В молодості мені подобався Accept, але абсолютно не подобався соліст, Удо Діркшнайдер. Я знав, що він з Accept пішов, але з тих давніх пір 93-го року (часів Objection Overruled) до Акцепту й не повертався. Аж до минулого тижня, коли зі здивуванням дізнався що після фактично 15 років небуття Акцепт відновився з новим солістом. І випустили з тих пір аж п'ять альбомів.
Але й це ще не все. Я прослухав все "нове" - дуже гарно. Але найкраще - останній альбом Too Mean To Die. Суцільна насолода, хоча я й відійшов від металу ще позаминулого року. На відміну від маси музикантів, що випускали ремікси, збірки the best, акустичні версії тощо, Акцепт записали свіжий і вельми-вельми свіжий альбом. Був би капелюх, зняв би. А так - дуже рекомендую.
