За життя

Як завжди несподівано прийшла зима. Тільки-но випав перший сніг, вкривши пухнастою ковдрою землю аж до горизонту і розмалювавши загадковими ієрогліфами вікна (що таке ієрогліф, Аліса точно не знала, але слово виглядало таким привабливим). Після нещодавньої подорожі до Задзеркалля Аліса призвичаїлася сидіти тихими вечорами біля комину з Діною на руках. Вона навіть намагалася навчити Діну грати в шахи, але учениця виявилась ледащою і намагалася розкидати по дошці принаймні пішаків. Тому Аліса швидко облишила цю ідею і натомість одразу після вечері брала з полички якусь із легенд середньовіччя, влаштовувалася в кріслі і читала. Перед нею проходили обличчя лицарів і їх коханих, блиск суворої зброї і обриси чудових звірів. Ось і цього разу Аліса сиділа з книжкою на колінах. Цього разу це була Енциклопедія Вигаданих Звірів Борхеса. Після зустрічі з Левом та Єдинорогом минулого разу вона захотіла більше дізнатися про таких солідних і водночас кумедних представників королівського двору. «Леви сплять до 20 годин на добу», згадала Аліса. - Ні, це не цікаво. Що за цікавість дивитись на лева і навіть не знати, чи він живий, чи вже помер? Краще займусь Єдинорогом - Але ж лев сильніший і могутніший? – Аліса знову розпочала улюблену справу – розмову з самою собою. - Але Єдиноріг цікавіший, ти не знаходиш? - Не знахожу кого? Єдинорога? Чому ж, одного зустрічала, але це було в Задзеркаллі. Виходячи з того, що про єдинорогів знали інші люди крім неї, вони (єдинороги звичайно, в існуванні людей Аліса не мала жодного сумніву) мали існувати і про них слід було дізнатися більше. Тому Аліса і взяла Енциклопедію. Енциклопедія в двох словах пояснювала, що відбувалося того разу в Задзеркаллі. Енциклопедія казала також, що єдиноріг був чутливий і довірливий, але водночас агресивний. Зважаючи на це, Аліса дивувалася, що бійка Єдинорога з Левом минулого разу була якась несерйозна. «Цікаво, як там Єдиноріг», подумала Аліса. Вона встала з крісла, підійшла до дзеркала. Дівчина доторкнулася до скла – скло було темне і не відбивало кімнати, в котрій палав вогонь комину і котра була залита світлом. Раптом скло кудись поділося, і Аліса, перекинувшись через край дзеркала, опинилась на підлозі. Покрутивши головою, вона зрозуміла, що якимось чином вона знову потрапила ... ... в Задзеркалля. Але щось тут було інакше. Ніби то темніше стало, і малюнки на стіні були такі, наче їх вивернули навиворіт. Аліса намагалась уявити, якби вона сама виглядала навиворіт, та від цього її ледь не вивернуло насправді. Але не час було розсиджуватися на підлозі, якщо вона хотіла зустрітися з Єдинорогом. Бачите, їй дуже закортіло дізнатися, чи той переможе цього разу, чи Лев буде попереду. Аліса підхопилася і побігла до саду.