За життя

Соціальні мережі поступово перетворюються на пародію на самих себе. Все починалось із блогів, де люди мали щось писати. Далі пішли відео на YouTube (писати своє вже не треба було, але потрібно було щось знімати, докладати зусиль до того, щоб ловити цікаві моменти тощо). Згодом виникли Twitter і Facebook, куди можна було написати щось коротеньке або запостити посилання (але теж написати коментар, щоб людям було зрозуміло, навіщо йти за тим посиланням). І нарешті апофеоз - PInterest. Найбільш стрімко зростаюча "соціальна мережа" дозволяє в 2 кліки додати на свою віртуальну pinboard зображення з веб-сторінок. І понеслось... Люди почали додавати чужі (звичайно ж) зображення, копіювати на свої дошки зображення, додані іншими, і намагатись отримати якомога більше лайків. Тобто копіювання чужого стало основною ідеєю нового сервісу. А що - нічого робити не треба, знай собі клікай на зображеннях, що сподобались (або можуть сподобатись іншим), і ставай популярним в новій мережі. Водночас звучать думки "світові не потрібно стільки письменників / музикантів / ... ". ДІйсно, а навіщо, адже копіювати простіше і цікавіше.