За життя

Наше дело левое

Цей запис присвячено всім любителям природи, мать їх за ногу.

Поїхали сьогодні на велосипедах навколо озера Редькіне (більш знайомого людям як Міністерка, але такої назви в нього ніколи не було). Там де люди ходять, все більш-менш нормально. А от далі цікавіше. З західної сторони озера шматки відгороджені парканами (приватні пляжі), а перед першим парканом виходить такий собі глухий кут з підйомом на гору. І от якісь горе-туристи стільки випили (чи вчора, чи навіть раніше), що забули загасити багаття. І воно горіло навіть зранку. До озера за водою, зрозуміло, 150 м йти п'яному бидлу йти було ліньки. Тому багаття кинули як є. Але не в тому проблема (бидла у нас повно, хоч на експорт жени).

Ми з дружиною злізли з велосипедів і почали пробувати загасити це багаття. З тари було два пластикові стаканчики і іржава жестяна бляшанка. Все в дірках, так що за водою не сходиш. Довелося цими стаканчиками зачерпувати пісок з доріжки і десь по 50-100 мл піску висипати на багаття. Дурне заняття, але ми з ним в принципі впорались, локалізувавши вогонь до безпечного стану. Гасити його повністю не було можливості, бо в мене і так подошви на кросівках поплавились, а пісок на доріжці закінчувався.

За цей час повз нас проїхало три велосипедисти (в різні сторони), пробіг один спортсмен, котрий там постійно бігає (дружина бачила його біля нас, це десь 3 км від того місця, де ми його зустріли) і пройшла жіночка з собаками (явно місцева - в 150-200 метрах від багаття починається маленький приватний сектор, за яким вже йде Мінський масив). З перелічених осіб зупинилось і поцікавилось проблемою нуль (0) осіб. Їм пофіг. Пофіг, що вони тут живуть, що вони користуються тим лісом, котрий може згоріти із-за їх недбалості, мабуть пофіг, що пожежа може перекинутись на їхні будинки. Мабуть, поодинці це непогані люди. Але в масі своїй це все бидло потрібно завантажити в потяги і відправити в Сибір на виживання. Там їхнє пофіг буде стосуватись виключно їх самих.

PS: а за 200 м вглиб лісу (і ще ближче до приватного сектору) ми знайшли ще одне багаття. На щастя, поруч з ним була велика купа піску і я засипав багаття піском просто руками.