За життя

Рефреймінг

Відтоді як ми забрали п'ятничного котика з притулку влітку 2018-го, ми сприймали його як нещасне забите кошеня-підлітка, яке перші два тижні спало під боком, а згодом переїхало в ноги, де відтоді й спить.

А тим часом кіт змінився — їсть за трьох (кішка для порівняння в наявності), уві сні займає щонайменше чверть ліжка по діагоналі, а своє незадоволення швидкістю подання сніданку може висловити прямо на кухонному килимку.  

Тут мені закортіло подивитися, скільки йому в людських роках. І виявилося, що йому щонайменше 50, і це вже не маленьке кошеня, а пузатий дядько в треніках. І все. Ніяк він не сприймається як кошеня, а як срібляста котина, старша за нас. Концепція змінилася ...