За життя

Проходив сьогодні Андріївським узвозом і мав нагоду оцінити архітектурний витвір, навколо котрого взимку велися запеклі баталії. Найсмішніше в усіх тих баталіях, як і в більшості суперечок, що їх ведуть українці в соц.мережах, те, що істина, як і в Секретних Матеріалах, десь поруч.

З архітектурної точки зору будівля, безумовно, вдалася. Все виглядає просто чудово. І театр фантастично вписався би в атмосферу квадратно-гніздового планування Подолу.

Але є нюанс (с) - вочевидь, будівлю створювали без оцінки її розташування. На світлинах не так відчувається її недоцільність в поточному місці, як живцем. Причому, будівля не вписується не лише тому, що поруч стоять маленькі двоповерхові будівлі, а тому, що Узвіз в тому місці в принципі не передбачає будівель вищих за два поверхи, бо вони починають конкурувати із горою.

Тому праві були і архітектори, котрі оцінювали власне будівлю, і мешканці, котрі дивилися на те, наскільки доцільною вона є в тому місці. Цікаво просто, що одні і другі розмовляли про різні речі, і ніхто, схоже, цього не зрозумів.

Цю картину я спостерігав в четвер, 14 травня, в Каунасі. Це робочий день, зауважу.




На сцені виступав якийсь місцевий гурт, і виступав непогано. Було трохи людей (на фото не всі слухачі) і оскільки Каунас - місто маленьке, то припускаю, що ця кількість - це нормально. В кількох кварталах монтували ще одну, більшу сцену.

І от я подумав - а чи знайшовся би в Україні хоч один меценат, щоб замість скляшки Глобуса на Майдані поставив сцену і дав змогу *постійно* (щодня) виступати українським командам? ОЦе був би марафон, котрого світ не бачив, і шалений поштовх для української музики.

Зібрався сьогодні їхати в Київенерго (потрібно було переукласти договір) і зайшов зранку на сайт подивитися режим роботи. І знайшов там електронну чергу. Забронював собі час 9.00-9.15 (зручніші були вже розібрані). Приїхав о 8.30 (доїхав швидше, ніж очікувалося) -- жива черга на 30 осіб. Для заброньованих в автоматі, що видає талончики, окремий пункт. Ввожу номер броні - не проходить. Виявляється, бронь можна забирати лише за 15 хвилин до початку призначеного часу (типу щоб раніше не приходили). О 8.45 забрав таки талончик, о 9.00 потрапив на прийом. А хто в живій черзі, сиділи і чекали ще пів-дня мабуть.

Тільки що зняв з дрібної собаки кліща. Попереднього знімав 30 грудня. Будьте уважні, сходячи з асфальту.

Паб на Саксаганського, 36 в підвалі. Вдень подають неймовірно смачний і дешевий бізнес-ланч. 47 грн за салат, індичу грудинку з грибним соусом (смак кращий, ніж мій опис і гарніром (бонусом ще йде овочевий салат) і сік. Якщо ви не за кермом, в них також є багатий вибір розливного пива.

Одне й з найсильніших за останні років 5-7 вражень я отримав пару тижнів тому в абсолютно побутовій ситуації.

Була субота біля 17 години вже (під вечір). Я залишив машину на СТО біля Електронмаша і перейшов на інший бік Окружної  з думкою спіймати таксі. Прогулявся повз базар, пройшовся ще трохи. Машини всі йдуть швидко, та й таксі так щоб зупинити, не було.

Тут я відчув першу хвилю тривоги: до дому мого звідти їхати з 2-3 пересадками не менше 1.5 годин (а потім ще пішки пару км йти), а я з ноутбуком і взагалі не призначений для таких подорожей. Жодних номерів телефонів для виклику таксі в мене не було, повертатися на СТО було далеченько (переходи ж на Окружній не кожні 100 м).

Пройшовся ще, трошки вглиб - стоянок таксі чи місць де їх можна було б знайти, теж не було. Тоді я вже рушив в бік кінцевої швидкісного трамваю, без особливих сподівань, але з думкою, що, можливо, там стоятиме якесь таксі.

На моє щастя як раз звідти виїхав таксист (із чернігівськими номерами), котрий погодився за смішну в тій ситуації суму відвезти мене за місто під ліс з доволі приблизною адресою .

Доїхали ми без пригод (хоча  не люблю їздити в таксі відтоді, як пересів за кермо сам), але я зрозумів, що жити в місті і призвичаюватись до його умов - це окрема навичка, котра напрацьовується роками і досить швидко губиться.

А ще я зрозумів, що відвик від великих міст кардинально - Київ я вже 4.5 роки бачу майже виключно з машини, і брудні, запилені вулиці вражають несамовито. В себе то я біля будинку все сміття прибираю, щоб з вікон не видно було.

Що ви там про Верховну Раду і опозицію кажете?

Їду тільки що по Оболоні, переді мною брудний Opel Astra з київськими номерами і рекламою якоюсь дрібних автомобільних робіт (щось із рихтуванням). Стопи не працюють - правий взагалі, лівий ледь видно, центрального (під заднім склом) немає в принципі.

Посигналив йому, зупинився, кажу "у вас стопи не працюють". А мені у відповідь чудове "і что тєпєрь?". Забратись з дороги, мудаче, адже експлуатація авто з такими дефектами заборонена.

Я розумію, що з його рагульської позиції стопи - це не його проблеми, а тому лагодити їх непотрібно. Але цей недоумок забув, що в того хто ззаду може стояти реєстратор (як в мене) і в випадку чого винним його таки зроблять. Але біс із ним, тут таких половина ...

І звичайно, ніякі демонстрації, опозиції і революції не змінять цю рагульську психологію мешканців Києва. Тільки масові розстріли. За критерій можна взяти виїзд на перехрестя, коли такий виїзд створює затор. Виїхав, заблокував перехрестя - до стінки. І тоді ті, хто залишаться в живих, будуть думати про інших рефлекторно.