За життя

Свого часу привіз з Америки generic drugs проти застуди, куплені в CVS. Вони діяли набагато краще, ніж українські колдрекс тощо. Сьогодні ми їх допили. Виявилося, що американський же Teraflu (і той, що продається в нас) мають ті ж складові в тих же дозах, що й вищезгадані дженерики. Але (!) лише те, що в США називається Teraflu Night, а в нас Teraflu Extra. В звичайному терафлю дози на 40% менші.

В Києві Teraflu Extra продається зараз із подарунком - досить пристойною філіжанкою.
Сходив сьогодні в Олександрівську (б.Жовтнева) лікарню з метою зняття маленького шва (і не шов, а так, три стежки). Нормальних (не тупих) ножиць, щоб нитки розрізати, не знайшлось (лікар сказала, хтось поцупив). Довелося використовувати ножиці з мого швейцарського ножа. Запропонував в порядку спонсорської допомоги придбати нормальний інструмент, сказали "не треба, крадуть". А ще стерилізація швидко вбиває інструмент, навіть гарний. А коли ці самі стежки робили, я лежачи на столі просто ржав з того факту, що за згоди головного лікаря в ЛОР відділення закупили інструмент (конкретно мова йшла про тримач для хірургічної голки), котрий просто не влазить в ті порожнини, в котрих він має працювати.
-Доктор, вы мне свечи выписывали, две упаковки съел, не помогают
-Да вы их едите, чтоли?
- Нет! В жопу засовываю!

Дано: лекарство для/от носа в емкости 15 мл с пипеткой, вмонтированной в крышку. На коробочке на 5 рисунках нарисован нос, и на носу (нарисованном) всякие символы (цель, капелька !!! и т.п.). В инструкции написано "принимать внутренне (!) по 2 мл (для взрослых)". Как вы думаете, как его нужно принимать? В нос капать, очевидно?

Оказалось, что это сироп, и его нужно принимать перорально (о чем в разделе Способ Применения написано не было!). Иными словами пить. Из пипетки и 15-граммовой бутылочки. Уроды.

Да, если что, лекарство имеет многообещающее название Милли Носик. Что само по себе навевает...
Вопрос армянскому радио:
- Будет ли третья мировая война?
- Нет, но будет такая борьба за мир, что камня на камне не останется

Гірше зла можуть бути лише борці з ним. Оскільки як боротися зі злом, відомо, а як боротись із борцями - ні. Більше того, борців захищає закон.

Коли людині даються повноваження приймати рішення, людина тлумачить ці повноваження не як відповідальність за вирішення певного питання, а як карт-бланш на заборону та на знущання над іншими людьми. При цьому неважливо, про що йдеться, людина буде підміняти прийняття рішення тупою забороною.

Моя стара бабця вирішила, що їй не жити без клофеліну. Клофелін - це насправді ліки від тиску, і вони їй реально допомагають (вона їх десь діставала ще донедавна, але той канал перекрили). Ок, сходила вона до лікаря (в 83 роки це досить нетривіальний квест - треба отримати на рецепт три печатки від трьох людей, яких періодично немає на місці, а поліклініка - кілька кілометрів пішки від будинку). Рецепт вона вицарапала. Мені окремо довелось їздити в область забирати рецепт і їхати за ліками в Київ, оскільки ліцензія на продаж клофеліну є тільки в мережі аптеки гормональних препаратів, яка є лише в Києві. І тут тупа аптечна вівця, яка не має ані вищої освіти , ані мізків в голові, заявила, що вона не може розібрати (досить якісно написане) прізвище лікаря щоб співставити його з прізвищем на печатці. Рецепт треба переробляти.

А от хтось може мені пояснити, кого і від чого захищають МОЗ і довбані борці з наркотиками, заводячи такий порядок купівлі ліків? Що, наркомани не знайдуть чим задвинутись без клофеліну? Чи може повії не будуть грабувати лохів, якщо не зможуть підсипати їм клофелін в шампанське? І найнеприємніше те, що всі ці борці за здоров'я нації той же клофелін чи інші заборонені до обігу ліки можуть брати на базі без рецепту і без проблем (проходили, знаємо).
Діти з онкозахворюваннями. Минулого року спільними зусиллями був придбаний апарат для фільтрації крові (до речі, одну з найбільш сильних радощів в житті я отримав саме коли прочитав, що апарат, в купівлі якого приймав посильну участь і я, було придбано і повністю оплачено). Цього року Фонд допомоги онкохворим дітям займається допомогою в облаштуванні процесу діагностики дітей. Окреме слово хочеться сказати про 150 найбагатших людей в Україні. Якби хоча б десяток з цих людей віддавав як в старі часи десятину на добрі справи, то онкохворим дітям вже через 2-3 роки не доводилось би тинятись по світу і жебракувати - за 200-300 млн доларів можна в Україні створити повний цикл лікування онкохворих дітей, тобто побудувати лікарню, закупити обладнання і навчити або запросити спеціалістів із цих захворювань. А 200-300 млн - це (докризовий) річний прибуток декого з вищезгаданого переліку.
Нещодавно я в записі про дітей і child-free згадував про сурогатне материнство. Сьогодні отримав нову цікаву інформацію: виявляється, в Україні десятки дітей на рік народжуються за допомогою сурогатних матерів. Орієнтовна вартість послуг такої матері - $15-20 тис. за власне материнство + $10-20 тис. за медичне супроводження (штучне запліднення, підготовка матері, нагляд, пологи). Надалі передача дитини оформлюється як усиновлення. При цьому, біологічні батьки старанно приховують інформацію про народження дитини за допомогою сурогатної матері. Тому про сурогатних матерів настільки мало відомо в суспільстві.

Як на мене, то нічого поганого в такому механізмі виношування немає, і сенсу приховувати від дітей їхнє вирощування в біоінкубаторі теж немає. Але, як мені сказали, так вважають одиниці, а більшість біологічних матерів прикладають всіх зусиль для того, щоб все виглядало так, наче народжували дітей саме вони.
Білченя Шурік засунув лапу куди не треба і при спробі витягнути її міцно вкусив мене за палець (лапу ми таки витягли). Причому влучив чи то в вену, чи в артерію ... Палець трохи потемнів, але все в межах норми (рука не розпухла, температури немає). Я вирішив сьогодні зайти до лікаря. Спочатку зайшов в поліклініку Шевченківського району. Спитав, чи є в них травмопункт чи ще щось, відправили до хірурга. Хірург сидить, дивиться у вікно (пацієнтів немає). Почала вимагати від мене картку пацієнта та талончик. Потім відправила в травмопункт за тридев'ять земель (на Б.Хмельницького, 37). Ок, з'їздив. В них теж жодного пацієнта. Там мене почали питати, де я живу (а я бомж), і відправили в Оболонський травмопункт, посилаючись на те, що в них все одно немає чогось-там. Приїхав я в Оболонський ... Лікаря немає, медсестра в принципі не знала, що зі мною робити, сказала, що вони запишуть факт і передадуть в СЕС, а я щоб йшов до районного хірурга. На це я вже забив, бо медсестра подивилась і сказала, що якщо білка домашня, а рука не напухла, то можна не перейматись. Висновок: якщо ви травмувались на роботі чи далеко від дому, краще вбитись об стіну одразу, не відволікаючи наших лікарів від перегляду пейзажів у вікні.
  • Архів

    «   Вересень 2021   »
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
        1 2 3 4 5
    6 7 8 9 10 11 12
    13 14 15 16 17 18 19
    20 21 22 23 24 25 26
    27 28 29 30