Коли я їм моркву, чи їм я її живцем?

Ми звикли, що їжа, коли ми її їмо, не ворушиться (про винятки поговоримо нижче), отже і живою вона не є. Але чи так це насправді?

Спершу слід спитати себе, що ми вважаємо живим. Це нескладне, з точки зору побутового досвіду, питання, досі не має відповіді в науці. Фахівці сперечаються не лише стосовно того, чи є живими істоти різного розміру (наприклад, віруси), але й не можуть дати формального визначення поняттю «живий» взагалі.

Чому так важливо визначити, що вважати живим? Ця задача має багато граней – від медичної (коли вважати людину такою, що залишила цей світ), до астрономічної (чи впізнаємо ми прибульців, коли їх побачимо) та археологічної (дивні сліди на зрізі каменя – чи створені вони живою істотою, чи це примхи природніх сил).

Чи є, наприклад, живими істотами кристали, котрі ростуть і розвиваються за рахунок хімічних процесів? Але ж і біологічні істоти (люди, тварини, рослини, гриби, мікроорганізми, котрих ми зустрічаємо на Землі) теж ростуть і розвиваються саме за рахунок хімічних процесів, хоча й зовсім інших, відмінних від тих, котрі відбуваються з кристалами. Заведено вважати живими істоти, чия фізіологія побудована на карбоні (він же вуглець, хімічний елемент). Але звучать думки, що силікон (родич карбона, кремній, теж хімічний елемент) може слугувати основою для певних форм життя, принаймні в окремих умовах.

А чи вважати живими «істоти» інформаційні, що існують лише в комп’ютерах та інших електронних приладах, але здатні до розмноження в межах свого середовища? Комп’ютерні програми, здатні до самостійного розмноження (тобто не такого, що відбувається за команди людини-користувача комп’ютера), назвали комп’ютерними вірусами та хробаками саме за їхню схожість з біологічними істотами.

Таких питань постає багато, і вчені працюють над пошуком відповідей. Для наших потреб ми скористаємося визначенням, що живою є істота, котра має клітинну будову і здатна підтримувати свою звичайну життєдіяльність, що включає і розмноження.

Повертаючися до моркви – якщо ми говоримо про «сирі» (необроблені температурою чи фізичним впливом) кореневі частини рослини, то такі частини здатні до розвитку і розмноження, отже їх цілком можна вважати живими. Якщо морквину повернути в землю, то з високою ймовірністю, рослина продовжить існування. І необов’язково навіть саджати цілий корінь. В деяких рослинах для цього достатньо частини кореня. Наприклад, коли селяни навесні садять картоплю, вони ділять кожну картоплину на декілька частин. І з кожної з цих частин, якщо лише картоплину поділено правильно, виростає нова незалежна рослина. Таке відбувається не лише із картоплею – очерету (він же камиш і комиш, біологічна назва Phragmites australis) надзвичайно важко позбутися, бо навіть найменша частинка кореня, залишена в землі, намагається розвинутися в нову рослину.

Чи самі рослини розвиваються в нові особини після поділу «предка»? Ні. Прості тварини (наприклад, гідра, наукова назва Hydra) можуть відновлювати до половини свого тіла. Тобто, якщо гідру поділити навпіл, кожна половинка відростить собі ті органи, котрі було відрізані, і ви отримаєте двох гідр.

А у випадку із грибами, котрі, як ви знаєте, складаються із тонких, часто невидимих для ока «ниточок», достатньо перенести на нове місце частину ниток, і (знов таки, за правильних умов) вони розвиватимуться і існуватимуть далі.
Якщо ми згадали про обробку температурою, то варто оглянути, як живі істоти ставляться до високих і низьких температур.

Вищеперераховані біологічні істоти мають однакові засади будови і існування. Цеглинками, що будують ці організми, є карбон і оксиген (він же кисень, ще один хімічний елемент) з гідрогеном (він же водень, знову хімічний елемент). З цих трьох елементів (з певними домішками) складаються хімічні сполуки, котрі забезпечують існування всього живого. Але вода (а саме вона є основою життя, і утворюється вона з оксигену з гідрогеном) замерзає при температурі приблизно 0 градусів Цельсія. Чому приблизно? Та тому, що ідеально чистої води в організмі не буває, а розчинені в клітинах тіла речовини впливають на температуру та сам процес замерзання.

Отже, можна припустити, що за температур, менших за 0 градусів, живому організму доведеться несолодко і він має всі шанси швидко перетворитися на неживий. Різні істоти по різному адаптувалися до низьких температур. Так, деякі істоти (як мікроорганізми, так і рослини і навіть тварини) мають в клітинах не воду, а розчини і допоміжні рідкі речовини, котрі замерзають при нижчих температурах, в такий спосіб запобігаючи замерзанню води в клітинах. Інші тварини (теплокровні ссавці) переходять в «економний режим», в якому процеси, що йдуть в організмі, підтримують температуру тіла на рівні трохи вищу за 0 градусів. Такої температури недостатньо для повноцінного існування, але вистачить, щоб перезимувати.

А в чому проблема із замерзанням води? Жива клітина, з яких складаються всі живі істоти, має оболонку. А вода при замерзанні змінює свій об’єм, займаючи більше як лід, ніж вона займала в рідкому стані. Якщо вода замерзне, оболонки клітин буде зруйновано, і при розмерзненні така клітина вже не зможе існувати і виконувати свої функції.

Тобто, ми з’ясували, що заморожування моркви переводить її в розряд неживих. А що із нагріванням? Жива клітина містить не лише воду, а велику кількість різноманітних хімічних сполук, котрі забезпечують правильну роботу частин клітини (так, в клітині є декілька різних частин, котра з яких виконує певну функцію). Ці хімічні сполуки досить нестійкі до високих температур і починають руйнуватися вже при температурах в 40-42 градуси Цельсія (різні істоти, звичайно, мають різну стійкість до високих температур). В таких несприятливих умовах клітина проіснує трохи довше, ніж при замерзанні води, але теж скоро загине. Таким чином, і загаряче – теж не є добре для нашої морквини.

Слід зауважити, що істоти здатні певний час (хоча і різний) витримувати температури, що значно виходять за межі «звичайного» діапазону 0-40 градусів цельсія. Так, здорова доросла людина може в мінімальному одязі декілька хвилин знаходитися в «морозильнику» із температурами, нижчими за -80 градусів цельсія. Також проводилися дослідження, котрі показали, що людина може без видимих ушкоджень перебувати декілька десятків хвилин в приміщеннях, де температура повітря перевищує 120 градусів цельсія. Звичайно, ці показники індивідуальні і відрізняються для кожної людини. Також, тут ми говоримо про температуру повітря, а не температуру самого тіла. А людське тіло, як і тіло інших ссавців та птахів, намагається підтримувати внутрішню температуру незалежно від зовнішньої. Властивість підтримувати сталу температуру відсутня у простіших організмів, таких як плазуни, риби і примітивніші істоти.

Мікроорганізми здатні витримати набагато більші коливання температур та інші несприятливі умови (неприродній для них тиск, зміст рідини чи води, що їх оточує тощо). Найвитривалішими на Землі вважаються Тихоходи (наукова назва Tardigrada), більше схожі на прибульців у захисних скафандрах. Деякі види цих істот виживають і в космосі, і при мінімальних температурах, і в розжареній печі. Також існує теорія, що власне життя було занесено з інших планет на Землю астероїдами і кометами, що передбачає здатність окремих клітин тривалий час виживати в космічних умовах.

Філософи, люди, що вивчають людське життя за допомогою міркувань і логіки, та прихильники певних релігій, припускають, що поняття «живого» слід розширювати відносно тих істот, котрих ми зазвичай вважаємо живими в побуті, і пропонують вважати живими (і навіть мислячими), наприклад, планети та зірки. Хоча їхня точка зору має право на існування, науці потрібно пройти ще чималий шлях, щоб підтвердити або спростувати це припущення. І це тому, що, спершу, як ми говорили вище, слід визначити самі поняття життя і розумності.

А ще ми залишили наостанок питання, чи можна з’їсти когось живцем? Так, можна, і це трапляється всюди. Тварини їдять листя і кору рослин, зриваючи їх з живого дерева. Деякі тварини, від хробаків до білок, харчуються плодовими тілами грибів (плодові тіла - це те, що ми називаємо грибами і збираємо в лісі). Але є й такі тварини, котрі ковтають живцем інших тварин. Це насамперед комахоїдні птахи та ссавці. Багато хижих риб ковтають здобич живцем. Цим займаються крокодили (а також їхні родичі алігатори та каймани) і деякі інші рептилії та земноводні. Навіть люди в деяких культурах (здебільшого в південно-східній Азії) іноді споживають істот живцем і навіть проводять з цього змагання. Зауважимо, що більшість хижаків, насамперед ссавці і птахи, здобич перед споживанням здебільшого вбивають.

Слід не забути ще й про поєднання живого і неживого. В складних організмах (таких, як людина чи тварина) відбувається процес постійного оновлення клітин – старі клітини відмирають, нові з’являються. Так, ваше волосся або хутро тварин – це вже мертві клітини, хоча вони і з’днані безпосередньо із живим тілом. Процес оновлення проходить настільки потужно, що за кілька років всі клітини організму людини повністю змінюються. За сім-десять років в вас не залишиться жодної сьогоднішньої клітини!  

Ну а що ж наша морква – чи не страждає вона, коли ви її гризете? Досліди доводять, що рослини, як і гриби, реагують на зовнішні подразники і спілкуються між собою з використанням фізичних та хімічних каналів обміну інформацією. Так, споріднені дерева (наприклад, материнське дерево та сусіднє дерево, що виросло з насіння, скинутого материнським деревом), часто-густо стикаються своїм корінням і здійснюють обмін рідинами, зокрема поживними. Через такі контакти здійснюється і комунікація між рослинами. Якщо посадити або поставити поруч горщики з рослинами одного виду, а потім діяти на листя чи стовбур одної рослини, деякі з рослин, з якими проводилися досліди, показують реакцію сусідніх особин на «страждання» сусідки. Водночас, в рослин немає нервової системи, а отже, за сучасними науковими поняттями, немає і свідомості та розуму загалом (котрий є у тварин). Тому морква на вас точно не образиться.

Якщо хочеться гарантовано уникнути споживання живих мислячих істот, то, мабуть, доведеться почекати років з 20-30, поки науковці доведуть до впровадження у масове виробництво штучне м’ясо, що вирощується в пробірках з окремих живих клітин, та винайдуть інші штучні види їжі. Та й це лише якщо філософи разом з іншими науковцями не знайдуть способу довести, що ваш біфштекс зі штучної яловичини ще вчора мріяв про літню відпустку.