Роздуми
31.08.0011
20:11
Періодично (дедалі частіше) постає питання "чому у поляків / чехів / ... вийшло, а у Росії і України - ні". Виказується велика кількість здогадок, припущень тощо. Водночас ніхто, схоже, не дивиться в корінь і не припускається простої думки. А думка така:
Польща була капіталістичною країною до 1945 року. Комуністичне правління в ній зайняло трохи більше 40 років. Тобто люди, котрі виросли при капіталізмі і приватній власності, на момент повалення комуністичного режиму були живі і в здоровому глузді. Більше того, частина з них вела активне політичне життя. Їхні діти, хоча й виросли при комунізмі, мали за вчителів своїх "капіталістичних" батьків. І якщо ці діти потрапляли до влади, то вони звітували і відповідали перед живими батьками, котрі хотіли від дітей відтворення їхнього капіталістичного дитинства.
А що ж в СРСР? Батьки тих, хто зараз при владі - це обділені богом і державою пенсіонери, виховані в дусі комунізму. Вони хочуть назад в світле коммуністичне дитинство. Того самого хочуть і їхні діти (ті, що при владі зараз). Їхній потяг до майна і багатств - це наслідок бідного (в сенсі зубожілого) комуністичного ж дитинства, дерев'яних іграшок, білого підвіконня, шкільної форми кольору лайна тощо. І звітують вони перед своїми коли померлими "за світле комуністичне майбутнє", а коли і перед живими ще пенсіонерами і ветеранами. Звісно ані батьки ані діти не знають, що таке справжня приватна власність, і не знають, куди прямувати. А не маючи орієнтиру окрім світлого минулого, куди можна потрапити? Звісно, тільки туди, чим люди сидять.
Тому можна довго переливати з пустого в порожнє, відшукуючи помилки тих чи інших політичних діячів. Але у нас, на жаль, комунізмом (принаймні в окремо взятому особняку) хвора переважна частина населення. І хвора, схоже, невиліковно. Тому поки не передохнуть всі комуністи (як за партквитком, так і в душі), жити на уламках СРСР широкому загалу краще не буде.
24.08.0011
08:27
Некоторый сайт CareerBuilder провел некий опрос, по результатам которого было выкачено несколько непонятно как полученных цифр по поводу Эмоционального Интеллекта (оксюморон-то какой) и его Превосходства над Коэффициентом Интеллекта. А по этим цифрам уже двое читаемых мною блоггеров высказали свое экспертное мнение.
Я хотел было написать комментарий одному из блоггеров, а потом решил посмотреть в корень, а именно, откуда дровишки цифры. И выяснилось, что эти цифры подтверждают только одно - тезис про "бывает ложь, большая ложь и статистика".
Были опрошены HR менеджеры (об этом ниже) 2219 негосударственных компаний. Каких компаний (размеры, отрасль) - ни слова ни намека. Т.е. репрезентативность выборки уже под вопросом.
Кто такие HR менеджеры? Это люди специалисты, которые производят такой специфический продукт как "сотрудники компании" путем фильтрации входящего потока соискателей (реже путем активного поиска кандидатов). Поскольку эти специалисты специализируются в оценке людей, а не в производственных процессах, то в рамках своей компетенции они могут (и хотят) оценивать в первую очередь личностные качества соискателей. И задача HR менеджеров - не обеспечить производство хорошими специалистами (они не умеют и соответственно не могут выполнять такую задачу), а обеспечить компанию "хорошими людьми" -- компанейскими, умеющими вписываться в коллектив и не терять лицо перед лицом кризисной ситуации (что таким хорошим людям придется делать постоянно, поскольку они обычно плохие специалисты в своей основной компетенции). Ну и ответственность HR менеджера тоже следует из его умений: если человека увольняют потому, что он не сработался, то по шапке получит HR менеджер. А если человек ничего не умеет делать, то HR менеджер по шапке не получит, потому как производственный процесс вне его компетенции.
Ну а если копнуть еще немного глубже, то данный опрос вписывается в глобальную тенденцию, которую можно наглядно описать графически. Представим себе население в виде круга, где внешняя граница - окружающая среда, а в середине круга - социум. При увеличении плотности населения количество социума растет быстрее, чем количество людей, взаимодействующих с окружающей средой. И важно обеспечить трамбуемость социума. Если кто-то вылезет за круг - неважно. Важно, чтобы в середине никто не кололся. А как это лучше всего сделать? Социализируясь, т.е. переключая информационные потоки людей с окружающей среды на себя самих. Сельдь в бочку упаковывается сама, с песнями и айфонами.
Таким образом, если провести среди веганов вопрос, предпочитают ли они шашлык или салат из свежих овощей, то как это ни странно, но большинство выберет салат. Но почему-то никто из такого опроса мировой шумихи не делает.
01.01.0011
20:50
Одна из главных политических и государственных проблем постсоветских стран заключается в том, что "элиты" (лица, кормящиеся от власти) хотят властвовать, а не управлять. Почему власть - не управление, я и попробую сейчас объяснить.
Власть - это самодурство, то есть возможность определять поведение подвластных субъектов по собственному желанию. Ноги в этом стремлении ростут из детства, когда набор родительских запретов подавлял конструктивные желания, сосредотачивая внимание лишь на одном - избавиться от контроля родителей. Чем меньше степеней свободы было у ребенка в детстве, тем сильнее у него тяга к власти. Кроме того, власть - это еще и пришедшая, а вернее, перешедшая к нам из животного мира иерархическая модель стаи, где занятие высшего положения является привилегией, дающей массу прав при полном отсутствии ответственности и контроля.
Управление же - это в первую очередь взаимодействие с внешними факторами, влияющими на объект управления, что подразумевает существование и деятельность в рамках, задаваемых этими внешними факторами.
Не совсем еще оторвавшийся от реальности человек понимает, что чистая власть - это автомобиль с АКПП и без тормозов. Газ нажал (или вообще лишь режим Drive включил) и помчался куда глаза глядят (а не куда руки ведут). Но далеко при таком подходе не уедешь. И тогда этот же человек принимает другое столь же "умное" решение - запрещать. В аналогии с автомобилем это очень просто - на тормоз нажал, машина стоит. Но проблема в том, что она не едет. И вот тогда начинаются дерганья - то тормоз отпустил, то нажал, машина рывками движется, а куда - вне понимания горе-водителя.
Совсем же оторвавшийся от реальности человек о тормозах не знает и не хочет знать -- скорость отключает все инстинкты самосохранения. Впрочем, и оканчивается такая езда обычно закрытым гробом.
В то же время, управление - это в первую очередь правильное использование руля для придания транспортному средству нужного направления. И тогда при определенном опыте и сноровке ехать можно долго - пока бензин не закончится.
Но проблема в том, что управлять не учат. Не учат начиная с детского возраста. "Не шуми, не бегай, не мешай" - с самого детского возраста вбивают в голову детям. В школе те же запреты - "за партой сиди не прыгай, без спроса не вставай, не выходи, рот не открывай, на переменах не бегай". Как же нужно себя вести, а, тем более, как "дати собі раду", ребенка не обучают. Запреты - это не управление.
Юриспруденция выделяет три вида "правил" (норм) -- разрешающие, предписывающие и запрещающие (есть еще отсылочные, но они "ненастоящие"). Как вы думаете, почему эти три? Потому что только такой их набор позволяет управлять большими социальными группами в условиях "мирной жизни" (на войне разрешающие нормы практически не используются). Но видим ли мы такие нормы в воспитании детей? Чаще всего нет. Но именно это (отсутствие формирования у ребенка полноценной нормативной модели) приводит не только к неумению управлять, но и к жажде власти (как я показывал выше).
Таким образом мы имеем систему с положительной обратной связью -- чем хуже ребенка обучали в детстве, тем вдвойне сильнее такое обучение сказывается на взрослом человеке - он не только не умеет управлять своей жизнью сам, а еще и показывает плохой пример другим, а также передает этот плохой пример детям.
Где выход? Выход только один - слом советской системы воспитания и обучения детей. Право иметь детей должно сочетаться с обязанностью воспитывать их людьми, а не павианами. Я бывал в западных школах (в США, в Германии) и должен сказать, что несмотря на более низкий (в общем случае) уровень образования они воспитывают более пригодных к социальной деятельности детей. У нас же нужно начинать с перевоспитания родителей, чтобы они исправляли свои ошибки и воспитывали детей так, как этого требует современный уровень развития цивилизации.
Власть - это самодурство, то есть возможность определять поведение подвластных субъектов по собственному желанию. Ноги в этом стремлении ростут из детства, когда набор родительских запретов подавлял конструктивные желания, сосредотачивая внимание лишь на одном - избавиться от контроля родителей. Чем меньше степеней свободы было у ребенка в детстве, тем сильнее у него тяга к власти. Кроме того, власть - это еще и пришедшая, а вернее, перешедшая к нам из животного мира иерархическая модель стаи, где занятие высшего положения является привилегией, дающей массу прав при полном отсутствии ответственности и контроля.
Управление же - это в первую очередь взаимодействие с внешними факторами, влияющими на объект управления, что подразумевает существование и деятельность в рамках, задаваемых этими внешними факторами.
Не совсем еще оторвавшийся от реальности человек понимает, что чистая власть - это автомобиль с АКПП и без тормозов. Газ нажал (или вообще лишь режим Drive включил) и помчался куда глаза глядят (а не куда руки ведут). Но далеко при таком подходе не уедешь. И тогда этот же человек принимает другое столь же "умное" решение - запрещать. В аналогии с автомобилем это очень просто - на тормоз нажал, машина стоит. Но проблема в том, что она не едет. И вот тогда начинаются дерганья - то тормоз отпустил, то нажал, машина рывками движется, а куда - вне понимания горе-водителя.
Совсем же оторвавшийся от реальности человек о тормозах не знает и не хочет знать -- скорость отключает все инстинкты самосохранения. Впрочем, и оканчивается такая езда обычно закрытым гробом.
В то же время, управление - это в первую очередь правильное использование руля для придания транспортному средству нужного направления. И тогда при определенном опыте и сноровке ехать можно долго - пока бензин не закончится.
Но проблема в том, что управлять не учат. Не учат начиная с детского возраста. "Не шуми, не бегай, не мешай" - с самого детского возраста вбивают в голову детям. В школе те же запреты - "за партой сиди не прыгай, без спроса не вставай, не выходи, рот не открывай, на переменах не бегай". Как же нужно себя вести, а, тем более, как "дати собі раду", ребенка не обучают. Запреты - это не управление.
Юриспруденция выделяет три вида "правил" (норм) -- разрешающие, предписывающие и запрещающие (есть еще отсылочные, но они "ненастоящие"). Как вы думаете, почему эти три? Потому что только такой их набор позволяет управлять большими социальными группами в условиях "мирной жизни" (на войне разрешающие нормы практически не используются). Но видим ли мы такие нормы в воспитании детей? Чаще всего нет. Но именно это (отсутствие формирования у ребенка полноценной нормативной модели) приводит не только к неумению управлять, но и к жажде власти (как я показывал выше).
Таким образом мы имеем систему с положительной обратной связью -- чем хуже ребенка обучали в детстве, тем вдвойне сильнее такое обучение сказывается на взрослом человеке - он не только не умеет управлять своей жизнью сам, а еще и показывает плохой пример другим, а также передает этот плохой пример детям.
Где выход? Выход только один - слом советской системы воспитания и обучения детей. Право иметь детей должно сочетаться с обязанностью воспитывать их людьми, а не павианами. Я бывал в западных школах (в США, в Германии) и должен сказать, что несмотря на более низкий (в общем случае) уровень образования они воспитывают более пригодных к социальной деятельности детей. У нас же нужно начинать с перевоспитания родителей, чтобы они исправляли свои ошибки и воспитывали детей так, как этого требует современный уровень развития цивилизации.
17.12.0010
20:41
З точки зору цивілізаційного розвитку така істота як homo sovetiсus виявилась еволюційним тупіком. Відповідно, вона має піти зі сцени історії, а її місце мають зайняти інші, більш адаптовані до сучасних умов життя народи. І питання не в тому, що ми маємо всі раптом перетворитись на таких - ні, це неможливо. Треба визнати, що східнослав'янська культура зазнала невідновних втрат і зникне разом з носіями протягом 30-50 років.
Простими словами - і росіянам і українцям просто немає місця на цій землі. Їхнє місце мають зайняти більш прогресивні і свідомі народи.
22.11.0010
15:02
Как известно, эти свободолюбивые твари были весьма неопрятны.
Но речь не о них, а о свободолюбивых американцах, нации junk food'а. Именно так, не fast food-ом живет Америка, а junk food-ом. И это относится не только и не столько к еде, а к бытовой идеологии, называемой lifestyle, которую корректно можно охарактеризовать словами "и так сгодится".
Проблема эта двустороння и заключается в следующем.
Одна сторона проблемы - это потребление мусора (junk), низкокачественного продукта. Не только пищевого, а любого продукта, предлагаемого к потреблению широкими массами. Американцев называют излишне прагматичными. И действительно, наиболее хитовый товар -- это товар, минимально удовлетворяющий потребность за минимальные деньги и усилия. Это junk food потребителя -- живот набит, чувство голода удовлетворено - и отлично. А как потребление такого товара или услуги сказывается на здоровье и внешнем виде, никого не волнует.
А не волнует потому, что существует и другая сторона той же проблемы - отсутствие обратной связи между человеком и окружающими. Излишняя свободолюбивость в сочетании с политкорректностью привели к тому, что человеку не то что замечание, а даже косой взгяд бросить нельзя - засудят. Найдут дискриминацию по любому признаку (да хоть по тому признаку, по которому замечание делали) и засудят. На два стула не помещаешься - дискриминация по физическим признакам. Одет как представитель альтернативно ориентированных граждан - дискриминация по признаку сексуальных предпочтений (я достаточно политкорректен?). Таким образом, как бы плохо и безвкусно человек не одевался и не вел себя, он об этом не узнает. А это ведет к деградации человека и к уменьшению его потребностей до уровня "и так сойдет" (а уровень сам по себе деградирует). Фактически мы можем видеть такое же поведение у спивающегося алкоголика.
С точки зрения маркетинга понимание этого правила позволяет корпорациям создавать junk food продукты и становиться лидерами. А если мусор попадает в топы, то последователи вынуждены производить еще мусорнее, но дешевле (ибо тягаться с мусором в цене не получится). И мы получаем все больше мусора на единицу своих денег.
Но тут Америка сама себя высекла (а заодно и весь остальной мир). Китайцы поняли это правило применительно к промышленности в целом и начали поставлять вещи минимально удовлетворительного качества по минимальной же цене. И Америка купилась. Были массово закрыты производства, потеряны рабочие места и целые отрасли промышленности. Как результат - Китай получил развивающуюся промышленность и мировую монополию в производстве широкого спектра продукции.
Таким образом мы видим как личная свобода в отсутствие культуры оборачивается проигрышем в масштабах нации.
Но речь не о них, а о свободолюбивых американцах, нации junk food'а. Именно так, не fast food-ом живет Америка, а junk food-ом. И это относится не только и не столько к еде, а к бытовой идеологии, называемой lifestyle, которую корректно можно охарактеризовать словами "и так сгодится".
Проблема эта двустороння и заключается в следующем.
Одна сторона проблемы - это потребление мусора (junk), низкокачественного продукта. Не только пищевого, а любого продукта, предлагаемого к потреблению широкими массами. Американцев называют излишне прагматичными. И действительно, наиболее хитовый товар -- это товар, минимально удовлетворяющий потребность за минимальные деньги и усилия. Это junk food потребителя -- живот набит, чувство голода удовлетворено - и отлично. А как потребление такого товара или услуги сказывается на здоровье и внешнем виде, никого не волнует.
А не волнует потому, что существует и другая сторона той же проблемы - отсутствие обратной связи между человеком и окружающими. Излишняя свободолюбивость в сочетании с политкорректностью привели к тому, что человеку не то что замечание, а даже косой взгяд бросить нельзя - засудят. Найдут дискриминацию по любому признаку (да хоть по тому признаку, по которому замечание делали) и засудят. На два стула не помещаешься - дискриминация по физическим признакам. Одет как представитель альтернативно ориентированных граждан - дискриминация по признаку сексуальных предпочтений (я достаточно политкорректен?). Таким образом, как бы плохо и безвкусно человек не одевался и не вел себя, он об этом не узнает. А это ведет к деградации человека и к уменьшению его потребностей до уровня "и так сойдет" (а уровень сам по себе деградирует). Фактически мы можем видеть такое же поведение у спивающегося алкоголика.
С точки зрения маркетинга понимание этого правила позволяет корпорациям создавать junk food продукты и становиться лидерами. А если мусор попадает в топы, то последователи вынуждены производить еще мусорнее, но дешевле (ибо тягаться с мусором в цене не получится). И мы получаем все больше мусора на единицу своих денег.
Но тут Америка сама себя высекла (а заодно и весь остальной мир). Китайцы поняли это правило применительно к промышленности в целом и начали поставлять вещи минимально удовлетворительного качества по минимальной же цене. И Америка купилась. Были массово закрыты производства, потеряны рабочие места и целые отрасли промышленности. Как результат - Китай получил развивающуюся промышленность и мировую монополию в производстве широкого спектра продукции.
Таким образом мы видим как личная свобода в отсутствие культуры оборачивается проигрышем в масштабах нации.
20.10.0010
14:46
Потроху починає підніматись тема про те, що країна "Російська Федерація" довго не протягне і згодом розпадеться. Така думка звучала всі останні 19 чи 20 років, тобто новини тут немає. Водночас ніхто серйозно її не сприймав.
Але якщо ми відмітимо, тема розпаду країни пролунала одночасно і в ЖЖ (кілька записів різних людей) і в листі Михайла Ходорковського. Тобто критична маса ідеї перейшла межу, за якою ідея починає стрімко розповсюджуватись.
Які є фактори, що впливають на ймовірність такого розвитку подій?
За
1. В житті РФ склалась ситуація, коли низи не можуть [так жити далі], а верхи не хочуть [нічого міняти]. Скільки продовжиться ця напруженість, і в яку сторону похитнуться ваги, виключно аналізом політичної ситуації передбачити неможливо. Але поточна рівновага є вкрай нестійкою, оскільки вона не має під собою ніякого серйозного підгрунтя крім нафти і газу. Країна об'єктивно потребує кардинальних змін, але ніхто не готовий ними займатись, а інертність російських мас величезна, і стрімкого руху вперед на кшталт індустріалізації 30-их років від сучасного росіянина годі й чекати.
2. Якщо ми поглянемо на історичну перспективу, ми побачимо цікаву спіраль. Перша російська імперія створювалась шляхом об'єднання "уламків" попередньої країни (Русі) під контролем центральної влади в Москві, і існувала біля 400-500 років (тут можна гратись датами, відраховуючи початок існування і від взяття Казані і від царювання Петра І). Протягом цього часу вона поступово збільшувала свою територію, досягнувши максимуму наприкінці свого існування. В імперії було надзвичайно сильне розшарування між верствами населення (дворянами, купцями і черню). Економіка країни трималась на експорті сировини і продукції первинної переробки (с/г продукція, хімічна продукція тощо). Ця імперія драматично розвалилась протягом кількох років, залишивши основну територію в хаосі і відпустивши у вільне плавання кілька своїх територій, які не були "рідними" для Москви (Фінляндія, Польща, Бесарабія)
Хаос призвів до панування бандитів (2-3 роки) і економічної свободи (~10 років), які потім змінились на жорсткий тоталітарний режим СРСР.
Друга російська імперія, СРСР, розпочалась шляхом об'єднання (здебільшого насильницького) уламків попередньої країни під контролем центральної влади в Москві, і існувала біля 70 років. Протягом цього часу країна поступово збільшувала свою територію (як шляхом анексії, так і шляхом створення "зон впливу"), досягнувши максимуму в другій половині свого існування. В імперії було надзвичайно сильне розшарування між верствами населення (партноменклатурою, "купцями" і пересічним населенням). Економіка країни трималась на експорті сировини і продукції первинної переробки (хімічна продукція, металопрокат тощо). Ця імперія не менш драматично (хоча й менш криваво) розвалилась протягом кількох років, залишивши основну територію в [меншому ніж в 1918-1920 роках] хаосі і відпустивши у вільне плавання кілька своїх територій, які, хоч і були ближчими до Москви, але не були слов'янськими. Хаос призвів до панування бандитів (5-7 років в різних країнах) і економічної свободи (~12-15 років), яка згодом змінилась на [майже] тоталітарний режим Російської Федерації.
Третя російська імперія, РФ, починається із закручування гайок і спроби збільшити свої території як за рахунок анексії (Південна Осетія, Придністров'я), так і за рахунок "створення зон впливу". В РФ маємо надзвичайно сильне розшарування між верствами населення (держслужбовці при кориті, бізнесмени вищої і середньої ланок і пересічне населення). Економіка країни тримається на експорті сировини і продукції первинної переробки (хімічна продукція, металопрокат тощо). Як бачимо, всі три імперії за своєю суттю є однаковими і не мають суттєвих розбіжностей, які мали б вплив на подальшу долю. І самих по собі стадіях розвитку подій в історії кожної з імперій немає нічого унікального — маятник від тотальної несвободи до анархії притаманний будь-якій авторитарній системі правління, позбавленій важелів і противаг. Цікаво лише, що просторово-часові межі існування імперії кожного разу скорочуються (як і повинно бути в випадку маятника). І якщо ми проведемо певну апроксимацію як часового, так і просторового вимірів, то ми вийдемо на 2012-2014 роки.
Проти
1. Що б хто не казав, а запас міцності СРСР мав серйозний. Те, чим живе РФ сьогодні, закладене ще за часів СРСР. І як би ми не сприймали дії російського керівництва (які призводять здебільшого до деструктивних наслідків), країна все ще тримається, і має шанси триматись довго. 2. В розвалі країни із настанням хаосу не зацікавлені інші потужні гравці — ЄС, США, Китай. США закономірно бояться втрати контролю над ядерними ресурсами (як бойовими, так і звичайними, а також сировиною і заводами з переробки сировини). ЄС зацікавлений в отриманні енергоносіїв, що буде неможливо робити, якщо в Росії почнеться безлад. Китай — це окрема історія. Китай зацікавлений в Росії як в джерелі ресурсів і як в споживачі товарів. Якщо у Китая є свій майновий інтерес в Росії, то його простіше реалізувати шляхом економічного співробітництва, а також збільшення кількості осіб китайського походження на території Росії. Безлад в Росії не принесе Китаю користі у вказаних задачах.
Водночас, чи будуть вказані гравці підтримувати поточну Російську імперію в її нинішній формі? Відповідь однозначна — ні. Всі вказані гравці чекають — їм потрібен час. США Потрібен час, щоб ядерна зброя Росії застаріла і була знята з озброєння (а нову ніхто не будує). Європі потрібен час для пошуку і впровадження альтернативних джерел енергії (як відновлюваної, так і вуглеводнів). Китаю чекати притаманно — це одна з основних рис його політичного курсу. Ще кілька років (до 15-ти) і цим гравцям Росія буде нецікава.
Що з того Україні?
Україна — це територія, яка від падіння останньої російської імперії постраждає найбільше, навіть більше за саму Росію. Чому? На це є кілька причин:
1. Припиняться постачання і транзит енергоносіїв. Україна ризикує банально замерзнути, не кажучи про втрату прибутків від транзиту.
2. Припиняться і будуть виведені інвестиції, які зараз йдуть здебільшого з Росії (подивіться, хто скуповує всі українські підприємства).
3. Закриється ринок для с/г продукції і продукції хімічної і металургійної промисловості. Хоча в цьому випадку зменшиться потреба в енергоносіях, що частково компенсує причину №1.
4. Маргінальні елементи на сході України і у владі, які і зараз мають взірцем Росію, можуть за зразком російських негараздів розв'язати боротьбу за відокремлення сходу від України, як вони це вже намагались зробити в 2004-му році
Які є варіанти?
Варіант, позитивний для України (навіщо нам розглядати негативні варіанти?) є лише один — брати за взірець Європу і позбавлятись залежності (насамперед енергетичної) від Росії. Це зніме більшу частину можливих проблем для України, озвучених вище і дозволить Україні існувати самій. Також вкрай необхідно зрозуміти, що поняття "братніх народів" не існує — найбільшими ворогами в будь-якій соціальній системі завжди були сусіди і родичі. Коли в Росії почнеться безлад, лише залізний занавіс між Росією і Україною і підтримка (насамперед військова) ЄС і НАТО зможе врятувати Україну від громадянської війни, економічного колапсу і безладу, які принесе за собою розпад останньої російської імперії.
Але якщо ми відмітимо, тема розпаду країни пролунала одночасно і в ЖЖ (кілька записів різних людей) і в листі Михайла Ходорковського. Тобто критична маса ідеї перейшла межу, за якою ідея починає стрімко розповсюджуватись.
Які є фактори, що впливають на ймовірність такого розвитку подій?
За
1. В житті РФ склалась ситуація, коли низи не можуть [так жити далі], а верхи не хочуть [нічого міняти]. Скільки продовжиться ця напруженість, і в яку сторону похитнуться ваги, виключно аналізом політичної ситуації передбачити неможливо. Але поточна рівновага є вкрай нестійкою, оскільки вона не має під собою ніякого серйозного підгрунтя крім нафти і газу. Країна об'єктивно потребує кардинальних змін, але ніхто не готовий ними займатись, а інертність російських мас величезна, і стрімкого руху вперед на кшталт індустріалізації 30-их років від сучасного росіянина годі й чекати.
2. Якщо ми поглянемо на історичну перспективу, ми побачимо цікаву спіраль. Перша російська імперія створювалась шляхом об'єднання "уламків" попередньої країни (Русі) під контролем центральної влади в Москві, і існувала біля 400-500 років (тут можна гратись датами, відраховуючи початок існування і від взяття Казані і від царювання Петра І). Протягом цього часу вона поступово збільшувала свою територію, досягнувши максимуму наприкінці свого існування. В імперії було надзвичайно сильне розшарування між верствами населення (дворянами, купцями і черню). Економіка країни трималась на експорті сировини і продукції первинної переробки (с/г продукція, хімічна продукція тощо). Ця імперія драматично розвалилась протягом кількох років, залишивши основну територію в хаосі і відпустивши у вільне плавання кілька своїх територій, які не були "рідними" для Москви (Фінляндія, Польща, Бесарабія)
Хаос призвів до панування бандитів (2-3 роки) і економічної свободи (~10 років), які потім змінились на жорсткий тоталітарний режим СРСР.
Друга російська імперія, СРСР, розпочалась шляхом об'єднання (здебільшого насильницького) уламків попередньої країни під контролем центральної влади в Москві, і існувала біля 70 років. Протягом цього часу країна поступово збільшувала свою територію (як шляхом анексії, так і шляхом створення "зон впливу"), досягнувши максимуму в другій половині свого існування. В імперії було надзвичайно сильне розшарування між верствами населення (партноменклатурою, "купцями" і пересічним населенням). Економіка країни трималась на експорті сировини і продукції первинної переробки (хімічна продукція, металопрокат тощо). Ця імперія не менш драматично (хоча й менш криваво) розвалилась протягом кількох років, залишивши основну територію в [меншому ніж в 1918-1920 роках] хаосі і відпустивши у вільне плавання кілька своїх територій, які, хоч і були ближчими до Москви, але не були слов'янськими. Хаос призвів до панування бандитів (5-7 років в різних країнах) і економічної свободи (~12-15 років), яка згодом змінилась на [майже] тоталітарний режим Російської Федерації.
Третя російська імперія, РФ, починається із закручування гайок і спроби збільшити свої території як за рахунок анексії (Південна Осетія, Придністров'я), так і за рахунок "створення зон впливу". В РФ маємо надзвичайно сильне розшарування між верствами населення (держслужбовці при кориті, бізнесмени вищої і середньої ланок і пересічне населення). Економіка країни тримається на експорті сировини і продукції первинної переробки (хімічна продукція, металопрокат тощо). Як бачимо, всі три імперії за своєю суттю є однаковими і не мають суттєвих розбіжностей, які мали б вплив на подальшу долю. І самих по собі стадіях розвитку подій в історії кожної з імперій немає нічого унікального — маятник від тотальної несвободи до анархії притаманний будь-якій авторитарній системі правління, позбавленій важелів і противаг. Цікаво лише, що просторово-часові межі існування імперії кожного разу скорочуються (як і повинно бути в випадку маятника). І якщо ми проведемо певну апроксимацію як часового, так і просторового вимірів, то ми вийдемо на 2012-2014 роки.
Проти
1. Що б хто не казав, а запас міцності СРСР мав серйозний. Те, чим живе РФ сьогодні, закладене ще за часів СРСР. І як би ми не сприймали дії російського керівництва (які призводять здебільшого до деструктивних наслідків), країна все ще тримається, і має шанси триматись довго. 2. В розвалі країни із настанням хаосу не зацікавлені інші потужні гравці — ЄС, США, Китай. США закономірно бояться втрати контролю над ядерними ресурсами (як бойовими, так і звичайними, а також сировиною і заводами з переробки сировини). ЄС зацікавлений в отриманні енергоносіїв, що буде неможливо робити, якщо в Росії почнеться безлад. Китай — це окрема історія. Китай зацікавлений в Росії як в джерелі ресурсів і як в споживачі товарів. Якщо у Китая є свій майновий інтерес в Росії, то його простіше реалізувати шляхом економічного співробітництва, а також збільшення кількості осіб китайського походження на території Росії. Безлад в Росії не принесе Китаю користі у вказаних задачах.
Водночас, чи будуть вказані гравці підтримувати поточну Російську імперію в її нинішній формі? Відповідь однозначна — ні. Всі вказані гравці чекають — їм потрібен час. США Потрібен час, щоб ядерна зброя Росії застаріла і була знята з озброєння (а нову ніхто не будує). Європі потрібен час для пошуку і впровадження альтернативних джерел енергії (як відновлюваної, так і вуглеводнів). Китаю чекати притаманно — це одна з основних рис його політичного курсу. Ще кілька років (до 15-ти) і цим гравцям Росія буде нецікава.
Що з того Україні?
Україна — це територія, яка від падіння останньої російської імперії постраждає найбільше, навіть більше за саму Росію. Чому? На це є кілька причин:
1. Припиняться постачання і транзит енергоносіїв. Україна ризикує банально замерзнути, не кажучи про втрату прибутків від транзиту.
2. Припиняться і будуть виведені інвестиції, які зараз йдуть здебільшого з Росії (подивіться, хто скуповує всі українські підприємства).
3. Закриється ринок для с/г продукції і продукції хімічної і металургійної промисловості. Хоча в цьому випадку зменшиться потреба в енергоносіях, що частково компенсує причину №1.
4. Маргінальні елементи на сході України і у владі, які і зараз мають взірцем Росію, можуть за зразком російських негараздів розв'язати боротьбу за відокремлення сходу від України, як вони це вже намагались зробити в 2004-му році
Які є варіанти?
Варіант, позитивний для України (навіщо нам розглядати негативні варіанти?) є лише один — брати за взірець Європу і позбавлятись залежності (насамперед енергетичної) від Росії. Це зніме більшу частину можливих проблем для України, озвучених вище і дозволить Україні існувати самій. Також вкрай необхідно зрозуміти, що поняття "братніх народів" не існує — найбільшими ворогами в будь-якій соціальній системі завжди були сусіди і родичі. Коли в Росії почнеться безлад, лише залізний занавіс між Росією і Україною і підтримка (насамперед військова) ЄС і НАТО зможе врятувати Україну від громадянської війни, економічного колапсу і безладу, які принесе за собою розпад останньої російської імперії.
07.10.0010
18:17
"Розвиток цивілізації" в інтересах має 1 людина (я), "развитие цивилизации" - 1 людина (не я, але схоже, що привид) і 1 ком'юніті. "Секс" має в інтересах шалена купа народу (пошук показує 20 сторінок з профілями, більше не може).
Звісно, кому треба та цивілізація ...
04.10.0010
16:09
Навіть якщо ви так само не любите дивитись і слухати касти, як і я, рекомендую почитати статтю про старіння і послухати висту проф.Капиці з цього приводу. Чим цікавий цей виступ - Капиця розглядає такий варіант розвитку цивілізації як зупинку і вирівнювання (спочатку в кількості населення, далі у власне розвитку). Але не спад (як можна передбачати в випадку закінчення нафти, а саме вирівнювання. Коментувати зараз часу немає.
Окремо тільки хочу сказати з приводу нафти. Одна із статей Склярова (я наводив посилання) розглядає можливий процес розширення земної кулі і його причини. Зокрема, цей процес формує нафту і вугілля. Вугілля як тверда речовина вичерпна (тобто людство може його вичерпати), але можливо, що запаси нафти відновлюються. Це можливо, якщо нафта є результатом дії природних сил, а не органічними залишками доісторичних рослин і тварин. Так от ... Якщо нафта не закінчиться до середини століття, то людству доведеться знайти інший чиник для стабілізації і зменшення кількості населення, бо інакше людство перетворить всю планету в один великий смітник, і мультфільм Воллі стане реальністью.
Окремо тільки хочу сказати з приводу нафти. Одна із статей Склярова (я наводив посилання) розглядає можливий процес розширення земної кулі і його причини. Зокрема, цей процес формує нафту і вугілля. Вугілля як тверда речовина вичерпна (тобто людство може його вичерпати), але можливо, що запаси нафти відновлюються. Це можливо, якщо нафта є результатом дії природних сил, а не органічними залишками доісторичних рослин і тварин. Так от ... Якщо нафта не закінчиться до середини століття, то людству доведеться знайти інший чиник для стабілізації і зменшення кількості населення, бо інакше людство перетворить всю планету в один великий смітник, і мультфільм Воллі стане реальністью.
03.10.0010
20:22
В последнее время ощущаю, как некая сгущающаяся серость витает над землёй, спёртый воздух мешает дышать полной грудью, это тревога без определённых причин, скорее всего - чувство тоскливой безнадёги, осознание того, что цивилизация завершает свой путь, и дальше будут лишь реальность тарантино с леди гага да путномедвед да чавес с ахмадинеджадом.
Приємно, що це не мої особисті враження, а тенденція.
Приємно, що це не мої особисті враження, а тенденція.
02.10.0010
11:43
Мир, как в рамке: Тихо и тепло, Он круглый, словно банка, И ясный, как стекло. Машина ВремениСовременная физика подобралась к границам вселенной и уже пытается заглянуть за ее пределы, представить и смоделировать время и пространство до и за пространственно-временными рамками вселенной.
А теперь представим себе рыбу в круглом аквариуме. К ней поступают сигналы из прекрасного далека. Свет поступает неравномерно, где-то отклоняется, где-то прерывается. Рыбка может сделать вывод о пульсарах (чередование дня и ночи), черных дырах, пылевых туманностях.
Рыбка может попробовать достичь далеких светил, но физические законы (различия в плотности среды на границе обитаемой вселенной - стенки аквариума) не дадут ей этого сделать. Разогнавшись рыбка может выскочить из своей вселенной наружу (через верх аквариума), но она не может даже предположить, что ее там ждет, а может лишь проводить теоретические изыскания. А ждет ее недружелюбная среда, в которой рыбка погибнет в течение короткого времени. В этой среде действуют другие законы гравитации, там почти нет плотного вещества ...
Рыбка может создать религию, а может даже и космологическую теорию, и скорее всего эта теория даже будет непротиворечива. Но вряд ли рыбка без помощи извне сможет узнать, что ее базовые понимания вселенной категорически неверны.
