За життя

6f8a826321974e197f190dec7e95c301.jpg
Цікавим є шлях річки Тиси - якщо спустити тіло в горах на Закарпатті, воно перетне Угорщину і Румунію, і його можна буде виловити в Одеській області. Звісно, якщо його раки не об'їдять раніше.
d11d5a6ecaf8efd03e4bad2082a1e1eb.jpg

Спершу я зробив цю світлину заради кумедного поєднання знаків і реальності. А лише потім зауважив, що насправді, вона набагато цікавіша.

Ми стоїмо на території Словаччини. Ліворуч - Дунай (тече з вернього лівого краю вниз). А праворуч не обвідний канал і не затока, і навіть (як це не дивно) не рів із крокодилами. А річка-невеличка під назвою Морава. Те, що між Дунаєм і Моравою на світлині -- це вже територія Австрії. Протягом 40 років на відстані 20 метрів один від одного знаходилося два світи.

На Словацькому березі (одразу за скелею, що праворуч) розташовано пам'ятний монумент Залізному занавісу.

Бонусом - місце злиття Дунаю і Морави (та ж точка, що і вище, лише з іншого ракурсу).

02a927cf25b3d6d9aac58fe535f0d24b.jpg
З 2010-го по 2015-ий роки в мене в лісі за хвірткою стояли вулики із бджолами. До бджіл лазили підгодовуватися мурахи (ми з ними боролися, але це не завжди можливо). А мурахи допомагали грибам. І в десятку метрів від вуликів була галявина, котра годувала мене в сезон гарними грибами.

А зараз, як вуликів немає, і грибів третій рік немає.
Субтропічний цвіркун - це полохлива і стрибка чорна скотина розміром тушки в 1.5-2 см. Звук, котрий вона видає, за гучністю легко перекриває пилосос, а за розповсюдженням - глушник для вогнепальної зброї. При світлі або будь-якому звуку цвіркун замовкає, і починає свою арію лише після заспокоєння. Цвіркун ніколи не співає наодинці -- зазвичай надає перевагу тріо, але іноді йому достатньо дуету.

Цвіркуни у нас в місті лютують четвертий тиждень. Спати неможливо. Спіймати ще складніше. Якщо тварюка пробирається в квартиру, вважай, ніч пропала (і наступний день, відповідно, теж).

Одне радує -- звичайні беруші звук саме цвіркуна зрізають просто повністю.
В зоопарку Кракова в липні зустріли чорну білку. Це якийсь підвид європейської білки, а не американської, судячи з розміру і форми голови.

Білка бігала по траві між деревами, тобто живе вона там в дикому форматі (умовно "дикому", бо їжі там повно цілий рік, ще й відвідувачі підгодовують, мабуть).

Фото погане, знімалося телефоном з відверто паскудною камерою, а білка теж на місці не стояла.

a2bc6d3a33d80f09600610b53e931d1c.png
38cf257107387cd1f360d0dc0eb1c22d.jpg

В 2009-му я зробив два будиночки для білок і повісив їх так, щоб ці будинки було видно з вікон, що виходять на ліс. Кілька днів тому я знайшов маленьких білченят в тому будинку, що далі від людей. А другий будиночок завжди був пустим, оскільки він відкритий для ранкового сонця і для огляду від будинку. А ще там поруч годівниця, в котру я клав їжу протягом всіх цих 5-ти років.

І от вчора чи позавчора мама-білка переселила в цей будиночок білченят (звідки, не знаю, але не з другого будиночку - ті білченята менші).

Білку я побачив вчора вдень, а сьогодні по обіді на "ганок" будинку, як бачите, вилізли білченята. Я бачив двох, але можливо, що їх там більше. Одне сміливіше вийшло і навіть намагалося перелізти на дерево, але поки що йому це не вдається. Друге визирає назовні.

За кілька хвилин прийшла мама-білка і загнала всіх білченят в будинок. Я підходив перевірити, чи не впало це білченя вниз, і знайшов маму-білку, котра подивилася на мене з будиночка, вилізла і почала підманювати мене вбік від будиночку. То я й забрався звідти. А зараз все спокійно.

Тепер головна задача - спостерігати, щоб до будиночку не залізла якась кішка чи ласка (і ті і інші є і до будинку при бажанні долізуть).
З усієї команди домашніх білок в мене лишилася остання білка, і тій шостий рік пішов. То я вирішив поки весна адаптувати її до лісу - хай погуляє на старості років, може ще й білченят принесе. А вона, хитра, не сильно то і рветься гуляти - обійшла сьогодні вольєр ззовні і назад залізла.

Але в мене сьогодні свято. 5 років тому я зробив два будинки для білок і повісив їх так, щоб було з вікна видно. Один біля годівниці, він занадто галасливий. А другий трохи далі. 4 роки ці будинки стояли пусті.

Цього ж року в першому, поки я був відсутній, білка якась зробила гніздо. Але виводку немає (або ще, або вже - не знаю). А от в другому є молоді білченята! Сидять собі, соплять. Їм десь 3-4 тижні, тобто скоро вже виходитимуть в світ. Сподіваюся, що цей виводок започаткує традицію селитися біля мого будинку.
Тільки що зняв з дрібної собаки кліща. Попереднього знімав 30 грудня. Будьте уважні, сходячи з асфальту.
або "поки все не з'їм, звідси не піду".

5334eb9e57d3453d2ba5fc1f4b3f555a.jpg

dc23b8be64b69a8a48a272f91d9bb2e6.jpg
Післязавтра, кажете? А ось вам реальна картина сьогодні вранці. Це (була) вулиця, котрою я мав би виїздити з дому. Висота снігу - від 1 до 1.8 (на піку) м.

74b5c671e799288c7992bb6f6c4119ef.jpg

А ось це результат роботи снігоочищувача протягом двох годин. Висота снігу на краях пробитої доріжки - 0.5-0.6 м. Там в кінці вуличка розходиться -- лівіше йде та, котра на фото вище, а правіше почистили трактором, зараз спробую туди виїхати.

c5acbed00b07037781de965beb9de391.jpg
На 81-ий день від Нового Року зима повернулася в Київ. В зв'язку із цим хочу вказати, що астрономічна зима закінчилась як раз вчора, а сьогодні мала початись астрономічна весна.

І що там про Кінець Світу говорили? Ну запізнився трохи, всього лише на 3 місяці. Могли ж майя помилитись, правда?
В мене на ґанку стоять великі пластикові мішки із собачим кормом (їх багато, і я, вивантаживши їх з машини, вирішив, що на морозі з ними нічого не станеться). Сьогодні, забравши собакам черговий мішок, я запримітив, що поміж мішків бувала миша. І бувала довго (може з місяць - посліду багато). А згодом там же і саму мишу знайшов, без ознак життя. Це створіння протягом місяця приходило до корму і намагалось ним поласувати. І не змогло прогризти діру в пластику. І померло з голоду. Поруч із ~150 кг смачного і поживного собачого корму.
Сидят Илья Муромец, Добрыня Никитич и Алеша Попович в пещере, квасят. Тут подлетает Змей Горыныч и говорит: - Мужики, можно я тут посижу? - Пошел ты! Змей улетел. А на улице дождик капать начинает. Зябко. Змей опять: - Ну мужики, можно я тут посижу? - Пошел на фиг! Опять Змей улетел. А на улице уже молнии, град. Змей: - Ну мужики, там дождь, молнии и т.п. - можно я тут в уголке посижу? - Пошел на фиг! - Да ладно, тебе что, жалко? Сиди! Змей уполз в уголок, сидит, шепчет: - Пошел на фиг, пошел на фиг... Может, я живу здесь...
Британія знайшла, де живе заєць. Тепер в них розвага: коли великих собак немає на вулиці, заєць вільно шариться за парканом (у дітей вже хобі прийти до мене в кабінет і видивлятись зайця у вікно; інколи бачать). Коли великі собаки надворі, заєць не висовується сильно (хоча теж ходить). А от коли ми з шелті виходимо гуляти, шелті лізе на пагорб шукати зайця, виганяє його з нори (при цьому заєць більший за собаку) і жене подалі в ліс. Потім повертається. Коли ми йдемо, заєць повертається до нори. Дуже зручно - заєць зігрівається, шелті тренується.
Урок зоологии. Учительница: – Так, а сейчас по перышкам хвостика будем угадывать, что за птичку мы будем изучать сегодня. Вовочка, посмотри и отвечай... – Так как я ее угадаю по ЖОПЕ? – Та-ак, вечером отца в школу! Вечер. Стук в двери учительской. Дверь открывается. На пороге стоит мужик раком. – Ану-ка, Марья Ивановна угадайте, чей папа пришел!
Вгадайте, чиї сліди я знайшов:
trails Це зайка, котрий живе у нас неподалік. Ця чортова скотина, судячи зі слідів, збирається обгризати свіжопосаджені вишні і черешні. Живе він в норі на крутому схилі, куди я по снігу не залізу. Шелті його бачила, але по снігу їй теж незручно підніматись, а випустити чорного тер'єра на полювання в мене поки що нагоди не було.
Питання: чи не здається вам, що на цьому фото зображено не зовсім живу істоту? Якщо не знати що це (або навпаки знати і розуміти ТТХ об'єкту), то можна сказати, що це скафандр для роботи в агресивних умовах з маніпуляторами на кінцях і якимось шлюзом чи шлюзовим отвором в центрі. Крім того, для істоти в 1.5 мм непотрібен електронний мікроскоп - абсолютно достатньо звичайного мікроскопа, і такі мікрофотографії роблять десятками і сотнями на рік. Дивне фото, іншими словами. І підозріле. І істота підозріла. Снимок тихоходки, сделанный с помощью электронного микроскопа. Тихоходки — это тип микроскопических беспозвоночных размером не больше 1,5 мм, известных своей выносливостью и способностью впадать в анабиоз при особо неблагоприятных условиях жизни. Так, они могут пережить космическую радиацию, температуру −271 °С в жидком гелии, давление в 6 раз выше, чем на дне Марианской впадины, а также 120 лет спячки. Фото: SPL / EAST NEWS
brittany1 brittany3 Brittany in snow

DB query error.
Please try later.