Роздуми

В 50-60-их роках футуристи передбачали, що людина майбутнього майже не буде працювати, а за неї все робитимуть роботи і автоматизовані фабрики. Водночас сучасні люди дивуються, чому ж, незважаючи на зростання ефективності праці, автоматизациію, наукові винаходи, сучасна людина працює, як і раніше, по 40-50 (а хто і більше) годин на тиждень. Ці люди пропускають (чи не звертають уваги, чи навмисно) той факт, що сучасна людина споживає товарів набагато більше, ніж в середині 20-го століття. Життєвий цикл багатьох речей суттєво скоротився. Все частіше викидаються на сміття речі цілком функціональні, але застарілі морально.

Сучасний mass production примушує людей (в першу чергу за допомогою реклами і моди) постійно оновлювати речі, а це призводить до необхідності більше витрачати, а для цього більше заробляти. Причому, це відбувається не тільки в товарах народного споживання, але й в сфері обслуговування, тобто опосередковано для кінцевого споживача. Поясню: якщо ви приходите в фотомайстерню, а там найсучасніше обладнання, - це означає, що ви, хочете цього чи не хочете, платите за те, що в майстерню нещодавно купили нове обладнання. І спитайте в них, куди вони поділи попереднє.

Люди мають більше працювати, але водночас, чи могли б вони працювати менше? Здається, що якщо б люди не ходили на роботу, цивілізація вимерла б з нудьги. Тобто робота в багатьох випадках є механізмом боротьби з безробіттям (а хто знає, яка ідея прийде в голову людині, яка байдикує. Може вона революцію замислює або масове вбивство?). Тому людям просто потрібна мета, яка б цілком зайняла людей. В 20-му столітті це був космос. А що це буде в 21-му?