Чи є прострочена отрута більш отруйною чи менш отруйною?

В цьому питанні є дві основні складові – поняття «отрута» і поняття «строк» (або «простроченість»).

Отрутою називаємо речовину або хімічну сполуку, котра негативно впливає на здатність організму функціонувати через свої хімічні властивості. Що це означає? Шафа, що впала на ногу, точно негативно впливає на здатність організму функціонувати – найближчі кілька тижнів доведеться провести в ліжку, а то й в лікарні. Водночас, шафа не є отрутою, оскільки вона не чинить хімічного впливу, а лише механічний. Чим відрізняються ці види впливу, стане зрозуміло, якщо ми поглянемо на те, чим займаються фізика та хімія.

Фізика – це наука про обєктивний світ навколо нас. Серед своїх галузей фізика містить механіку, себто науку про взаємодію окремих предметів і груп предметів між собою. Якщо шафа придавила ногу, вона вчинила механічний вплив. Хімія – це наука про взаємодію між хімічними елементами, речовинами і сполуками, а також про утворення і руйнування сполук в різних фізичних умовах (температура, тиск тощо). В принципі, хімію можна назвати і галуззю фізики, але сама по собі хімія має свої галузі, тому її заведено називати окремою природничою наукою.

Якщо два гази – оксиген і гідроген, поєдналися між собою і утворили воду, то ми маємо справу із хімічним процесом. Якщо вода замерзла («перетворилася на кригу») – це процес суто фізичний, оскільки нової речовини не утворилося. «А крига?» - спитаєте ви. Крига, як і пара, є агрегатним станом води, а не окремою речовиною.

В живих клітинах відбувається безліч хімічних процесів, і ці процеси є відносно нестабільними. Вплив зовнішніх чинників досить легко перериває ці процеси або спрямовує їх в іншому напрямку (створюються чи руйнуються інші речовини). Тоді отрутою може бути будь-яка речовина чи сполука, здатна істотно вплинути на хімічні процеси в клітині чи в живому організмі.

Ви знаєте, що на харчових продуктах заведено вказувати термін придатності. Водночас, ви могли помітити декілька різних формулювань, що різняться не лише використаними словами, а й сутністю, котру ці слова позначають. Так, можна зустріти такі фрази як «кінцевий термін реалізації», «бажано вжити до», «не вживати після», «дісний до» і схожі. Всі вони покликані вказати людям, чи варто купувати і споживати певний товар (зазвичай, харчові продукти або ліки).

Ми знаємо, що продукти псуються. Зазвичай це відбувається з-за дії бактерій, що розмножуються на продуктах. Так, продукти і ліки обробляють при виробництві, щоб запобігти утворенню бактерій. Водночас, не завжди є можливим позбутися всіх бактерій. Та це і непотрібно.

Деякі продукти створюються із використанням бактерій, і за відсутності бактерій продукт «не вийде». Найпростіший приклад – кисле молоко. Щоб створити кисле молоко вдома, вам потрібно, щоб в приміщенні, в самому молоці або в посуді були присутні певні бактерії, що звуться молочнокислими. Але цього недостатньо – потрібно також, щоб там же не були присутні інші мікроорганізми, котрі шкідливо впливають на молоко («псують його»). Якщо баланс різних мікроорганізмів дотримано, то ми отримуємо кисле молоко – смачний і корисний продукт. Якщо шкідливих мікроорганізмів більше за корисних, то ми отримуємо гірке молоко, що є отруйним.

Що відбувається із молоком, якщо воно стало гірким, але ми його не вилили? Подальший розвиток мікроорганізмів в ньому залежатиме від безлічі факторів, але цілком можна припустити, що частина мікроорганізмів залишає в молоці продукти своєї життєдіяльності, і ці продукти є отруйними для людини. Це є так звані токсини. Однією зі шкідливих властивостей цих токсинів є те, що вони є стійкими хімічними сполуками, тобто не руйнуються в звичайних умовах. Така отрута з часом не стає менш отрутною.

А які взагалі чинники вплвають на стійкість хімічних сполук? Що може викликати їхнє перетворення на щось інше? Перелічимо ці фактори, тобто чинники.

Одним з головних чинників є температура. Більшість речовин, що утворюються за кімнатних умов, є стійкими в цих умовах. Водночас нагрівання здатне зруйнувати хімічну сполуку і розкласти її на простіші сполуки. В кожної сполуки є своя температура, за якої вона розкладається. Частина сполук може руйнуватися вже при нагріванні до температури людського тіла, а інші потребують температури понад тисячу градусів, котру зустрінеш хіба що у вулкані або на зірці, або ж у спеціальній високотемпературній пічі. Високі температури впливають і на живі організми, про що ми з вами говорили на попередніх сторінках.

Другим чинником є випромінювання різної частоти. Наприклад, так зване ультрафіолетове світлове випромінювання згубно діє на сполуки і на мікроорганізми. Тому його часто використовують для знезараження поверхонь.

Рентгенівські хвилі також є небезпечними для живих організмів, і за їхньою допомогою можна знезаражувати не лише поверхні, а весь обсяг речовини. Таке знезараження (стерилізація) використовується при виробництві медичних матеріалів і інструментів. Водночас, на токсини випромінювання здебільшого не діє, а температура для їхнього розкладання потрібна значно вища, ніж така, котру можна отримати в побутових умовах. Тому якщо щось вже стало отруйним через токсини, то позбутися такої отрути – не проста задача. Тому краще запобігати утворенню токсинів.

Якщо токсини є продуктом мікроорганізмів то одним зі способів запобігти їхньому утворенню є сповільнити життєдіяльність і розмноження мікроорганізмів. Для цього використовують тримання продуктів за високої або низької температури. Висока температура (понад 75 градусів) використовується для утримання готової страви безпечною до подання на стіл протягом не дуже довгого часу (кілька годин).
Охолодження (температура в 5 градусів і нижче) використовується для довготривалого зберігання. Слід зауважити, що замороження продуктів хоча й дозволяє зберігати їх протягом тижнів чи навіть місяців, не забезпечує нескінченного терміну такого зберігання. Заморожені продукти зазвичай зберігаються протягом кількох місяців (залежно від продукту). Водночас, охолодження до температури 0-5 градусів вище нуля не працює для деяких продуктів. Насамперед, це стосується сирої риби і морських продуктів. Ви здивуєтеся, чому. Річ у тім, що мікроорганізми, що присутні в таких продуктах, призвичаїлися до існування в таких температурах, адже в світовому океані вода холодна. Тому й холодильник не стане їм у заваді. Для таких продуктів використовують інші способи зберігання – заморожування або копчення і соління.

А ще кращим способом є не допускати бактерії до продуктів. Це такі операції як пастеризація молока, консервування продуктів за високої температури тощо. Один різновид операцій є дуже незвичним. Його виконують не на заводі, а на птахофабриках. І не люди.

Якщо ви багато мандрували, можливо, ви помічали, що в деяких країнах яйця продають в холодильниках, а в деяких – ні. Чому так? Річ у тім, що коли курка несе яйце, воно вкрите захисною плівкою, котра не дозволяє шкідливим бактеріям зашкодити змісту яйця. В деяких країнах яйця для продажу миють. Миття прибирає зокрема і захисну плівку, тому яйця потім доводиться тримати в холодильнику. А в інших країнах яйця продають немитими, і тоді їх можна не охолоджувати – захищені плівкою яйця не псуються протягом кількох тижнів.

Отже, ми обговорили вплив і захист від нього з боку складних чинників – мікроорганізмів і хімічних сполук. А ще одним різновидом отрути є хімічні елементи самі по собі. Не всі речовини, котрі ми зустрічаємо в природі, є безпечними для людей. Наприклад, якщо ви натрапите на мішечок з ураном чи плутонієм, то ... краще на нього не натрапляти, тому що наслідки є фатальними. Але ці речовини не є отруйними, а діють за рахунок радіації (шкідливих променів). Інші ж, поширеніші речовини, є шкідливими отруйними при контакті з людським організмом. Ми можемо отруїтися, торкнувшись, вдихнувши або проковтнувши таку речовину.

Зараз вже не так часто можна зустріти таку речовину як ртуть. А колись вона була в кожній будівлі. Ртуть – це рідкий метал, котрий використовують (раніше більше, зараз значно менше) в термометрах, щоб вимірювати температуру. Ртуть як рідина не є небезпечною безпосередньо. Небезпечною для людини є пари ртуті, коли людина їх вдихає. Але рідина за кімнатної температури створює певне випаровування. Ще гірше, коли рідина здіймається у повітря. Наприклад, категорично забороняється збирати ртуть з розбитого термометра пилососом – він викидатиме мікроскопічні частки ртуті в повітря.

Вважається, що Божевільний Шляпник, котрий ставив питання про крука і письмовий стіл, став таким тому, що надихався парів ртуті. Ртуть використовували в процесі вироблення фетру – матеріалу, з котрого робили шляпи. Отже, можете уявити собі ступінь небезпеки.

Ще однією поширеною речовиною, котра є отруйною, є свинець. Цей метал є твердим, тому він має швидкий безпосередній вплив на організм лише у вигляді кулі, коли та влучає в тіло. У випадку контакту з їжею або питтям свинець робить таку їжу чи пиття шкідливим, але наслідки отруєння свинцем можуть розвиватися протягом місяців і років. Аналогічним є вплив через повітря. Свинець раніше широко використовувався як у виробництві водогінних труб (що й призводило до потрапляння його до пиття), так і при створенні різноманітної хімічної продукції (фарби тощо), що призводило до отруєння населення. Свинець і зараз дуже широко використовується в різній промисловій продукції. Але зазвичай його вживають там, де безпосередній контакт людей з металом не відбувається, а сам свинець не впливає на повітря чи інші речовини, котрі потім потрапляють до людей.

Згадавши про свинець, варто також познайомитися і з іншим металом, здавна знайомим людству, і так само небезпечним. Це хімічний елемент Арсен, більш відомий як «миш’як». Арсен, як і свинець, широко використовується в промисловості, від простої металургії (виготовлення мисливських набоїв зі сплаву свинцю з арсеном) до напівпровідникової промисловості, де він використовується в формі сполуки «арсенід галію».

З простих сполук найвідомішою і найпоширенішою є синильна кислота та її сіль, цианістий калій. Найдрібнішої частинки цієї речовини вистачить щоб спричинити смерть людині протягом хвилини. Водночас, синильну кислоту можна зустріти в природі всюди. Вона утворюється в кісточках плодів багатьох дерев, таких як яблука, абрикоси тощо, в процесі їхнього розвитку. Коли плоди достигнуть, синильна кислота перетворюється на інші речовини, а плід стає безпечним для людини. Але якщо наїстися таких кісточок, можна потрапити до лікарні із отруєнням. Можливо, ви зустрічали в крамниці так званий «гіркий мигдаль». Гіркоту дає саме синильна кислота, і їсти такий мигдаль слід вкрай обережно.

Отруйні речовини і їхні прості сполуки з часом не псуються і «термін придатності» чи «термін непридатності» для них не визначено.

А чи є отрутою ті речі, котрі ми звикли споживати, скажімо, в щоденному харчуванні? Так, безперечно. Середньовічний науковець із псевдонімом Парацельс, один із зачинателів наукового методу, казав, що будь-що є отрутою, і лише помірна доза робить її безпечною.

Однією з простих сполук, що її щодня споживає кожна людина, є вода. В хімічному сенсі вода – це поєднання атомів таких хімічних елементів як гідроген і оксиген, що знаходиться в рідкому стані. Наближенням до такої хімічно чистої води є вода, котра має в побуті назву «дистильованої». Але те, що ми споживаємо, є значно складнішою за складом сумішшю.

В питній воді містяться в розчиненому вигляді різні інші елементи і сполуки. Організм людини споживає частину необхідних елементів з питної води. Нещодавно вважалося, що хімічно чиста або дистильована вода є небезпечними або навіть отруйними для людини. На щастя, подальші дослідження не підтверджують таку точку зору – дистильована вода є безпечною для здорової людини, котра крім води споживає їжу.

Незалежно від того, яка саме вода споживається, нестача або надлишок води можуть призвести до негативних наслідків. Нестача призводить до зневоднення – клітини тіла починають втрачати вологу, і порушується їхнє нормальне функціонування. Надлишок води призводить до того, що нирки починають активно виводити зайву воду і разом з нею корисні речовини, що може призвести навіть до фатальних (тобто смертельних) наслідків. Так, неодноразово зафіксовано випадки, коли людина помирала, випивши протягом короткого часу (кілька годин) 7-8 літрів води.

У воді, особливо непідготовленій, присутні мікроорганізми. Вода в міських водогонах проходить попередню підготовку, котра включає в себе фільтрацію (прибирання зайвих сторонніх включень) і знезараження, яке здійснюється з використанням хлору (це теж такий химічний елемент – дуже агресивний і отруйний газ). В приватних будинках для стерилізації води використовують ультрафіолетові лампи – як ми згадували, ультрафіолетове світло вбиває мікроорганізмів. Додатково, в побутових умовах мікроорганізмів позбуваються шляхом кип’ятіння води – це вбиває патогенних мікроорганізмів. В минулі століття, коли роль мікроорганізмів була невідомою для людини, воду не стерилізували і не кип’ятили. Тому від брудної чи зараженої води хворіли і гинули тисячі людей. Для запобігання хворобам в ті часи було заведено замість води споживати алкогольні напої (пиво чи вино). Так робили тому, що спирт, котрий міститься в таких напоях, вбиває мікроорганізми.

На жаль, спирт теж є отрутою і згубно діє на людський організм, а не лише на мікроорганізми. Чи є безпечна доза в алкоголю? Протягом десятиліть точилися суперечки про «безпечну дозу», але сучасна наука каже, що негативний вплив на організм чинить будь-яка доза спирту, більша за обсяги, котрі виробляються в організмі в процесі його життєдіяльності. Особливо негативно алкоголь впливає на організм, що розвивається (а це відбувається в сучасних умовах аж до 30-35 років).

Але навіть ті, хто не п’є алкоголь, споживають кілька інших поширених видів отрути. Насамперед, це сіль. Сіль додають в страви при їхньому приготуванні. Також сіль присутня в багатьох приготовлених стравах, спеціях, приправах та соусах. Кухонна сіль, себто хлорид натрію, в певних мірах є необхідною для організму, оскільки використовується для транспорту різноманітних речовин в клітини і з них. І саме тому надлишок солі в організмі призводить до різних проблем – впливає на транспорт речовин в клітинах, впливає на кров’яний тиск, призводить до відкладення речовин в суглобах, коли їх там не повинно бути (таке захворювання називається «подагрою»).

Саме завдяки таким властивостям солі вона є чудовим консервантом, тобто запобігає псуванню харчових продуктів. З давніх давен, коли холодильних приладів не було, сіль використовували для консервування м’яса, риби, овочів і фруктів тощо. Сіль була аналогом грошей та основою економіки деяких країн.

Щоб не мати зайвих проблем зі здоров’ям, є доцільним обмежувати споживання солі. Враховуючи, що ми так чи інакше вживаємо приправи і соуси, сіль з котрих прибрати неможливо, найпростішим способом є не солити страви при приготуванні та споживанні. Однією з вигод такого підходу є те, що відсутність солі дозволяє відчути справжній смак страви, котрий зазвичай приховується сіллю.

Іншою поширеною отрутою є цукор. Цукри – це родина сполук, котрі дуже легко перетравлюються живими організмами і дають їм силу силенну енергії. Власне, більшість харчових речовин при споживанні перетворюються на цукор, а вже потім використовуються організмом. Водночас, легкість споживання цукру призводить перевантаження організму цукром і негативному його впливу на різні органи (насамперед, підшлункову залозу). Щоб дещо знизити такий вплив, слід утриматися до споживання цукру і солодощів натщесерце.

Наслідком зловживання цукром є така дуже поширена і небезпечна хвороба як цукровий діабет. А ще ви чули з дитинства, що цукор дуже погано впливає на зуби. Але чому? Як людський організм, так і організм бактерій люблять цукор. В солодкому середовищі бактерії швидше розмножуються і швидше виводять продукти своєї життєдіяльності. Частина бактерій перетворює цукор на кислоти, котрі роз’їдають емаль зубів. Інші бактерії можуть виробляти токсини, про котрі ми з вами вже говорили. І якщо ви вже з’їли щось солодке, доречно почистити зуби або скористатися ополіскувачем, котрий і змиє цукор з зубів і знешкодить бактерії (ополіскувачі містять антибактеріальні сполуки).

Можливо, ви чули, що цукор, як і сіль, є консервантом. Постає питання: чому ж не псуються варення і джеми, адже бактерії в них мали би розмножуватися дуже швидко? Насамперед, вони таки псуються. Щоб варення або джем не псувалися, його консервують: саме варення та джем варять, а посуд стерилізують парою, цим вбиваючи бактерій. А якщо овочі чи фрукти перетирають з цукром без варіння, то готовий продукт пастеризують або тримають в холодильнику залежно від способу і місця приготування.

Чи мають згадані речовини термін придатності?

Харчова сіль (хлорид натрію) в звичайних умовах є твердою кристалічною речовиною. І хоча сіль розчиняється в воді, вона є досить інертною з хімічної точки зору, а отже з часом не псується. Тому щодо солі ми не можемо сказати, що в неї є термін придатності. Якщо її споживчі якості не змінилися (тобто вона не забруднилася, не розчинилася у воді тощо), то і за десять років вона залишиться харчовою сіллю.

Цукор схожий за фізичними і хімічними якостями на сіль – він теж твердий, розчиняється у воді і за звичайних умов не є активною складовою хімічних реакцій. За умови правильного зберігання цукор лишається харчовим продуктом протягом років.

Дуже цікавим є питання щодо терміну придатності води. Оскільки вода є комфортним середовищем для розмноження бактерій, навіть очищена вода з часом (і доволі швидко) наповнюється мікроорганізмами, котрі потрапляють туди з повітря або з посуду. Навіть кип’ячена вода, якщо її залишити в чайнику, вже за кілька годин почне «набирати на себе» бактерій. Для запобігання проблемам використовують, як і у випадку з їжею, тримання води гарячою або холодною. Це можна робити за допомогою термоізоляійного посуду – спеціальних пляшок або фляг, котрі здатні зберігати сталу температуру всередині протягом 12 і більше годин.

Якщо ви купляєте воду в магазині, вона продається в щільно закоркованих пляшках, а до того її теж спеціальним чином підготовлювали і знезаражували (принаймні, так має бути). Також, газована вода (і солодка і мінеральна) містить бульбашки – розчинений в рідині вуглекислий газ (двуокис вуглецю). Цей газ також виступає консервантом, тобто запобігає розмноженню бактерій. Водночас, пластикова тара, в котру фасують воду, має свої проблеми. Дослідження показують, що так звані PET-пляшки (звичайні прозорі пластикові пляшки, в котрих продається вода і газовані напої) з часом, а особливо при потраплянні під сонячні промені, виділяє в воду шкідливі для людини сполуки. Тому місяцями зберігати таку фасовану в пластик воду теж не варто.

Ще одним видом отрути, з котрим ми маємо справу ледь не щодня, є інформаційна отрута – неправдиві повідомлення та інформація, котра хоча й не містить брехні, але шкодить психічному здоров’ю. Такою отрутою є і плітки, і низькоякісні розважальні тексти, картинки чи відео, і навіть лестощі. Всі вони ускладнюють здатність людини об’єктивно оцінювати середовище і вибирати оптимальний варіант дій. На жаль, в такої отрути «термін придатності» і потенційна шкода дуже великі, а протиотруту знайти досить складно. Ці оповідання вчать вас мислити, отже частково протидіють інформаційній отруті, котрої забагато в сучасному суспільстві «постправди» (вона ж «вічна брехня»).