За життя

***

Якщо вам не стає час від часу соромно за минуле, то ви живете дарма.
Старше покоління пам'ятає "гомо совєтікус" або нову породу людей, "радянська людина", яку намагався вивести совєтський союз на чолі з комуністичною партією робітників та селян (так вона повністю називалася).

Я нарешті усвідомив, що я є "антирадянська людина". Ще на (а може й до) початку перебудови я слухав Голос Америки та Радіо Свобода вечорами на радіоприймачі під ковдрою у бабусі в пригороді Києва. Іноді їх глушили, але якісь частини передач вдавалося почути. Сєвооборот з Сєвою Новгородцевим був з тих часів, і я його теж слухав. Вчився я у свята святих Компартії України - київській школі №57, де викладали в час мого навчання дружина та дочка першого секретаря КПУ Щербицького. Школа була російська (а як же інакше), імені Леніна, з обов'язковими "ленінськими уроками", піонерією і комсомолом (повз який мене пронесло). Найсмішніше, що це була школа з поглибленим вивченням мови заклятого ворога (і викладали там таки гарно, я розмовляю англійською вільно). Звісно, що занадто, то не здраво (в польській формі "co za dużo, to niezdrowo";), і стійку відразу до всього радянського, а заодно й російського, школа прищеплювала теж завзято. На додаток, частина вчителів все це проводила "з фігою в кишені", що не додавало поваги до комуністичних ідей.

З цього осередку соціалізму я злиняв в 92-му у дуже ліберальний для того часу Технічний ліцей, не довчившись кілька років, а згодом, в році 94-95-му я дізнався, що більша частина вчителів виїхала до Ізраілю і США.

Коли прийшла незалежність, я щиро сподівався, що разом із СРСР піде й совок як явище. Молодий був, наївний. Зараз вже очевидно, що совок з населення і 40 років не вийде, куди їх не води, та що їм на голови не прилітатиме.

Тому завжди пам'ятаю пісню, під яку я в 94-му летів в Лондон:
And I'm far, far away
with my head up in the clouds
And I'm far, far away
with my feet down in the crowds
Lettin' loose around the world
...
(в продовження цього)


Прийшов рахунок за електрику в гаражі за 6.5 місяців 2021-го року. 319 євро. Споживання десь 30 КВт/год на 100 км, оскільки живемо ми на схилі 100-метрового пагорбу, а щоденний маршрут лежить рівно на інший бік пагорбу. Так чи інакше, на місяць приблизно 600-700 км на гібриді проїжджаємо (точно не знаю, бо ми ще їздимо в мандри час від часу). 50 євро на місяць. На бензиновій автівці було би ~180 євро за ту ж відстань.

З'їздив на літній автівці у справах в Рієку (560 км від дому). 220 євро на бензин туди/назад. Хочу чистий електрокар з пробігом на 600 км (щоб до Рієки доїжджав) - дорога має бути біля 60-70 євро, вже помірно щоб кататися туди на вихідні.
Днями читав статтю чи блоговий допис (не пам'ятаю точно), що Microsoft, мовляв, знову робить старі помилки й не просуває підтримку ARM'а. А за ним майбутнє. Це мене дещо збентежило - є ж Windows для ARM64, випускається залізо тощо. Але автор наполягав на тому, що відсутні інструменти для розробляння ПЗ (на С++, що мене теж здивувало) на цих пристроях. Тобто, пристрої можна використовувати для споживання, але не можна для розробляння.

Я тоді потис плечима. Але зараз вирішив поставити в Parallels VM на Windows 11 ARM, що бігають на MacBook Air M1 (я його виключно для роботи взяв, а загалом ябло - лайно), Visual Studio 2022. Одна з ідей полягає в тому, що ця скотиняка (M1) шалено швидко працює - по RDP ця конструкція працює візуально швидше, ніж VMWare-віртуалка на intel Core i7 Gen11.То я думав, може перенести розробляння туди. А от і фіг. Спершу інсталятор Visual Studio 2022 запропонував мені вибрати пакети для встановлення, а коли я це зробив, радісно написав, що сильно не радить встановлювати VS 2022 на ARM-систему, а натомість радить використовувати remote debugging. Та ви шо??? А вони самі пробували? Це кострубата конструкція, що вимагає кількох моніторів (вони то є, але незручно) без clipboard'а тощо. Коротко кажучи, це не варіант.

І зовсім по-іншому тепер сприймаю той допис, що я його читав. Таки в Microsoft життя нікому нічого не вчить. Як, в принципі, і все сучасне населення планети. Хом'якариум...

PS: Цікаво, що Embarcadero RAD Studio став і не пискнув (але ні, пискнув, але зза того що при підключенні по RDP змінився масштаб і щось в ньому впало з AV, але некритично.  
Сучасні монітори підтримують під'єднання комп'ютера по USB-C. При цьому по одному кабелю передається і відео, і звук, і USB (там і миша з клавіатурою), і навіть живлення. Щоправда, кабель потрібен із підтримкою передавання даних, але постачальники моніторів зараз в комплекті такий кабель дають, причому 1.5 м довжиною.

Але ябло як завжди виділяється своєю ... еее... оригінальністю. В комплекті до MacBook Air йде зарядний пристрій і кабель USB-C. Але цим кабелем під'єднати ноутбук до монітора не вийде. Виявляється, пристрою потрібен кабель для Thunderbolt 3, і ябло продає його за 40+ євро. В той час, як Lenovo постачає Thunderbolt 3 кабель в комплекті з ноутбуком (хоча як раз цьому ноутбуку Thunderbolt не потрібен, а ноут під'єднується до монітора штатним кабелем монітора).
Після ~6 років роботи здохла одна з двох зубин щіток Philips SoniCare якась-там-крута-на-5-режимів, і я вирішив купити щось простіше. Виявилося, що "простіше" теж коштує 120 євро і більше. Ну ок, купив Philips Sonicare ProtectiveClean. І тут з'ясувалося, що її робили мавпи під керівництвом віслюків з відходів роботи бортничівської станції аерації. Коротко кажучи, її зроблено з гладкого пластику. Зубну щітку, що вібрує. З гладкого пластику. Вона слизька сама по собі, вдвічі більш слизька, коли вібрує, і неймовірно нестримна, якщо руки вологі. Користуватися нею неможливо в принципі - вона вислизає з рук. А коштує 127 євро зі знижкою. Попередні щітки (друга крута і підліткові) мають гумову поверхню ручки. А ця - лайно.

В зв'язку з чим я тепер в роздумах - чи обмазати її чимось неслизьким (не знайшли чим), чи викинути і купити дорогу з гумовим покриттям.

А до Philips'а я більше не ходжу - якщо вони в щітках примудрилися лайно ліпити, то що вони роблять в дорожчому обладнанні?

Оновлення:

Купив дітям Xiaomi Oclean. Там руків'я пластикові.

Зайшов в пару магазинів. В Philips'а в усіх моделях зараз огидний гладкий пластик. Ще в 3-4 виробників - теж. Гумове руків'я знайшов в парі (не в усіх!) моделей Oral-B.

Так що, схоже, рідкий силікон - наше все.
Свого часу форм-фактор "розкладачка" для мобільних телефонів був вельми популярним. Тому не дивно, що в пошуках нового ряд компаній вирішили створити розкладачку для смартфонів із сенсорним екраном. Всі ми знаємо Samsung Galaxy Fold та Flip, але й Huawei та ще кілька компаній пропонують аналогічний.

В нас здоровенний банер Galaxy Flip 3 висить там, де я його бачу, проїжджаючи автівкою. Тому я вирішив подивитися, ні, не його :), а що взагалі є на ринку. Виявилося, що на ринку є небагато, причому практичність такого формату для смартфонів є дуже сумнівною. Я тримав цей Flip в руках - він незручний - великий, однією рукою не розкривається, кліку при відкриванні немає (тобто, потрібно дотягувати кришку рукою до упору з ризиком пошкодити), посередині екрану є видима смуга.


Мої спостереження підтверджуються і зміною ціни. На старті Flip 3 коштував щось близько 1500 євро. Зараз він коштує 999 євро в магазині, а мені трапилася реклама за 669 євро (в упакуванні з гарантією - не знаю, що саме з ним не так). Тобто, попит на нього явно менший, ніж очікувалося.


І тут я замислився на тему "а який форм-фактор був би ідеальним). І виходить, що невеличка "лопата" - найвдаліший на сьогодні формат. Я би не відмовився від слайдера з апаратними кнопками, що виїжджають (в мене був/є Nokia E66 - найкращий за дизайном смартфон, на мою думку). Але такого ніхто не робитиме. Тому продовжуємо їсти лопати. Шкода лише, що їхній дизайн прямує до відсутності. Може воно якоюсь мірою і добре, але хотілося би бачити щось більш виразне. Якщо Sony 5 дотягнуть за функціями (там досі немає eSIM), можна буде повернутися до Sony.
Хто б міг подумати, що анекдоти про пам'ятник Бендері ("... і щодня міняти, щоб не смерділи";)) чи про "маю час та натхнення" набудуть актуальності ...

Самі анекдоти (щоб в мережі не шукали):

1.

Йде засідання Львівської обласної ради щодо встановлення пам'ятнику Бандері.
- Пропоную встановити шибеницю.
- І кого на ній вішати?
- Та москалів же!
- А вони ж засмердяться?
- А ми їх щодня мінятимемо.

2.

Сидить вуйко і пиляє горло москалеві пилою. Кум підходить, питає:
- Навіщо ви пилою - це ж довго? Я вам зараз сокиру принесу!
- Маю час та маю натхнення.  
Придбав клавіатуру Logitech K860. Коли вибирав, розглядав розкладку. Все було гаразд - адекватна клавіатура. Привезли - а там кнопки під apple (|\ переїхала між лівим shift-ом і Z і Enter іншої форми). Що робити, невідомо - повернути не можна (це не дефект), користуватися неможливо - пальці за 30 років звикли до іншого. Хіба що дітям віддати, але де знайти нормальну таку - в усьому іншому клавіатура дуже гарна.
Курцям: а чи помічали ви, що kabanos (ковбаски такі) за діаметром майже ідентичні цигаркам? Відповідно, їх можна крутити в руках і відкушувати замість затяжок.
За півтора місяці в нас буде дата-паліндром: 22.02.2022 . Попереднього разу схожа була двадцять років тому (20.02.2002). А більше такої за нашого життя вже й не буде (будуть ще дати з одиниць і двійок, але вже в наступному столітті).
В Словаччині є традиція на Різдво їсти коропа (рибу). Причому, риба має бути живою аж до початку приготування — якщо скотиняка вирішила відпливти до райських кущів раніше, то тушку деякі словаки навіть викидають. Ну, їм же гірше. Своїх двох ми вже запекли (щоправда, до того гуманно дали їм замерзнути на балконі, а не смажитися живцем на пательні, як то роблять словаки), але з цього приводу згадалася нижченаведена цитата. Сподіваюся, наші коропи не втратили шанс потрапити до вирію з-за неправильної смерті.


========================================


Цель оправдывает средства; окрестите курицу вином, брат мой, окрестите вином; может быть, она от этого станет чуточку менее католической, но вкус ее но пострадает.


И Шико опорожнил первую бутылку, наполнив до краев стакан монаха.


– Во имя Бахуса, Мома и Кома, троицы великого святого Пантагрюэля, – произнес Горанфло, – нарекаю тебя карпом.


И, обмакнув концы пальцев в стакан, окропил курицу несколькими каплями вина.
Тільки що Grammarly підказала мені, що фраза "it would be nice if you did XYZ" звучить not confident і запропонувала мені замінити "it would be nice" на "please". Ще й приклади навела.

І тут, як в анекдоті, визирнули кобура і сиві ... авторів Grammarly. Річ у тім, що форма please, попри свою начебто прохальність, - це в сучасній англійський мові є формою наказу. Ввічливо (а не "невпевнено", як вважає Grammarly) буде говорити і писати саме "would you be so kind, please" або "it would be nice/great/wonderful if you ... ". Я можу писати please клієнтам в покроковій інструкції, що робити. Але не в прохальній фразі, яку вони не зобов'язані виконувати. Навіть якщо контрактом буде щось передбачено, здоровий глузд підказує просити (принаймні, перші кілька спроб :).

І на цій маленькій дрібниці палиться більшість слов'ян. Я сам писав please років з п'ятнадцять від початку бізнес-діяльності, аж поки колега, переїхавши до UK, не підказав, що варто нам всім робітникам роздати цінні вказівки на цю тему.
  • Архів

    «   Липень 2022   »
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
            1 2 3
    4 5 6 7 8 9 10
    11 12 13 14 15 16 17
    18 19 20 21 22 23 24
    25 26 27 28 29 30 31