Була субота біля 17 години вже (під вечір). Я залишив машину на СТО біля Електронмаша і перейшов на інший бік Окружної з думкою спіймати таксі. Прогулявся повз базар, пройшовся ще трохи. Машини всі йдуть швидко, та й таксі так щоб зупинити, не було.
Тут я відчув першу хвилю тривоги: до дому мого звідти їхати з 2-3 пересадками не менше 1.5 годин (а потім ще пішки пару км йти), а я з ноутбуком і взагалі не призначений для таких подорожей. Жодних номерів телефонів для виклику таксі в мене не було, повертатися на СТО було далеченько (переходи ж на Окружній не кожні 100 м).
Пройшовся ще, трошки вглиб - стоянок таксі чи місць де їх можна було б знайти, теж не було. Тоді я вже рушив в бік кінцевої швидкісного трамваю, без особливих сподівань, але з думкою, що, можливо, там стоятиме якесь таксі.
На моє щастя як раз звідти виїхав таксист (із чернігівськими номерами), котрий погодився за смішну в тій ситуації суму відвезти мене за місто під ліс з доволі приблизною адресою
. Доїхали ми без пригод (хоча не люблю їздити в таксі відтоді, як пересів за кермо сам), але я зрозумів, що жити в місті і призвичаюватись до його умов - це окрема навичка, котра напрацьовується роками і досить швидко губиться.
А ще я зрозумів, що відвик від великих міст кардинально - Київ я вже 4.5 роки бачу майже виключно з машини, і брудні, запилені вулиці вражають несамовито. В себе то я біля будинку все сміття прибираю, щоб з вікон не видно було.
