Як дехто знає, основним замовником і фактично роботодавцем нашої фірми є американська компанія, котрій були передані права на всі наші комерційні продукти. І оскільки я працюю on-site в цій компанії, то називатиму її власника начальником (в деталі вдаватися не будемо).
В компанії частина робітників знаходиться в Китаї, в місті Шіань (Xi'an). Це саме там, де знаходиться гробниця першого імператора із теракотовими воїнами (я туди теж ходив, про це якось окремо).
Начальник як раз їхав в Японію і Китай, і в травні запропонував взяти мене із собою. Я, не хотівши відмовлятися і знаючи, що він хоче познайомити мене із китайським колективом (бо вони нервуються, що в них відберуть роботу на користь європейців), погодився. Але візу треба було робити в США, куди я прилетів 1-го червня. А начальник вже взяв всі квитки...
І вже в США з'ясувалося, що і в Японському і в Китайському консульствах діє вимога про те, що грін-карта має діяти протягом щонайменше 6 місяців з моменту visa application. А в мене замість грін-карти штамп в паспорті, котрий закінчується у вересні. Китайське консульство знаходиться в Washington, DC, а Японське - в Атланті. І туди і туди по 500-600 км в один бік машиною, по одній трасі (I85-I95), але в протилежні боки.
Оскільки ми з Японії летіли в Китай, потім назад в Японію і потім одразу в США, то, технічно, мені потрібно було показати японцям китайську візу. Котрої не було, бо посередник документи не прийняв (див. вище про грін-карту). Але оскільки квитки були, а витрат було - лише час і якісь копійки на бензин, то вирішили ризикнути.
Отже, я поїхав в Атланту. Начальник нависав, щоб я вдягнув костюм, щоб кращий вигляд мати (зазвичай я ходжу в потертій жилетці з кишенями, вигляд не дуже представницький), але в мене була льняна вишиванка, то я вдягнув її. В консульстві було тихо і затишно, документи прийняли без питань.
За тиждень поїхав в консульство знову, і, як не дивно, візу дали! Незважаючи на порушення вимог і відсутність китайської візи.
Далі був Китай. В DC я поїхав з думкою "як буде так буде". Консульство Китаю в DC - як вокзал в Києві. Купа людей з малими дітьми, статими на возиках, душно, сидінь мало, черги ... . Там мене після години чекання в черзі завернули з вищевказаної візової причини.
Ну, хоч в Японію з'їжджу, подумали ми. Почав просити начальника поміняти мій японський квиток, щоб не довелося сидіти в Японії самому, поки він в Китаї буде. Натомість він взявся рити питання, як же все-таки ввезти мене в Китай. І з'ясувалося, що в Китаї для громадян певних країн, куди входить Україна, є транзитні візи. Віза дається в шести містах (Шіань входить) прямо в аеропорту на 72 години. Але ця віза є обмеженою - перебування лише в самому місті і вибуття в третю країну з аеропорту прильоту (тобто, на жаль, вилетіти з Шіаню в Пекін і звідти в Київ не було можливості). Отже, мене потрібно було відправити в третю країну.
Ми розглянули варіант Тайланду (Бангкок), але потім з'ясували, що Гонконг теж пасує. А він цікавіший. А переліт з Гонконгу в Україну з пересадкою вийде дешевший, ніж в Японію (!).
Отримання візи виявилося не дуже складним - перед відльотом в Японії ми попередили авіакомпанію (так було описано на сайтах, де писалося про цю транзитну візу), а при прильоті в Китай ми провели з годину, поки прикордонники вирішували, як правильно оформлювати цю візу (судячи з усього, ця процедура є пропрацьованою, але рідкісною і не всі прикордонники її знають). Жодних складних питань мені при цьому не ставили, хіба що довелося телефонувати стороні, що приймала, щоб вона попрацювала перекладачем.
Таким чином, я потрапив і в Японію (на 5 діб), і в Китай (на дві доби), і в Гонконг (на дві доби). Платою за це був 21-годинний переліт із Гонконгу через Дубай в Київ. А виграш - я описав повне коло навколо земної кулі, тобто я тепер навколосвітній мандрівник.
Про самі країни якось напишу окремо.
За життя
-
Хмара тегів
.net advertising adwords AI alcohol alice android apple architecture art asia aston martin audi audio banks beer bees bike billiard bing biology birds black humor books browsers building business cars cartoon cats cedar cell phone charity chat cheaters cheese chess children china chipmunk christianity cinema city civilization cli clients climate clips coffee command line communication computers cooking cover credit card crime crisis croatia cryptography culture daily question design development digitizer dogs dreams drinks ebay ecobalance ecology economy energy english europe EV facebook family ferret finance firefox flashback flowers food forest fox fun future gadget games garden gift google hacking haiku hamster handhelds hardware health hedgehog history homo homini lupus est hong kong hotels house HP htc humor idea idiocy insurance interesting facts interesting links internet ios iphone it italy jaguar japan jewelry just wondering keyboard kitchen language languages Latvia law lenovo life life hacks linux literature lithuania lviv management marketing marten medicine metal microsoft migration mini-literature money mordor mouse movie movies mushrooms music mystery naming nature news nokia noocracy note notebook office palm patents pda pdf personal pets Philips phone photo picture piracy plants poetry poland politics poll porno power printing programming psychology publishing pussy quiz quote quotes rado realty religion rest roses russia samsung school science security security is self-development services shop simulation slovakia smartwear society sociology socionics software sony space spam sport squirrel state strawberry street views study stylus symbian synchronicity synchronization tags tales tatoo tea technocracy technology telephony terrorism tesla thoughts tips tomatos tools toys travel turkey twitter ubuntu UIA ukraine unix usa useful things users ussr video wanted war watch water wave weapons weather web webmastering windows work world wtf? yandex Білорусь благодійність вибори Дела семейные дороги Київ книга жалоб МАУ море пакращення пиво розвод совок Україна