За життя

Білченя Шурік засунув лапу куди не треба і при спробі витягнути її міцно вкусив мене за палець (лапу ми таки витягли). Причому влучив чи то в вену, чи в артерію ... Палець трохи потемнів, але все в межах норми (рука не розпухла, температури немає). Я вирішив сьогодні зайти до лікаря. Спочатку зайшов в поліклініку Шевченківського району. Спитав, чи є в них травмопункт чи ще щось, відправили до хірурга. Хірург сидить, дивиться у вікно (пацієнтів немає). Почала вимагати від мене картку пацієнта та талончик. Потім відправила в травмопункт за тридев'ять земель (на Б.Хмельницького, 37). Ок, з'їздив. В них теж жодного пацієнта. Там мене почали питати, де я живу (а я бомж), і відправили в Оболонський травмопункт, посилаючись на те, що в них все одно немає чогось-там. Приїхав я в Оболонський ... Лікаря немає, медсестра в принципі не знала, що зі мною робити, сказала, що вони запишуть факт і передадуть в СЕС, а я щоб йшов до районного хірурга. На це я вже забив, бо медсестра подивилась і сказала, що якщо білка домашня, а рука не напухла, то можна не перейматись. Висновок: якщо ви травмувались на роботі чи далеко від дому, краще вбитись об стіну одразу, не відволікаючи наших лікарів від перегляду пейзажів у вікні.