За життя

... а клоуни на місці. Інститут прописки в Україні замінений на реєстрацію. В нормальних державах це б означало заміну дозвільного порядку на повідомлюваний (тобто не я отримую дозвіл від держави, а я повідомляю державу про факт вчинення своєї дії). Але це в нормальних державах. В Україні ж вся реформа закінчилась на перейменуванні прописки на реєстрацію. Тому продовжуємо користуватись звичним терміном "прописка". Прописують в Україні виключно в житловий фонд. Тобто не прописують на дачах або земельних ділянках. Що само по собі є абсурдним, але якщо в Росії цей абсурд було скасовано Конституційним судом, то у нас ні. Для вчинення деяких дій як то реєстрація СПД в Україні прописка є необхідною, хоча формально то є обмеженням конституційних прав. При цьому якщо в людини або її близьких родичів немає в наявності майна у вигляді нерухомості, то прописатись можливості немає. При цьому, якщо ти не прописаний, то на тебе чекає якийсь там штраф. Крім того, щоб прописатись після певного проміжку часу, потрібно отримувати довідку про несудимість (наче в паспортному столі, котрий є підрозділом МВС, не можуть отримати дані від іншого підрозділу МВС). Але апофеозом цього абсурду є питання "на хріна". Якщо громадянин не їздить за кордон, то йому взагалі немає сенсу бігати і займатись всім цим клопотом (із закордоном треба закордонний паспорт отримати і теж можна покласти на прописку). Штраф? Хоч кожен день. Соц.виплати? Лісом. Інших засобів впливу в держави все одно немає.