За пару днів до виїзду син привіз з лікарні якусь кишкову інфекцію. Але начебто привели його до ладу і поїхали. В дорозі погано стало вже всім, але ж ми люди вперті. Ми таки доїхали до Любліна, де переночували в дуже пристойних апартаментах. Заодно і Польщу подивились (ну, дружина подивилась, я в Польщі в молодості чимало часу провів і в таборах і на базарах
. Але вирішили все-таки повертатись в Київ. По 600 км туди і назад скаженому собаці не гак. Єдине що було шкода втрачених грошей і взагалі настрій було зіпсовано.
Але виявилось, що ця халепа і повернення нам дуже допомогли: в дружини бабуся (живе сама в селі, куди поперлась на пенсію доживати) вчора зламала шийку стегна і довелося вчора і сьогодні бігати по лікарнях (і наступні кілька днів теж). А якби у нас не зірвалась поїздка, то невідомо, як би все вийшло. А так ми в Києві.
