За життя

Сьогодні зустрічався з колегою і його дружиною, котрі пару років тому поїхали жити в Англію. І одразу відчув, що маю справу з людьми, що живуть за кордоном. Пояснити, чим мотивується це відчуття, важко, але можливо. Воно не в одязі чи розмові. Я навіть сам не знав, в чому, поки не почав писати цю нотатку. Коли дивишся на цих людей, є відчуття того, що люди знають собі ціну і почуваються вільно, без необхідності це знання комусь доводити (навіть тут). Тобто поки місцеве населення перебуває в коліно-ліктьовій позі як фізично, так і морально, або намагається на другому контурі (користуючись словами Уілсона) довести свою вищість, наші колишні співвітчизники міцно стоять на своїх двох. А частково це ще й відсутність постійного стресу, що виникає від проживання тут: в Європі життя набагато спокійніше. В мене дядько понад 20 років тому емігрував в Голандію. І таке саме відчуття виникає від його дружини (про дядька самого мені важко робити судження, бо воно будеbiased, оскільки це близький родич). Тоді я ніколи не міг це відчуття сформулювати, а от тепер знаю. Цікаво було б подивитись на людей, котрі живуть на заході, але не мігрували - чи в них такий самий стан, чи вони навпаки будуть показувати які вони круті, що живуть на заході (така поведінка може маскувати їхню невпевненість стосовно свого статусу за кордоном, коли постійного надійного статусу немає).