За життя

Як всі пишуть, то й я пригадаю.

Моє "знайомство" з Голодомором відбулося рівно 30 років тому, в 4-му класі центральної на той час в Україні школи №57. Фізику нам викладала літня вчителька, а математику - її дочка, і хтось із них переповідав спогади своєї чи то матері, чи то бабусі відповідно. Нагадаю, що це 4-ий клас, совок, піонерія ... Тому слово "голодомор" там не звучало, але звучало про голод в Україні 32-33 років. Отже, пряма мова з перекладом (школа російська, вчителька розповідала російською):

-- Жили ми тоді під Харковом, [вже не згадаю, де сам - ЄМ], в селищі (потім їх стали називати СМТ, селище міського типу - ЄМ). Їсти не було чого, взагалі. Аж тут сусідка заходить і запрошує "на супчик". Як же так, в неї кілька днів не було ні крихти їсти, а тут цілий супчик? А очі в неї бігають, і якась вона наче не своя. Стали розбиратися, а з'ясувалося, що вона свою дитину вбила, і з неї той супчик зварила. І всіх сусідів на обід запрошувала. На тому грунті і збожеволіла.
Місяць тому писав про ідею придбати металеву пляшку під пиво, щоб не брати PET.

Виявилося, що складність підкралася зовсім з іншого боку. Санітарні інструкції забороняють магазину використовувати не-одноразову тару (при тому, що одноразова теж далеко не стерильна і лежить з оголеними шийками, де на них сідає пил). Відповідно в багаторазові пляшки можуть налити лише в барах, де є тонкі краники, а тару тримає бармен. А кріплення в магазині не дозволяють налити в тару без закріплення її в крані і без контакту з краном, щоб обійти санітарну заборону.
Коли ми забирали з притулку кота Франца (повне ім'я вгадаєте?), він підбіг до мене, лизнув руку і заліз на шию. Наступний тиждень він провів просто в мене на шиї, боячися злізти (і досі так часто робить і сидить так годинами). Щастя, що він дрібний і його не важко тримати.

Кіт дуже грайливий і активний, абсолютно не має відчуття страху (лише рефлекторно смикається, коли поруч із ним щось падає або грюкає), полює на птахів (через вікно) і тягає їжу в собак, пролазячи в них між лапами, коли їдять. Цілими днями ходить по будинку, лазить на підвіконня, шариться по кухонному столу. Сидить в засаді і нападає на людей, що проходять. Кіт з яскраво вираженим ADHD і спалахами немотивованої агресії.

Кішка Сара - повна йому протилежність. При тому, що вона провела певний час на вулиці (в дворі в приватному секторі під Києвом) і мала би бути самостійною і сміливою, в нас вона забилася в куток дивану, де їсть і спить вже три тижні. Взагалі вона навіть грається, але недоросль Франц чомусь взявся показувати, де в жінки місце. Коли Франца немає, Сара ходить по будинку, але дрібними перебіжками, намагаючися злитися з плинтусом. А коли є, сидить на місці, і лише шипить на нього, якщо він лізе їй в поставлену на диван же миску. В неї явно синдром підвищеної тривожності разом з виснаженістю нервової системи.

А по світлині і не скажеш...

ae7c434f68e1a7c6788c22a620d07418.jpg
Коли минулого літа був в Японії, сидів в ресторані поруч з колегою, жінкою мого віку, котра має 4-х дітей до 10 років, при цьому працює. Чоловік її був там же, але оскільки в компанії працює вона, а не він, то він сидів з дітьми за окремим столом, де сиділи дружини інших колег (чоловіків) з дітьми.

Зокрема, мова зайшла за прив'язаність до роботи. Японці, як відомо, намагаються з роботи на роботу не переходити, і часто-густо працюють на одній фірмі все життя. При цьому, трапляється, що фірма переводить японців на інше місце роботи (в інше місто чи навіть на інший острів). Я в цієї колеги і питаю, як люди з родинами діють, якщо дружина теж працює, або діти в певну школу ходять. "Ну як", - каже - "переїжджають по одному, а куди діватися". Дружина з дітьми лишається на попередньому місці. Чоловік приїздить на вихідні, або розлучаються офіційно.
Поїхали вчора по гриби. В цьому не було би нічого незвичного або цікавого, якби не кумедний факт - два найбільші білі гриби було знайдено не в лісі, а коли я керував автівкою і паралельно виглядав гриби на лівому узбіччі. Таке собі грибне сафарі вийшло.

Причому, один з великих грибів стирчав на розі двох просік, де грибники їздять щонайменше раз на годину.
Підтверджую - м'ята із запахом суниці існує. Придбав сьогодні три кущі, два висадив на вулиці, один на підвіконні житиме. Не знаю, чи є там суничний смак, але навіть запах - ідея цікава.

Пишуть, що є ще купа різновидів, із імбирними, помаранчевими, шоколадними нотками, але такого в нас поки не продають.
Постало цікаве технічне питання.

Дано - пиво на розлив. Ллється в PET-пляшки, котрі вставляються в крани спеціальної форми, заточеної саме під певний діаметр шийки, як я розумію. Ці крани не вміють вимикатися самі, від тиску (це важливо).

Задача - замінити пластикову пляшку на щось інше (краще металеве), що буде багаторазовим, більш гігієнічним і практичнішим з точки зору охолодження.

Широко продаються пляшки з нержа (stainless steel), і, це непоганий варіант. Але є цілі два "але":
1) діаметр шийки. В усіх пляшок, котрі я бачив, шийка американського формату - ширша і принцип роботи кришки інший (картинку прикладено нижче).
2) пляшка непрозора. Не видно, коли слід перекривати кран. Я не знаю, наскільки герметичним є з'єднання у випадку PET-пляшок і їхніх шийок, але припускаю, що якщо намагатися вжити пляшку іншого діаметру, то за її наповненням потрібно слідкувати.

Інший варіант - скляна пляшка, але мені взагалі не вдалося знайти пляшки ємністю в літр і більше, та й з кришками в них проблеми.

Припускаю, що можна було би розробити якесь рішення, якщо знати, яке саме. Наприклад, для вимірювання наповнюваності можна було би завести поплавок, який би банально вспливав вище за шийку. Але це не годиться для кранів, де шийка вставляється в кран, а годиться лише для барних кранів з довгим носиком (але там немає проблеми з пляшками - під такий кран можна підставити звичайну пляшку, як на світлині).

Наш імператор весь в пурпуровому.

986a82267ef7917321c4cbfd9e75270e.jpg
6f8a826321974e197f190dec7e95c301.jpg
Захотілося якихось приємних запахів в будинку. А ще, дати дітям лаванди на ніч.

Колись давно ми купували ефірні олії, і маємо пару кам'яних аромаламп. Але свічки - штука небезпечна, враховуючи кота, котрий тільки що по стелях як павук не лазить.Тому постало питання про електричну аромалампу.

Швидкий пошук виявив широкий вибір ламп на prom.ua. З декоративних міркувань зупинилися на виробах відомої китайської фірми "noname" із написом "Geniod" на корпусі. Взяли три різні, різного дизайну, для різних приміщень. Всі вони мають форму квітки або цибулини. Аромампи містять в собі семикольорову LED-підсвітку (колір або фіксований, або змінюється автоматично) і, відповідно, можуть працювати в якості нічника. Випаровування - ультразвукове. Є таймер на 1, 3 та 6 годин. В ємність наливається до 200 грамів води (мабуть, можна і більше, якщо треба на всю ніч), і при увімкненні лампа випускає з гори красивий стовпчик пари.

Воду можна злити, щоб, наприклад, зранку зарядити ароматом бадьорості, а ввечері чимось заспокійливим.

Ставили лампи і вночі дітям і собі, і вдень (я собі в кабінеті) - працюють ідеально. В деяких (не в усіх моделях) є навіть пульт д/у для нічного керування.

Купувалось тут, якщо кому цікаво.
В липні купили тваринам протигельмінтні пігулки, поклали на полицю і поїхали. По приїзді забули дати їх тваринам.

Сьогодні наш кіт-імператор заліз в пакет, дістав одну упаковку, розгриз її, відгриз свою дозу (пів-пігулки), залишок засунув назад в упаковку, а упаковку поклав на видне місце - в пусту свою миску. Щоб ми помітили, що він з'їв свою дозу, і сховали решту (покласти сам на поличку він не зможе технічно - в нього лапки).
Цього варіанту я ще не чув. Paint It Black. Judas Priest. https://www.youtube.com/watch?v=_b_hnXOIruY

Завантаження плеєра
Якщо є десь "місце сили", то для мене це однозначно Краків. Я потрапив в Краків вперше в 1992-му, і місто запам'яталося тим, що ми, підлітки, рвонули з краю міста пішки в центр на прогулянку (серед ночі). Тоді воно більше нічим не запам'яталося :). Наступного разу я потрапив туди аж в 2014-му, повернувся, і ми одразу вирішили, що хочемо там жити. І поїхали. Прожили там, з перервою на подорож Європою, 2.5 місяці, приїхали в Київ, бо зима близилася. В подальшому багато разів проїжджали Краків дорогою кудись, і щоразу я сприймав його як другий дім, хоча нічого там і не маю.

Краків, загалом, не найкраще місце для життя - дороги забиті, дихати важко (місце лежить в низині, як Мехико, а в осінньо-зимовий період там страшенний смог). Але це місто є дуже спокійним. Кажуть, його і німці не чіпали під час окупації. Мабуть, знали щось.

А зараз доля пожартувала - вибирав готель, щоб переночувати, і вже коли замовив, виявилося, що цей готель я спостерігав з вікна протягом часу, коли ми жили в Кракові в 2014-му (це був сусідній будинок). То ми, як приїхали, пішли прогулялися знайомими стежками. Виявилося, що діти все забули. а я пам'ятаю навіть дорожні знаки, хоча 4 роки пройшло.

Шкода, однак, що Польща зараз така непривітна до іноземців. Прості люди значно приємніші у спідкуванні, ніж у Словаччині. Хоча може щось і зміниться, і ми ще потоваришуємо зі славетним Смоком.
В Будапешті зайшли в місцеву (не туристичну) кав'ярню, а там пропонують цікавий напій - matcha capuccino. Це капучіно, до котрого додано японський порошковий чай Matcha. Напій має дуже приємний смак і запах. На жаль, я не роздивився уважно, в які частини напою (в рідину, в піну чи зверху) вони клали Matcha, але, гадаю, можна провести відповідні експерименти і порівняти результат.

Сам чай продається в Україні по ~200 грн за 100 грамів і за описами є набагато кориснішим за звичайний зелений чай. А японці роблять з нього морозиво. Теж досить цікаве, хоча в Японії такі речі (напої, морозиво) традиційно роблять несолодкими, а їсти несолодке морозиво - задоволення на любителя.
Цікавим є шлях річки Тиси - якщо спустити тіло в горах на Закарпатті, воно перетне Угорщину і Румунію, і його можна буде виловити в Одеській області. Звісно, якщо його раки не об'їдять раніше.
А ми теж прийшли на нашого Рекса подивитися
© анекдот про порнофільм
На ВДНГ вчора і сьогодні була дводенна виставка собак. Нашого Регіна виставляє приятелька, в котрої він "в оренді". Завезли собаку до неї ще на тижні, а забирали сьогодні прямо з виставки.

Сама виставка мене мало цікавить, але проходила вона поруч із стайнями. А там вздовж левади посаджені якісь дуже хитрі горіхи. Вони схожі на манчжурські, але видовжені.

9a455dc1c34f095ecb98b9536eacbffa.jpg

Я їх на пророщування набирав минулий раз коли був кілька тижнів тому, і сьогодні ще півтора десятки назбирав.

Але мова не про самі горіхи. Коли горіхи падають, вони мають звичку проростати. Звісно, під материнським деревом в паростка шансів жодних - його викосять робітники восени, бо йому там не місце. А паростків багато - під одним деревом було біля 50 штук, всі цьогорічні. І під іншими деревами були, хоча в меншій кількості (в меншій, бо там трава і схоже, що її косять). Так я півтора десятки насмикав просто з землі собі на вирощування. Вони при висмикуванні зберігають кореневу систему (пощастило, що були зливи, і рослини легко висмикуються) і потім добре приживаються в іншому місці. Я їх вже всі посадив в горщики, і деякі рослини й не помітили, що їх там кудись пересаджували - почуваються так само добре, як до висмикування. Деяким пощастило менше. Але я певен, що виживуть всі 15 чи 16, скільки я їх там привіз.

Ну і горіхи проростимо, само собою. В мене вже 6 горіхів (волоських), пророщених місяць тому, росте.

Що я з ними робитиму? А в мене дамба довга, місця на багато дерев вистачить. Горіх же манчужрський невибагливий, ще й високий виростає. І білки голодними очима взимку з гілок дивляться, сиротливо їсти просять. А так буде їм допомога.
Загалом я телевізор не дивлюся, але минулого року ми до вина і доміна вирішили додати кіно і почали дивитися Розслідування Мердока (Murdoch's Mysteries) - гарний детективний серіал, що знімається канадцями вже 11 років. Але ми додивилися його до останніх серій, а далі йок.

І от тиждень тому я випадково розкопав на Sony Turbo серіал Ріцоллі і Айлз (Rizolli and Isles). Це про двох жінок (детектива і судмедексперта) в Бостоні. Маю сказати, що сценаристи в них кращі, ніж в Мердоку, принаймні з 8 переглянутих серій відвертих лаж (як це траплялося в Мердоку регулярно) не було, а от просто захоплюючі серії - були. Шкода, що серіал лише 7 сезонів був і потім його закінчили.

Особливою родзинкою серіалу є те, що Айлз (судмедексперт) полюбляє робити вскриття. Свого часу по Discovery йшов документальний серіал про паталогоанатома-жінку у Флориді, здається, на ту ж тему, і ми дуже полюбляли його дивитися - краще за більшість детективів.

Ну якщо вам хочеться легкого сімейно-розважального серіалу - дивіться Ріцоллі і Айлз. Стосунки в родині Ріцоллі (брат - детектив в тому ж відділі, мати - бармен в барі, котрий купив напарник Ріцоллі на пенсію). Легкий і необтяжуючий сюжет.
Це два різні дерева біля одного й того ж будинку. Дуже хочу посадити собі таке. Хтось знає, що це?

f122c02829c5dadbaba4bb668f29f005.jpg



521f0ed43fadc9d38425675eae574e7d.jpg

Оновлення:
Зробив ще дві світлини. Це якась слива. Це видно і за способом вирощування (як бачите, вона була прищеплена на дику сливу чи аличу), і за плодом, що формується:

925b1dff79d5c7a5b70b8b30e1cd3cd9.jpg

e7becfc098d9e6efa15bd885bf2c988c.jpg
  • Архів

    «   Грудень 2018   »
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
              1 2
    3 4 5 6 7 8 9
    10 11 12 13 14 15 16
    17 18 19 20 21 22 23
    24 25 26 27 28 29 30
    31