За життя

Кавове (3)

(початок тут)

1b2080a96240bc6674fb24f69c10b8b8.jpg

Прибули мої подарунки, і я взявся за експерименти.

Праворуч на світлині - спінювач. Незважаючи на невідому назву, прилад неймовірно якісний, про що свідчить, зокрема, і рейтинг на амазоні.

Найперше питання в мене було, з чого виходить піна. З пристроєм піна виходить навіть з молока 3.5%, але після вспінювання воно має конкретний присмак пряженого. Декому до вподоби, я не люблю. Тому 10-12% вершки набагато краще. Чи можна у спінювачі використовувати вершки 33-40%, я не пробував, але, підозрюю, що пити з такими вершками буде не дуже смачно (зажирні).

У спінювач ллється не менше 80-100 мл вершків, що є дещо незручним. З іншого боку, на виході виходить нормальна піна, а не спінене парою молоко.

У спінювача три режими - спінення, підігрів і комбо. Навіщо спінювати холодні вершки, я поки що не зрозумів (може, для фрапучіно..). А от ідея з підігрівом мені дуже сподобалася - піна виходить тепла, а ще коли вона накриває каву, та не вистигає, і має добру температуру, а не охолоджену, як це трапляється, якщо доливати молоко з холодильника. Або можна просто підігрівати молоко без спінювання.

Друге питання було, який смак і аромат може мати піна. Спершу я робив просто з цукровою пудрою (тому що мав її, і не мав цукру). Піна чудова, смачна. Але хотілося експериментів. В хід пішли цукор з корицею і з ваніллю. Рідкі додатки (сиропи) я не пробував, оскільки чомусь їх тут (в Братиславі) поки що не знайшов (хоча і не сильно шукав). І кориця і ваніль з цукром дають трохи запаху, але практично не дають смаку. Підозрюю, що потрібно сипати більше, але тоді засолодка піна вийде.

Окремо зауважу, що є два варіанти (котрі можна кобінувати) - сипати додаток в піну при роботі апарата, або насипати нагору, як на світлині. Вони дають різний результат. Засипане всередину дає смак, але майже не дає запах. Насипане нагору, якщо воно не провалиться крізь піну, дає аромат, але не смак. Можна класти в середину одне, а зверху інше.

Третій аспект - що як змішувати. Є знов-таки два варіанти - можна наливати піну (і вершки) з агрегата в каву. Тоді результат буде як на світлині вище (там я ще ложкою мішав). А можна викладати піну силіконовою лопаткою. Тоді буде отаке:

58a1822c09d63aa91d637613a425a696.jpg

Сліди молока, що падає вниз, це лише traces, -- реально кава не набуває смаку молока і навіть при ковтанні вона проходить під піною без змішування. Ідея у викладанні в тому, що можна змішувати смаки, котрі не змішуються в принципі, тобто в каві буде смак один, а з піни йтиме аромат інший.

Остаточнне питання було аби не першим, насправді, - чи можна отримати каву з молоком і лимоном. Відповідаю - можна, і не одним способом.

Кислота, що міститься в лимоні, згортає молоко, тому, здавалося б, це речі несумісні. Але якщо маєш час та натхнення, або базові знання кулінарної хімії, то відкривається безліч варіантів. Все залежить від того, що саме (смак, аромат, в якій комбінації) ви хочете отримати.

Перший варіант, котрий я отримав не першим, але випадково (просто забувся), це коли робиться кава з лимоном, на котру зверху кладеться піна. Піна має молочний смак і аромат (ну або що ви туди захочете додати), а кава має смак лимона і його ж сік в середині.

Другий варіант складніший. Задача стояла отримати піну зі смаком лимона. Не можна? Можна, коли треба.
Для експериментів було придбано три кулінарні пакетики - мелені лимонні шкірки, цукор з лимонним ароматизатором, і головний інгридієнт - цукор з лимонним ароматизатором і лимонною кислотою. Перше я ще не пробував. Друге - там один запах. А от найдивніше було третє. Лимонна кислота начебто мала би згорнути вершки. Але її там небагато (3.5%) і сипалася суміш у збиту і підігріту піну (в процесі збивання). Таким чином площа контакту лимонної кислоти із вершками була мінімальною. На виході маємо смак і аромат вершково-лимонного морозива, лише теплого.

Звісно, можна змішати лимонно-вершкову піну із лимонною ж кавою.

Для особливих гурманів існує варіант додавати каву в піну, щоб отримати піну з кавовим смаком. Але це для тих, хто любить смак кави (я не люблю).

На додаток, я трохи експериментував з посипками. Можна посипати тертою ліщиною. Тоді буде сильний запах горіха. Можна посипати шоколадом. В цьому випадку піна пахне шоколадом, але шоколад не змішується з кавою і не змінює смак. Можна додавати тертий в порошок імбир. Виходить теж дуже цікаво.

В мене ще попереду експерименти із сиропами, і я розмірковую про додавання в піну меду. Якщо будуть інші пропозиції, з радістю вислухаю. Перець і сушену цибулю не пропонувати!

Хайку

Баран на кота
поглядає суворо:
"злазь з нових воріт".

***

Якщо поєднати AI з Quantum Computing, то отримаємо чудовий симулятор жіночої логіки.

Кавове (2)

(початок тут)

Не витримав і придбав собі електричну гейзерну кавоварку (від Ariette, але їх різні виробники випускають). І після двох днів експериментів добився таки майже американського смаку (далі вже точно питання води, я американську воду в Європі не відтворю). Для цього потрібно класти в гейзерну кавоварку 10-12 гр кави (стандартна набивка - 6-7 грамів) на якомога більше води (в мене виходить 150 мл макс. ). Американська інструкція - 2 ст. ложки кави на 6-10 унцій води (в унції приблизно 30 мл). Ложки без гірки, вочевидь.

На виході отримуємо каву, котру можна пити :).

Наступний крок - замовив собі електричний Milk Frother (робити піну з підігрітого молока) і дві чашки під латте, прозорі із подвійними стінками (щоб дивитися, як кава ллється і змішується). За два тижні експериментуватиму.

Кавове

Загалом я каву ніколи не любив (і здебільшого не люблю). Пив її чи то з лимоном (або лимонною кислотою), або, останні роки, з доброю кількістю дуже жирного молока або вершків.

Останній рік в США пив карамельну каву від старбакса із молоком. Якщо молоко закінчувалося, то без молока. І дуже мені подобався смак, з конкретною кіслинкою. А вже перед останнім від'їздом з США купив каву від Food Lion (дешевше вдвічі, ніж старбакс) із мидалем та апельсином. Смак - краще я ще не пив.

Ну привіз я обидві ці кави в Київ. А в Києві смак геть інший, кислинка пішла майже повністю. Пробував і в джезві варити, і в гейзерній, і в крапельній. Не те. Вочевидь, справа не у способі приготування. Питання - а в чому ж тоді? Невже в США щось хитре додають у воду, що смак кави так сильно змінюється?

Равлик

А рукавички на пошті вкрали (с) анекдот
Англійською мовою "фізичну" пошту часто називають snail mail. Знаючи це, я відправив посилку з NC в CA як priority service. Мала дійти за три дні. Оскільки в середині лежала картина з бурштину, я вже вирішив був, що її вкрали по дорозі. Але ні. Дійшла. Рівно за 4 тижні. Ймовірно везли віслюками, а priority забезпечував спеціально навчений хлопчик, що біг попереду віслюка і кричав "натовп, розійдися".

Витязь на перехресті

Никуда не ходи, прямо здесь раздевайся (с) анекдот про грузинів
І куди податися бідному водієві вантажівки?

b3177280989d40e6384b216c5e8a7d25.jpg

За пагорб

Прочитав новину, що відкриватиметься ще чотири переходи кордонів між Польщею та Україною. З одного боку, враховуючи кількість автівок, нові переходи не можуть не радувати. З іншого боку, хіба нашою метою не є приєднання до Шенгенських угод? Якщо так, то слід вкладати гроші не в кордон із Польщею, а в кордони із московією, мордовією і придонським каганатом.

islam

The religion, which says that cutting people's heads for it in the XXI century is OK, is, probably, not OK for the XXI century.

Бігуни

Довелося нещодавно перетинати туди і назад автомобільний перехід Краковець. Як казав віслючок у відомому витворі радянського кіномистецтва, "печальное, душераздирающее зрелище".

Місцеві мешканці, користуючися вигодами проживання в прикордонній зоні, вправно опанували способи відносно чесного заробітку шляхом човникової міжкордонної торгівлі, і забили своїми шарабанами весь кордон. Черги в 100+ автомобілів - тепер нормальне явище. Причому, якщо раніше було дві черги для тих, хто йде через зелений коридор, і торгашів, то тепер одна черга, і люди змушені стояти по 3-4 години.

На переході Шегіні ситуація із чергою ще гірша - при мені в черзі сталося дві аварії і один мордобій.

До того ж, всі автомобілі - на польських (і трохи на словацьких) номерах. Підозрюю, що і сам їхній бізнес базується на несплаті податків в Україні та в Польщі. Тобто приведення до ладу митних процедур розчистить кордон і зменшить кількість роботи для тих же митників і прикордонників. Звичайно, будуть якісь протести із перекриттям доріг незадоволеними мешканцями, але слід розуміти, що цей бізнес є чистим обкраданням держави і співгромадян.

Кілька років тому, їдучи через той же Краковець, перевозили в Польщу двох місцевих мешканок (пішоходи через автомобільний перехід не ходять). Так одна казала, що їде в Польщу за памперсами для невістки, бо в Польщі вони дешевші. А в той бік везла пару пачок цигарок і трохи горілки, щоб продати на польському базарі дешевше за тамтешні ціни.

25 років тому я, як і багато хто, починав бізнес з торгівлі на польських базарах. Схоже, ця тема буде вічною.

І про податки

Пробігло повідомлення, що бляхєрам таки дозволять розмитнити свої корита за спец.тарифом. Стосовно цього Риба Баскервілей має сказати наступне: гроші, котрі в результаті такого прогину залишаться у найбільш хитров$^%них -- це гроші, котрі не дійдуть до хворих на рак дітей, до вчителів з лікарями, пенсіонерів тощо.

На цьому бажання сплачувати податки в бюджет України заплакало, загорнуло копійки в хустинку, і пішло в осінню мряку.

100 мільярдів імен бога

Я тільки що зареєстрував домен gtavg.com . Хто не в курсі, всі п'ятилітерні домени розібрали давним давно. Цей, мабуть, забули.

Як працює гарантія в США (ч.2)

Початок тут

Не працює. Вони обіцяли надіслати мені папірець, котрим оплачується відправлення їм годинника для ремонту, і за 2 місяці так і не надіслали.

Зауважу, що подібного гармидеру тут в США повно.

Анекдот для програмістів (ч.2)

Початок тут

Ми придбали новий сертифікат (на іншу фірму) і вчора його підключили (він на токені, тому підключили ми токен до USB порту).

Поліз підписувати наші драйверні продукти - тепер процес для різних продуктів валиться в двох різних місцях, де працював ще два тижні тому. До власне проблеми, котра існувала до того, навіть не доходить.

Тобто процедура підписування мало того, що не жива, так вони її ще й заривають поглибше.

Як фанер над Парижем

Оскільки я весь час літаю між домами (США-Україна), то давно заробив собі на картку Panorama Premium від MАУ. Картка дає певні істотні переваги (безкоштовна бізнес-зала, пріоритет при посадці, збільшені ліміти на багаж тощо).

Але літаю я економ-класом (один раз, коли не було квитків, летів Преміум-економ). Останній раз я придбав, доплативши $60, дуже хитре місце в 15-му ряду - спереду там прохід до аварійного виходу і перегородка, а ззаду - теж прохід до аварійного виходу. Таким чимом, в мене мав бути лише один сусід. Що нас з аспергером дуже радує.

Приходжу на реєстрацію, і там мене радують, що у зв'язку із overbooking'ом мене, швидше за все, проапгрейдять в преміум-економ. Гм. Я сказав, що заплатив за вказане місце і хочу сидіти там. Пообіцяли, що, ок, збережуть.

Приходжу на посадку (там де вже вихід до літака, стійка D1), і мені тупо міняють посадковий талон і видають новий з преміум-економом. Питаю "шо за фігня", кажуть, що це програма робить, і вони нічого не можуть вдіяти. А в мене в руках навіть доказу місця немає, а літак за 20 хвилин має вилетіти.

Спробувати помінятися - слабкий варіант, оскільки доказів, що то моє місце, не було (я не друкував квиток вдома :().

А оскільки я пам'ятаю, як в American Airlines пасажира тупо винесли з літака з поліцією, сперечатися біля стійки було безглуздо і ризиковано - мені ще було летіти далі в Кароліну, і затриматися в Києві я не міг

Так я і летів як ідіот в преміум-економ, котрий мені абсолютно непотрібен.

PS: мене ще й там попросили помінятися, бо сім'я опинилася в різних рядах.

2МАУ: зрозумійте і запам'ятайте, що дорожче - це не завжди краще.

Дорожньо-будівельне

(просто нотатка - один з моїх дідів довгі роки був професором в Київському автодорожньому інституті)

Якщо хто читав мої записи півторарічної давнини після "першого" приїзду зі США в Україну, може пам'ятати, що я був в роздумах стосовно США. Зараз, коли я прожив в США майже рік, я повертаюся до тих записів і розмірковую, що змінилося, а що лишилося як було в моєму сприйнятті цієї країни.

Зокрема, я намагаюся визначити, що є кращим в США, ніж є в Європі, і зокрема в Україні. Чесно кажучи, навіть зараз (а надто зараз, після знайомства із системою оподаткування і звітності в США) я можу виділити не так багато хорошого. Те, що країна пасе задніх в багатьох речах, котрі є природніми в Україні (наприклад, PayPass, за яким я проходжу в київське метро, є дивиною і великим досягненням в США, а про ціни на мобільний зв'язок і інтернет в $10-15 в США можуть лише мріяти).

Сходу похвалити в США я можу лише декілька речей:
- клімат (і то, ви ж розумієте, США - країна велика, і хоча там можна знайти клімат на будь-який смак, не він один визначає рівень життя)
- люди, більш схильні до підприємництва (це важливо, бо намагатися вести бізнес із європейськими лінивцями, Bradypus tridactylus, напружує і втомлює)
- дороги

От про дороги я і хотів би сказати окремо :).

Дороги в Україні погані не лише якістю асфальту чи розміром дірок, що змушують згадувати про чарівний сир Радомер. Головна проблема, котра є спадщиною від часів СРСР, це якість проектування доріг.

Якщо кому невідомо, "архітектура" дороги, а саме її ширина, рядність, використання дорожніх елементів, таких як дорожні знаки, відбійники, узбіччя тощо, визначаються в Україні так званими ДБН, дорожніми будівельними нормами. А норми ці успадковані від совєтів, і ніколи радикально не переглядалися.

Трохи про гейміфікацію. Для покращення чистоти в туалетах в пісуари почали наклеювати мух. Людина інстинктивно приймає це як заклик до гри і починає, граючи, робити те, що від неї хочуть організатори. А саме, цілитися туди, де процес буде найбільш гігієнічним.

З дорогами маємо те ж саме. Якісна і видима дорожня розмітка спонукає людей її дотримуватися. Що автоматично призводить до (а) зменшення швидкості руху, що важливо в місті, і (б) зменшення аварійності.

Чому і як отримуємо зменшення швидкості? В Україні ширина дорожньої смуги - 2.75 м і більше. Це забагато для легкових автомобілів, ширина котрих зазвичай (крім окремих широких моделей) не перевищує 2 м. Коли смуга має ширину 2.25-2.50 м і при цьому яскраво позначена (або навіть позначена шумовим покриттям, наїзд на котре викликає вібрацію керма і гучний гул шин), втримати автівку в межах смуги досить важко, і щоб зробити це, люди інстинктивно зменшують швидкість. Доведено досвідом ЄС.

Зменшення аварійності викликано, зокрема, тим, що водії при поворотах (особливо ліворуч) дотримуються рядності, а не виїжджають куди попало.

Додатковий чинник - можливість чи неможливість паркування в правому ряду. Коли ряд має ширину в 3.5 м (досить часта картина в Києві), паркування автомобіля начебто і не заважає проїзду. Якби дорога мала вузькі смуги і автомобіль займав би всю смугу, то частина водіїв замислювалася би над тим, щоб прибрати автівку на паркувальні місця просто для того, щоб її не зачепив транспорт, що проїжджатиме сусідньою смугою. А це вже вигода для суспільства.

Ще ДБН-и регулюють вимоги для облаштування перехресть і смуг розгону і гальмування. А це як раз є місця, де скоюється найбільша кількість порушень ПДР і трапляються найважчі аварії.

В США основна кількість важких ДТП трапляється на вузьких сільських і інших місцевих дорогах. Такі дороги, зокрема, і в нашому селі - в них повністю відсутнє узбіччя, а ширина - менше за 2.5 м, відповідно, втримати машину доволі важко, а заноси або технічні несправності з легкістю призводять до виїзду на зустрічну смугу. Але тут мало що можна зробити без розширення дороги і будівництва узбічч, а це не завжди реально (починаючи з того, що земля поруч із дорогою є приватною власністю).

Ну і ще моменти - смуги повороту (особливо, праворуч). В США для повороту виділяється окрема смуга, і людина, котра стає в цій смузі, щоб їхати прямо - це якийсь прибулець з джунглів амазонки.Ні, я бачив таких кілька разів за рік життя, але всі ці випадки - це були відверті помилки водія і всі включно із ним самим це розуміли і намагалися вирішити проблему, тобто дати місце водієві, щоб забратися з поворотної смуги. Як гадаєте, в Україні даватимуть? Та навпаки, швидше вчитимуть такого нерозумного, блокуючи йому виїзд.

В США всі наведені питання врегульовані досить чітко і дороги завжди будують так, як вимагають норми. Тому цікавіше глянути на Європу. Наприклад, в пострадянських країнах (Латвія, Литва, Польща тощо) багато доріг зроблено за радянськими нормами. І цікаво бачити, що нові дороги зараз будуються за європейськими нормами, в той час як старі дороги (до оновлення) ще мають облаштування радянське.

В усій Європі діють майже однакові ДБН-и. Конструкція доріг майже однакова що в Іспанії, що в Латвії, на протилежних кінцях ЄС.

Так от, до чого я все це веду. В Україні немає проблеми доріг. Є проблема розпилів і відкатів на їхньому виробництві тощо. Немає потреби вигадувати щось своє. Достатньо взяти будь-які європейські ДБН-и і запровадити їх в Україні. За 5-10 років проблему доріг і, великою мірою, проблему аварійності буде вирішено.

Цим хочу сказати, що дороги - одна з, мабуть, найпростіших для розв'язання проблем. З другою, на жаль, трохи гірше, і там слід дивитися на досвід освітньої системи Фінляндії. Але про це іншим разом.

Анекдот для програмістів

Лінійка наших продуктів включає драйвери ядра (kernel-mode drivers). В Windows 10 Microsoft вирішив, що тепер робити цифровий підпис на драйвери будуть вони, а не "автори" драйверів. Ну, ок. Інтерфейс для цього діла працював до червня, потім поламався. Тупо повертає помилку підписування і пустий лог з деталями операції.

2 (два!!!) місяці ми листуємося із Microsoft'ом на цю тему, і це при тому, що два їхні департаменти використовують наші ж драйвери в своїй роботі.

Вчора (тут буде барабанний дріб і літаври в кінці) з'ясувалося, що їхній процедурі підписування не подобається символ / (слеш) в publisher name сертифіката (звідки цей символ там взявся, це окрема історія - хто знає, той зрозуміє). Проблема в тому, що слеш є частиною офіційної назви компанії (в США це дозволено) і прибрати ми його не можемо від слова "ніяк".

Далі буде ...

Симбіоз

З 2010-го по 2015-ий роки в мене в лісі за хвірткою стояли вулики із бджолами. До бджіл лазили підгодовуватися мурахи (ми з ними боролися, але це не завжди можливо). А мурахи допомагали грибам. І в десятку метрів від вуликів була галявина, котра годувала мене в сезон гарними грибами.

А зараз, як вуликів немає, і грибів третій рік немає.

Просто хатинка

Ця світлина була в мене відкрита вже тиждень.

b535d0e28b801017b461b00167e9ed05.jpg

Це острів Гонконг, житлові будинки на Mid-level (висота 50-100 м над рівнем моря і рівнем City), прямо над City, куди і веде дорога вперед праворуч.
  • Архів

    «   Грудень 2017   »
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
            1 2 3
    4 5 6 7 8 9 10
    11 12 13 14 15 16 17
    18 19 20 21 22 23 24
    25 26 27 28 29 30 31