Роздуми

Карантинне

В умовах, коли психологічний стан людини протягом дня коливається від шоку до ейфорії і назад до паніки, я маю, що вам сказати за вірус і його наслідки.

Перше і головне: пандемія - це як цунамі. Хтось обов'язково загине. І ми навіть знаємо, хто. Це знання дає нам підказку, як слід діяти.

 Ліричний відступ. Карантин не працює. Карантин лише розтягує проблему в часі і погіршує її блокуванням економіки. Карантин не може діяти 3-4 місяці (тому що в людей і бізнесів банально закінчаться гроші), а пік захворюваності передбачається як раз за 2-3 місяці.

З огляду на малу ефективність карантинів в довгостроковій перспективі є сенс вкладатися в інше: охорону вразливих верств шляхом їхньої ізоляції і в порання із наслідками інфекції. Хтось назве мене занадто цинічним, але я скажу так -- найкраще, чим можна допомогти суспільству, це додаткові похоронні команди і дозвіл на евтаназію. Будемо відверті - при смертності в 0.01% від популяції ми матимемо три (3) мільйони "неочікуваних" смертей по світу. Припустимо, що медицина зможе витягнути з того світу мільйон. Але це все одно два мільйони померлих від вірусу протягом року. Вони *будуть* незалежно від наших бажань. Тому слід зробити так, щоб ці смерті були легкими. Шори на очах і відкидання фактів лише погіршать останні хвилини цих людей. А от відсутність таких шор, не лише допоможе самим постраждалим, але й дасть спокійність в майбутньому для тих, хто піклувався до останнього про цих постраждалих.

Disclaimer: я не пишу абстрактно, в мене самого є літня людина з групи ризику, ізолювати котру немає можливості.