За життя

Мило

Загалом я телевізор не дивлюся, але минулого року ми до вина і доміна вирішили додати кіно і почали дивитися Розслідування Мердока (Murdoch's Mysteries) - гарний детективний серіал, що знімається канадцями вже 11 років. Але ми додивилися його до останніх серій, а далі йок.

І от тиждень тому я випадково розкопав на Sony Turbo серіал Ріцоллі і Айлз (Rizolli and Isles). Це про двох жінок (детектива і судмедексперта) в Бостоні. Маю сказати, що сценаристи в них кращі, ніж в Мердоку, принаймні з 8 переглянутих серій відвертих лаж (як це траплялося в Мердоку регулярно) не було, а от просто захоплюючі серії - були. Шкода, що серіал лише 7 сезонів був і потім його закінчили.

Особливою родзинкою серіалу є те, що Айлз (судмедексперт) полюбляє робити вскриття. Свого часу по Discovery йшов документальний серіал про паталогоанатома-жінку у Флориді, здається, на ту ж тему, і ми дуже полюбляли його дивитися - краще за більшість детективів.

Ну якщо вам хочеться легкого сімейно-розважального серіалу - дивіться Ріцоллі і Айлз. Стосунки в родині Ріцоллі (брат - детектив в тому ж відділі, мати - бармен в барі, котрий купив напарник Ріцоллі на пенсію). Легкий і необтяжуючий сюжет.

Що за дерево?

Це два різні дерева біля одного й того ж будинку. Дуже хочу посадити собі таке. Хтось знає, що це?

f122c02829c5dadbaba4bb668f29f005.jpg



521f0ed43fadc9d38425675eae574e7d.jpg

Оновлення:
Зробив ще дві світлини. Це якась слива. Це видно і за способом вирощування (як бачите, вона була прищеплена на дику сливу чи аличу), і за плодом, що формується:

925b1dff79d5c7a5b70b8b30e1cd3cd9.jpg

e7becfc098d9e6efa15bd885bf2c988c.jpg

Постперебудовне

(присвячується підвищенню фінансування тюрем на московії)

Колись в 80-их, ще на початку перебудови, Костянтин Кінчев співав

Мы с тобой будем дружно жить,
ты - работать, я - руководить

За 30 років ситуація на московії змінилася кардинально, як і Кінчев, і він цілком мав би заспівати так:

С вами мы будем дружно жить,
Вы - сидеть, я вас сторожить.

Гримаси неймингу

Прийшов напів-спам від Slovnaft (словацька нафтопереробна компанія із мережею заправок):

"Сезон грилювання починається на Slovnaft'і".

Підсмажують прямо на заправці?

Про зраду

Якщо ви, як і я гадали, чому так багато людей схильні до негативного погляду на життя, на ниття про "все погано" та поширення будь-якої негативної інформації, то хочу порадити вам книгу The Science of Positivity за авторством Loretta Graziano Breuning. Вона детально описує з точки зору як психології, так і біохімії, чому негативізм має успіх в людей. Зокрема: "Негативное мышление - удобный способ добиться синтеза кортизола: без насилия, наркотиков и набора веса", "негативное мышление всегда приятнее в компании". Це для затравки. Деталі читайте в книзі.

Містер Холмс і Dr.Hyde

Чи замислювалися ви, що д-р Уотсон (він же Ватсон) писав свої нотатки, в яких описуються пригоди Шерлока Холмса, про особу, котрої насправді (в світі д-ра Уотсона) не існувало. Д-р Уотсон отримав загострення шизофренії після використання опіуму в Афганістані, де він був військовим лікарем. Зокрема це проявилося як роздвоєння особи. Холмс - то є друга особа д-ра Уотсона. Специфікою хвороби Уотсона є те, що він сприймає Холмса як сторонню особу, а не як голос в глові, як це трапляється зазвичай. Таким чином, нотатки записував сам д-р Уотсон за своїми власними походженнями.

Чому це може бути реалістичною версією справжніх подій? Згадки про опій в оповіданнях про Шерлока Холмса. Спільне проживання двох чоловіків в одній квартирі у Вікторіанській Англії (що було би неможливо, якби вони не жили в одній голові). І, нарешті, дати виходу творів -- твір Стівенсона "Доктор Джекіл і Містер Хайд" (в котрого, до речі, є свій історичний прототип в історії Англії 18-го століття) вийшов в 1886-му році, а перші історії про Холмса - в 1887-му.

Два світи

d11d5a6ecaf8efd03e4bad2082a1e1eb.jpg

Спершу я зробив цю світлину заради кумедного поєднання знаків і реальності. А лише потім зауважив, що насправді, вона набагато цікавіша.

Ми стоїмо на території Словаччини. Ліворуч - Дунай (тече з вернього лівого краю вниз). А праворуч не обвідний канал і не затока, і навіть (як це не дивно) не рів із крокодилами. А річка-невеличка під назвою Морава. Те, що між Дунаєм і Моравою на світлині -- це вже територія Австрії. Протягом 40 років на відстані 20 метрів один від одного знаходилося два світи.

На Словацькому березі (одразу за скелею, що праворуч) розташовано пам'ятний монумент Залізному занавісу.

Бонусом - місце злиття Дунаю і Морави (та ж точка, що і вище, лише з іншого ракурсу).

02a927cf25b3d6d9aac58fe535f0d24b.jpg

Лопата

Біля мого будинку проходить грунтова дорога, по котрій влітку в гарну погоду можна ризикнути проїхати наскрізь.

Я жодного разу не ризикував, оскільки знаю, де там можна застрягти навіть в гарну погоду. Але деякі найхитрозробленіші з українців вважають, що раз вони поспішають, а на трасі тягнучка, то найрозумнішим буде об'їхати.

Оскільки 4 дні валив сніг, по тій грунтовці навіть трактор зараз не проїде. Але кого це зупиняло?

Вчора прямо за нашим будинком зарився subaru forester. Покрутилися з пів-години. Попросили лопату. Порилися. Не вийшло. Приїхала якась Нива, з котрою на пару вони витягли той Subaru Forester. Форестер поїхав назад на трасу, а водій Ниви, мабуть вирішив, що йому сніг пофіг. Він проїхав візуально метрів на 5 далі за форестер. Прийшов по лопату. Прокопався з пів-години, якось вирився, поїхав назад на трасу.

А сьогодні там же застрягла ще якась баришня. Тій мабуть гордість не дозволила йти просити лопату. Вона пів-години шліфувала сніг, намагаючися здати назад. Потім приїхав хтось із двома лопатами, викопав її. Поїхали назад на трасу.

З нетерпінням чекаю на завтрашній день.

Терафлю

Свого часу привіз з Америки generic drugs проти застуди, куплені в CVS. Вони діяли набагато краще, ніж українські колдрекс тощо. Сьогодні ми їх допили. Виявилося, що американський же Teraflu (і той, що продається в нас) мають ті ж складові в тих же дозах, що й вищезгадані дженерики. Але (!) лише те, що в США називається Teraflu Night, а в нас Teraflu Extra. В звичайному терафлю дози на 40% менші.

В Києві Teraflu Extra продається зараз із подарунком - досить пристойною філіжанкою.

* * *

Убога країна. Стою на світлофорі, поруч чотири (!) Audi Q7, Range Rover і Infinity FX37s

Be my Valentine

Традиційна святкова пісня.

Незвична акустична версія:

Завантаження плеєра


Вона ж на концерті:

Завантаження плеєра


Красивий концертний запис із новою солісткою (попередня пішла, не витримавши навантаження, як і дві чи три до неї):

Завантаження плеєра


Ну і оригінал:

Завантаження плеєра

Муззза 2

Советский скрипач занял второе место на зарубежном международном конкурсе и с грустью говорит сопровождающему его мызыкальному критику:
- Занял бы я первое место, получил бы скрипку "Страдивари"!
- У тебя ведь отличная скрипка.
- Ты понимаешь, что такое "Страдивари"? это для меня то же, что для тебя маузер Дзержинского!

Хто рано приїжджає, той слухає репетицію і знайомиться з артистами. Я приїхав на концерт Edenbridge і Amberian Dawn на півтори години раніше, просочився в залу (був схожий на персонал, і мені ніхто питань не ставив), послухав репетиції і познайомився особисто із солісткою (Капрі) і засновником (Туомасом) Amberian Dawn ще до концерту.

Зала дуже маленька, я провів весь час концерту в метрі від сцени (перемигувався із Туомасом, бо стояв прямо біля його синтезатора, а до того ж з ним і познайомився), і зробив масу цікавих спостережень.
Зокрема
1) несамовитий ритм ударних в деяких піснях - це не синтезатор, а чотири навчені мавпи один дуже тренований музикант на ударних. Спостерігати за роботою вживу з трьох метрів - вражаюче видовище. Кожна кінцівка працює окремо.
2) шалені гітарні соло здебільшого грає не один, а два-три музиканти. Кожен грає свою частину (одночасно), але виходить наче переливи в руках одного.
3) західні концерти - довгі. Я і раніше чув про таке, але тут - 8 пісень в Edenbridge і 12 в Amberian Dawn (не рахучючи вступних 5 пісень Manzana) - це таки довго. 3.5 години, і помітно, що в співачок горло вже не витримувало під кінець.
4) дуже цікаво, як виконуються пісні, де в альбомному варіанті артист(ка) пише кілька голосів, або коли йде фоновий спів. На концерті пускається запис із цими доріжками. Самі музиканти грають вживу (це чутно і видно), але звук міксується з доріжкою. Наприклад солістка Amberian Dawn співала декілька пісень, де було дуже чутно фоновий вокал. Але вона в цей час співала живцем, в мікрофон.
5) великі концерти - фігня. Слухати потрібно саме так, щоб всі бажаючі могли підійти під сцену, та потиснути руки музикантам. А після концерту вийти в бар і випити з тими музикантами.
6) всі музиканти з берушами або з хитрими навушниками (кому що потрібно).
7) кожна група має свій набір ударних інструментів, котрі міняються (гітари - це само собою). Барабани - штука габаритна, але їх міняють в рамках одного концерту.
8) після гарного концерту можна слухати альбоми. Раніше в мене так не виходило - після концертів слухати альбомні записи я вже не міг. Не знаю, чому. А з Amberian Dawn все гаразд :).

Фото, якщо зможу, викладу завтра.
  • Архів

    «   Червень 2018   »
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
            1 2 3
    4 5 6 7 8 9 10
    11 12 13 14 15 16 17
    18 19 20 21 22 23 24
    25 26 27 28 29 30