Роздуми

Це літо виділяється від інших бізнес-періодів поглибленням відриву споживачів від реальності. Нагадаю, що ми розробляємо програмне забезпечення для бізнесу, яке передбачає певний (і чималий) рівень розуміння процесів, в яких це ПЗ застосовується. Ну, про те, що індуси захопили весь світ і їдять мозок не гірше Чав-Чава (в оригіналі Squish) з серіалу Lexx, я писав давно. Зараз же індуси порозумнішали в аспекті пристосування і працювати самі вже не хочуть. Натомість вони хочуть скинути роботу на інших (і можливо(!) щось заплатити за це, а краще отримати роботу на шару). Дотримуватись будь-яких правил включно із правилами ввічливості народ поступово взагалі припиняє. Стає нормальним (з т.з. клієнта) прийти і вимагати підтримки просто тому, що йому *треба* (ще й написати великими літерами, що йому потрібно терміново), і щиро ображатися на питання "пред'явіть вашу ліцензію на продукт (тобто право на отримання підтримки)". Всім вже відомий приклад з загального ринку: чим менша кількість новин в новій верії iPhone'а, тим більша істерія стосовно його випуску. Все це вписується в передбачено Стругацькими картину:

Это понятно, -- сказал я. -- Но откуда катаклизм?
     -- Все отсюда же, -- сказал Роман. -- Я говорил ему тысячу раз: "Вы
программируете   стандартного   суперэгоцентриста.   Он   загребет   все
материальные ценности,  до которых сможет дотянуться,  а  потом  свернет
пространство,  закуклится и остановит время". А Выбегалло никак не может
взять в толк,  что истинный исполин духа не столько потребляет,  сколько
думает и чувствует.

Ось і через 50 років Борис Стругацький говорить про те ж саме. В інтерв'ю він ще згадує про таку річ як ієрархічні потреби: Такого мира мы еще не видывали. Не любовь и голод в нем правят, а стремление к власти и жажда крутизны – самые труднодостижимые, а значит, наивысшие ценности жизни. Насправді, ніщо не є новим під місяцем і все це було в Стародавньому Римі (а може й раніше). А причину добре знають вчені. Вони вказують, що при перевищенні концентрації особин на одиницю площі починається відбудова ієрархічних структур суспільства. Це ми бачимо і на прикладі Росії і на прикладі України, і (хоча й меншою мірою) в загальноцивілізаційному масштабі. Тут же хочеться згадати ще одну ідею - із збільшенням кількості і щільності населення зменшується об'єктивна потреба в інженерах природньонаукових і збільшується потреба в інженерах соціальних. Тобто інженери потрібні вже не для того, щоб освоювати території, а для того, щоб трамбувати людей на цих територіях. Стругацький не робить передбачень, а лише припускає закінчення нинішнього періоду і перехід до періоду, в якому головним є пошук людини, "Для которого высшим наслаждением жизни является успешный творческий труд". Але здається, це мрії літньої вже людини. Об'єктивні причини для такого пошуку відсутні. Людство дійшло до фізичної межі свого розповсюдження (далі воно може лише ущільнюватись) і досягло тої межі розвитку, за якою сенс працювати і розвиватись втрачається. Навіть світова війна не зможе кардинально змінити цього розкладу (навіть у випадку, якщо відбудеться відкат в науці на століття назад). І абсолютно незрозумілим є, що може штовхнути людину (стандартного біоробота з обмеженою програмою) на напруження і "успішну творчу працю". Більш ймовірним є виникнення штучного інтелекту, котрий витіснить людство. Але не Deus Ex Machina, а синергетичного утворення, певного "колективного розуму", котрий має самосвідомість і діє у власних цілях. Як мозок складається із нейронів, такий штучний інтелект може складатись із людей (і ні, на Матрицю це абсолютно не схоже). Хоча можливо, такий інтелект вже існує і саме він перетворює окремих людей на біороботів? Краще, коли кожна клітина "організму" фукнкціонує в певний обмежений запланований спосіб, аніж діє спонтанно і непередбачувано (для організму).