Роздуми

А знаєте, чому інопланетяни не прилетять і не врятують людство від нас самих?

Тому що інопланетянин там, на орбіті, а ми внизу на земній кулі, і він розуміє, що не тямить нічого в місцевих проблемах, а не маючи розуму людини він і не може усвідомити усі складнощі, причини і наслідки навіть найдрібнішої з проблем людства, наприклад, питання, чому курчата переходять дорогу.  
Гадаю, в Заходу є принаймні один резон швидко закінчити з Росією. Це ІГІЛ, до створення і підтримки якої Росія, ймовірно, доклала зусиль. Річ у тім, що ісламський релігійний тероризм піднімає голову все вище, і на довготривалу боротьбу із ним потрібні скоординовані зусилля багатьох країн. А на два фронти війну вести незручно. Тому найкращим варіантом є "покласти" Росію якнайшвидше і перемкнутися на Близький Схід з його недобитим Талібаном і новоствореним ІГІЛом. Якщо КДБшники розраховували, що ісламісти відволічуть увагу Заходу від Росії, то вони (як завжди) прорахувалися - ІГІЛ є набагато актуальнішою загрозою для Заходу, і для боротьби з ним краще, щоб дріб'язок на кшталт Путіна під ногами не плутався. Маленьке і плюгаве має знати своє місце під шконкою.  
Населення обрало до влади людей, в котрих і так все добре. І тепер це населення сподівається, що обрані люди мінятимуть систему, за якої в них все добре? Населення - або наївні, або ідіоти, або одночасно.
Деякі "політики" забувають, що людина не просто смертна, а іноді несподівано смертна. Замість поступового розвитку своєї країни вони ставлять віддалену мету і намагаються через поточну нестабільність (коли природну, а коли штучно створену) досягнути своєї віддаленої мети. Таким чином вони ставлять під невиправданий ризик всю країну. Такого штибу політиків слід називати авантюристами.
Євросоюз якщо і можна в чомусь звинуватити, то це не в боягузтві (адже забитися в куточку і зробити вигляд, що ти невидимий, є природною, ще тваринною реакцією людини), а в тупості. Зараз Європі нічого не загрожує, і Європа здатна діяти. Але дивно, чому вони не розуміють, що ще кілька років підтримки Росії (включно із оплатою енергоносіїв) і Росія відчувши свою силу рушить на східну Європу.

Власне, Росія зараз проводить в Європі ту ж політику, що проводила в Україні 15 років тому, - за гроші створює потужну п'яту колону.

"Старі" більшовики свого часу мріяли про переможний марш через всю Європу (а Троцький був співцем світової війни за комунізм), і лише Сталін зупинив їх шляхом масових розстрілів. Але хто сказав, що сучасний колективний російський розум розумніший за Сталіна? Навпаки, набагато дурніший і водночас зухваліший.

І порівняно дешеві санкції зараз - це мала плата за ті трильйонні втрати, що їх понесе Європа в разі розпаду ЄС або із розповзанням метастаз русского міра із вузлами в Національному Фронті Ле Пен і аналогічних партіях інших країн.

"Фашисти всіх країн - єднайтесь", таким може стати гасло наступного десятиліття.
Поруч із вашим маєтком оселилася зграя собак, дуже ймовірно, що хворих на сказ. Вони заважають вам виходити з дітьми на прогулянку, а минулого тижня пролізли під парканом і загризли двох курей.

Очевидно, що хворі собаки незабаром помруть. Але до того вони можуть наробити багато шкоди вашій родині і не виключено, що в разі, якщо вас покусають, ви помрете від сказу раніше за них.

З іншого боку маєтку затишно сидять товариство охорони тварин і добрі сусіди, котрі підгодовують скажених псів і розповідають всій окрузі, що ви дуже поганий і не хочете пожаліти бідних песиків.

Єдиним виходом в цьому випадку є знищити зграю, поки вона не знищила вас, в іншому випадку спокійного життя не буде. Звісно сусіди і товариство волатимуть, може навіть в суд на вас подадуть і в міліцію поскаржаться, але це все буде потім. Спершу - докорінне знищення скаженої зграї.

І це ... Росії це теж стосується.
Колись Русь не пустила Орду в Європу. Європа це забула. А от Орда ні.

Туреччина, що свого часу захопила третину Європи, гідна бути членом НАТО. А от Україна хай сидить вдома, бо ніколи на Європу не нападала.
Ситуація на Донбасі дає змогу Україні провести ре-українізацію області з одночасним перепрофілюванням її на сучасне виробництво.

Вочевидь, Донбас як частина унітарної держави в своєму поточному стані функціонувати не може. Його слід або відпускати у вільне плавання (можливо як автономний край на самозабезпеченні в межах України), або запроваджувати там "зовнішнє управління". На Донбас мають бути завезені як управлінські кадри, так і люди робітничих і будівельних спеціальностей.

І тут на допомогу приходять заробітчани, котрі масово працювали в Москві. Гадаю, велика частина з них працювати там далі не захоче. А робочі місця їм потрібні. Отже, їх можна "за комсомольськими путівками" відправити піднімати і відбудовувати Донбас, а заодно і впроваджувати українську культуру.

Місцеві мешканці, на жаль, навряд чи здатні до перепрофілювання, та й люстрація їм необхідна.
А може і добре, що Росія зараз відфільтровує і зманює українських військових в Криму? Адже великою частиною це не військові, а найманці, котрі в випадку дійсно збройного конфлікту могли би не тільки зрадити Україну, але й підставити під кулі (а то й самим прийняти участь) своїх чесних товаришів. То нехай ідуть служать Росії (а та віддячить -- служитимуть вони здебільшого на півночі і на далекому сході).
Навряд чи варто ображатися на Європу за її нездатність активно протистояти агресивним діям і риториці Росії. Річ у тім, що Європи - не існує.

Те, що ми звикли сприймати як єдину Європу, насправді не є ані єдиною державою, ані навіть конфедерацією. Фактично це є набір угод (хоча й досить великий) про координацію дій. Приєднання до Євросоюзу є приєднанням не до держави, а до набору угод, що уніфікують відносини із зовнішнім світом і між державами-членами угод.

Всередині ж Європа сповнена протиріч, розбіжностей і конфліктів інтересів. Європарламент - місце для дискусій, але в більшости випадків не для напрацювання швидких та ефективних рішень.

Тому якщо ми хочемо бачити якісь ефективні дії, маємо орієнтуватись на окремі країни (насамперед, Німеччину і Францію), а не на беззубий Євросоюз.

Слід зауважити, що Путін недарма намагався встановити приятельські і ділові особисті відносини з лідерами держав-локомотивів ЄС. Це забезпечує йому певну подушку безпеки для його експансивних дій. Поки що дій поза межами ЄС, але якщо не спинити його зараз, то дії стосовно членів ЄС -- не за горами.