Мені ж як справжньому
І тут виявляється,
що у годинника повно споживацьких якостей, на котрі ніхто з виробників не звертає уваги.
В 2005-му я купив собі Casio Protrek на соняшних батареях, з компасом і термометром. Але вони
А в січні я вирішив купити собі щось функціональне і водночас привабливе. Вимоги були порівняно прості: титановий корпус (щоб легше були), синій циферблат і стрілки, що світяться в темряві (так, я дивлюсь на наручний годинник вночі). Ну і дизайн, який не буде лякати вночі . В результаті з'ясувалось, що серед всього розмаїття моделей на ринку вибору немає! Фактично, моїм вимогам відповідали три моделі годинників, одна доступна тільки за замовленням із терміном виконання пів-року, ще одні я не знайшов як придбати, і третя модель - від Seiko. Її і було придбано на амазоні (пересилалось через UK).
Згодом я підписався на пару блогів, присвячених годинникам, щоб подивитись, що взагалі промисловість пропонує. Жахливе видовище з точки зору дизайну. Не знаю, як продаються ті годинники для олігархів, котрі ми періодично бачимо в жовтій пресі, але вигляд вони всі мають сумний (хоча мабуть пасують до смаку цих самих олігархів).
А до чого я все це згадую -- вчора випадково побачив годинник, який (за дизайном) я б собі не відмовився купити. Звісно, не за ту ціну, що за нього хочуть, але я веду мову про дизайн. Зверніть увагу на красу на зворотній стороні годинника. Маю зазначити, що решта моделей (крім серії Portuguese, до якої належить цей) - таке ж незграбне поробло, як і в решти виробників.