Спочатку скажу "за людей", а потім "за себе". Я пропускаю варіанти, коли люди голосували "проти Я, тому за Ю", чи "проти фальсифікацій", а розгляну саме випадок, коли свідомо голосували за Ющенка.
По-перше, хочу спитати, чи пам'ятаєте ви основне гасло програми Ющенка в 2004-му? Це не було "Славу Степану Бандері", і не було "Всі в Європу" чи "Охороняймо кажанів". Це було гасло "Бандитам - тюрми".
У слова "бандит", як і у поняття "бандитизм" є чіткі визначення, підтримані (хоча й не використовуючі наведені терміни) кримінальним кодексом. Під ці визначення цілком підпадають і Янукович з Азаровим, і Ківалов з Клюєвим. Але що побачили ці люди в 2005-2006 роках? Грати і конвой? Ні. Посади, державні дачі і нагороди з рук президента.
Більшого плевка у вічі людям годі й уявити. З моральної точки зору це є зрада своєї позиції, яку підтримали люди, а цим і зрада людей. Людей, яким президент присягав, які довірили цій людині долю свою і своїх дітей. Президент сказав людям "красти - можна, займатись рейдерством можна, і це буде непокараним" і цим видав карт-бланш на розкрадання державного майна. А це вже зрада самої держави. А державна зрада - це кримінальний злочин, один з найтяжчих і найбільш караних.
Тому "прокотити" пана Ющенка на виборах і відправити його в політичне небуття - це найменше, чим може віддячити народ за зраду. І немає значення, що корисного зробила ця людина. Вона ошукувала людей, відкрито і цинічно, протягом 5 років, і довіряти їй далі означає не поважати себе. Тому я цілком розумію тих людей, які розчарувались в чесноті і в честі пана Ющенка.
Тепер за себе. Сам я цього року не голосував, оскільки завдяки радянській прописній системі (тільки не треба блюзнірства "у нас прописку скасували" - прописку скасували, а тарганів в головах - ні) позбавлений багатьох громадянських прав. В 2004-му голосував насамперед проти Януковича, бо вважаю, що більш огидного для всякої порядної людини кандидата складно знайти. В цьому році голосував би за Гриценка, якби міг (і кошти на передвиборчу кампанію якого вносив).
Так от, в мене позиція прагматична, як і належить юристу. За конституцією влада в Україні належить народу, який здійснює її безпосередньо або через представників, зокрема президента. Тобто президент є особою, яку вповноважив народ на здійснення представницьких і керівних функцій. Іншими словами, це топ-менеджер держави. Народ уклав з менеджером угоду, надавши певні права і поклавши певні обов'язки. Що зробив цей менеджер? Знехтував своїми обов'язками і почав використовувати службове положення в особистих цілях, роздаючи "любим друзям" і колишнім супротивникам посади, винагороди, концесії тощо. Таким чином, народ, якщо він хоч якось поважає себе і свої права, має такого менеджера звільнити з причини професійної непридатності. Що й було зроблено. Були запропоновані інші кандидатури на цю посаду. Кого вже там оберуть, це інше окреме питання, але попередній менеджер має піти, і було б непогано притягнути його до відповідальності. І повторюсь, той факт, що менеджер виконував частину своїх обов'язків і взятих зобов'язань, не заперечує і не скасовує того факту, що іншу велику частину зобов'язань було проігноровано. Договір має виконуватись повністю, а не частково.
