаться. Если пачку открыть и давать воде стекать, то разморозка пройдет быстрее и вода выйдет из креветок. Для нашего рецепта это существенно.

Ставим сковороду Вок на огонь и даем ей раскалиться 1-2 минуты. Затем наливаем соевый соус (ок. 100 грамм) и высыпаем креветок.




Далее 5 минут (время зависит от того, сколько воды осталось на и в креветках) креветку тушим в соусе не закрывая крышку. Можно лениво помешивать.



Когда жидкости останется не очень много, посыпаем креветку порошком Карри (мы используем острый, но это на любителя).




На этом этапе активно перемешиваем креветок и "размазываем" их по стенкам, чтобы они от тушения перешли к жаренью. повторяем перемешивание и "размазывание", пока жидкость не выкипит и сковорода не станет сухой.



Больше креветкам на сковороде делать нечего - можно подавать на стол.




Пиво, надеюсь, не забыли вовремя положить в холодильник?
  • Архів

    «   Квітень 2024   »
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
    1 2 3 4 5 6 7
    8 9 10 11 12 13 14
    15 16 17 18 19 20 21
    22 23 24 25 26 27 28
    29 30