Але це все-таки "гори", тобто підйом на 300 метрів там є тема актуальна. Тому місто вихідними запускає три автобусні маршрути (2.5 насправді, об що я сьогодні опалився) на гору. Всі, кому лінь пертися ногами, можуть піднятися електричним автобусом, а вниз вже пішки.
Ми сьогодні вдруге скористувалися такою пропозицією (тиждень тому був один маршрут, а сьогодні - півтора інші). Заїхали практично до кінця в гору, а звідти йшли ногами. Мали потрапити в один район, а вийшло (помилилися) по колу і назад. Що зручно, бо від нас до лісопарку прямий тролейбус, то ми туди й назад їдемо тролейбусом.
Основні доріжки всі асфальтовані (сукупна довжина асфальтованих доріг в тому лісі, мабуть, близько 40 км), і там їздять велосипедисти. Ми все ніяк на електровелосипеди не зберемося, тому ходимо пішки. Але вниз приємно. На перехрестях всюди вказівники, хоча не завжди вони вдало показують. Саме тому я другий тиждень поспіль йшов не туди, куди збирався
. А ще там на галявинах поставлено альтанки, і столики, і здвоєні стаціонарні "шезлонги" для загоряння, і навіть місця для розведення вогнищ, чим народ користується (причому понаїхавших малоросів там більшість). Що приємно - нічого не руйнується, вандалізм мінімальний. Виявилося, що вздовж Дунаю теж є ліси, придатні для прогулянок, що ми теж відкрили лише цього року. Єдиний недолік - тут природа сильно відмінна від київської. Навіть під Віднем, куди ми теж їздимо гуляти по лісу, природа ближча до Києва, ніж тут. Але загалом, для міста, в якому парків як таких немає, ці ліси є гарним порятунком.
