За життя

Що старішою стає людина, то вільнішою вона є проти сучасних обмежень. І я не про себе і не про пенсіонерів, котрі тремтячими руками скаржаться в пейсбук "ну коли же вже вакцинація до нас дійде?" (попустіться, ніколи). Я все за музику.

В молодості мені подобався Accept, але абсолютно не подобався соліст, Удо Діркшнайдер. Я знав, що він з Accept пішов, але з тих давніх пір 93-го року (часів Objection Overruled) до Акцепту й не повертався. Аж до минулого тижня, коли зі здивуванням дізнався що після фактично 15 років небуття Акцепт відновився з новим солістом. І випустили з тих пір аж п'ять альбомів.

Але й це ще не все. Я прослухав все "нове" - дуже гарно. Але найкраще - останній альбом Too Mean To Die. Суцільна насолода, хоча я й відійшов від металу ще позаминулого року. На відміну від маси музикантів, що випускали ремікси, збірки the best, акустичні версії тощо, Акцепт записали свіжий і вельми-вельми свіжий альбом. Був би капелюх, зняв би. А так  - дуже рекомендую.
Навушники від Sony (Sony wh-1000xm3, якщо що) - чудові. Шум прибирають, музику грають. Я тягаю їх всюди щоб відключитися від довкілля.

І тут я вдягнув свій старий Sennheiser. І занурився у світ музики. Я опинився в місці, де, ні не дають концерт, але записують музику для альбому. Повне занурення в те, як музика створювалася, як її виконували. Іноді здається, що можна почути, як звукорежисер затягується цигаркою після вдалого запису, і ви відчуваєте це як видох після екстазу.

В світі є простий вибір - слухати звуки і слухати музику. На першому боці і Beats, і Sony (в Sony навіть є функція Ambient Sound - слухати звуки оточення). На другому - Sennheiser і деякі малі гравці.
"Kinder dieser Stadt" - ця пісня підвела мене до думки, що Братислава за всіх своїх плюсах і мінусах не є затишним містом. Кліп до згаданої пісні ніколи не вдалося би зняти в Братиславі. Але, як не дивно, і в містах Австрії його зняти не вдалося би. Тут пасує лише північно-західна Європа, де він, власне, і знімався. Сам кліп, якщо що, тут: https://www.youtube.com/watch?v=HDBmRNmZ6iY . Німецькі міста - саме те. Колись, років 30 тому, гурт Кіно в совку намагалися робити приблизно те ж, але виходив, як завжди, автомат калашнікова. Намагався згадати приклад, але, за ці 30 років вже забив і забув. А от BlutEngel - це геть інша справа. Якщо Кіно співали про зміни, а прийшло все до "зиму змінює зима" (за Шестаковим), то BlutEngel позиціонує себе як futurepop. І оця future-частина є дуже відчутною.
Схоже, що 2018-2019 роки можна записувати як найневдаліші в power- і симфонічному металі. Все, що було випущено в ці роки гуртами, котрі я слухаю, - дуже слабке в порівнянні з їхніми попередніми альбомами. Так, оглядачі ставлять позитивні оцінки, але вуху немає за що зачепитися, а якість зведення . Прослухавши кожен альбом по 3-4 рази, доводиться його видаляти, щоб не займав місце в телефоні.
На тему результатів об'єднавчого собору в мене лише одна думка виникла - "Пародия на плохой детектив" Висоцького. Послухайте, зрозумієте.

https://www.youtube.com/watch?v=Hd6EzrNlzbg
Цього варіанту я ще не чув. Paint It Black. Judas Priest. https://www.youtube.com/watch?v=_b_hnXOIruY

Традиційна святкова пісня.

Незвична акустична версія:



Вона ж на концерті:



Красивий концертний запис із новою солісткою (попередня пішла, не витримавши навантаження, як і дві чи три до неї):



Ну і оригінал:

Советский скрипач занял второе место на зарубежном международном конкурсе и с грустью говорит сопровождающему его мызыкальному критику:
- Занял бы я первое место, получил бы скрипку "Страдивари"!
- У тебя ведь отличная скрипка.
- Ты понимаешь, что такое "Страдивари"? это для меня то же, что для тебя маузер Дзержинского!

Хто рано приїжджає, той слухає репетицію і знайомиться з артистами. Я приїхав на концерт Edenbridge і Amberian Dawn на півтори години раніше, просочився в залу (був схожий на персонал, і мені ніхто питань не ставив), послухав репетиції і познайомився особисто із солісткою (Капрі) і засновником (Туомасом) Amberian Dawn ще до концерту.

Зала дуже маленька, я провів весь час концерту в метрі від сцени (перемигувався із Туомасом, бо стояв прямо біля його синтезатора, а до того ж з ним і познайомився), і зробив масу цікавих спостережень.
Зокрема
1) несамовитий ритм ударних в деяких піснях - це не синтезатор, а чотири навчені мавпи один дуже тренований музикант на ударних. Спостерігати за роботою вживу з трьох метрів - вражаюче видовище. Кожна кінцівка працює окремо.
2) шалені гітарні соло здебільшого грає не один, а два-три музиканти. Кожен грає свою частину (одночасно), але виходить наче переливи в руках одного.
3) західні концерти - довгі. Я і раніше чув про таке, але тут - 8 пісень в Edenbridge і 12 в Amberian Dawn (не рахучючи вступних 5 пісень Manzana) - це таки довго. 3.5 години, і помітно, що в співачок горло вже не витримувало під кінець.
4) дуже цікаво, як виконуються пісні, де в альбомному варіанті артист(ка) пише кілька голосів, або коли йде фоновий спів. На концерті пускається запис із цими доріжками. Самі музиканти грають вживу (це чутно і видно), але звук міксується з доріжкою. Наприклад солістка Amberian Dawn співала декілька пісень, де було дуже чутно фоновий вокал. Але вона в цей час співала живцем, в мікрофон.
5) великі концерти - фігня. Слухати потрібно саме так, щоб всі бажаючі могли підійти під сцену, та потиснути руки музикантам. А після концерту вийти в бар і випити з тими музикантами.
6) всі музиканти з берушами або з хитрими навушниками (кому що потрібно).
7) кожна група має свій набір ударних інструментів, котрі міняються (гітари - це само собою). Барабани - штука габаритна, але їх міняють в рамках одного концерту.
8) після гарного концерту можна слухати альбоми. Раніше в мене так не виходило - після концертів слухати альбомні записи я вже не міг. Не знаю, чому. А з Amberian Dawn все гаразд :).

Фото, якщо зможу, викладу завтра.
Взагалі, я сноб, і я це не приховую. Але є категорія людей, перед якими я схиляюся безумовно. Це музиканти, котрі пишуть і текст і музику (причому одразу для кількох інструментів). До них належать, зокрема, БГ, і Туомас Сеппала (засновник Amberian Dawn). Вони вмінють в кожну фразу вкласти стільки, що всю пісню можна розтягнути на цитати.

Післязавтра в мене маленьке свято. Я не люблю концерти - після них я зазвичай припиняю слухати альбоми груп. Але післязавтра сумісний концерт Amberian Dawn і Edenbridge в Відні, і я маю на нього квиток в дуууже маленьку залу.

Сьогодні Google Play Music показав, що альбом The Bonding від Edenbridge я прослухав 39 разів. Так, може бути. Бо це дуже сильний альбом. But I still believe that death is not the end.
Британець Меркьюрі співав "I want to break free".
Американець Eminem співав "I am whatever the way I am".
"Латинос" Рікі Мартін співав "Living la vida loca"

Українець Вакарчук співає "Вставай, мила моя, вставай, більшого вимагай". Не "більшого здобувай", не "більшого досягай", а "більшого вимагай". І в цьому весь совок.
Цю картину я спостерігав в четвер, 14 травня, в Каунасі. Це робочий день, зауважу.


a8ea3996445bac6f74a8798c1e2ae195.png

На сцені виступав якийсь місцевий гурт, і виступав непогано. Було трохи людей (на фото не всі слухачі) і оскільки Каунас - місто маленьке, то припускаю, що ця кількість - це нормально. В кількох кварталах монтували ще одну, більшу сцену.

І от я подумав - а чи знайшовся би в Україні хоч один меценат, щоб замість скляшки Глобуса на Майдані поставив сцену і дав змогу *постійно* (щодня) виступати українським командам? ОЦе був би марафон, котрого світ не бачив, і шалений поштовх для української музики.
Ця пісня краще звучить на гарній аудіосистемі. Якщо знайдете, послухайте.



Це так званий танго-варіант, а ще є slow-mo оригінал.

Я думав, що цей запис про Xandria і Krypteria я зробив десь рік тому. А виявляється, пройшло понад три!

За цей час Xandria встигли змінити вокалістку і записати два нові альбоми. Дуже вдало, скажу я вам!

Святковий кліп до дня Валентина:



А от Krypteria, про яку я згадую, на жаль, після 11-го року поки що нічим новим нас не радує.
Нагадаю, що Тальков був монархістом. Хіба міг він уявити, що фактичне відновлення монархії і призведе до цієї нескінченної війни. Мабуть немає більшого розчарування, аніж побачити, що всі передбачення і сподівання накрилися мідним тазом. І не буде більше цієї країни, і не буде саме через те, про що мріяв.

Вперше я почув цю пісню от в цьому виконанні:



А з'ясувалося, що оригінал виконують дещо інші особи. Чоловічий вокал належить старшому братові Мишка Іваненка, якщо не впізнали.

Слухаю W.A.S.P '2009 і розумію, що за 21 рік для мене нічого не змінилося -- їхня музика як тоді так і зараз відбиває для мене дух Америки. А дійсно, хто краще, ніж бунтар, син священика (до речі, батько дуже допомагав Блекі в становленні кар'єри) може відтворити в своїй музиці енергію, притаманну американській нації. Ну не реднеки ж зі своїм кантрі :). В доведення цього слухаємо кавер пісні Elvis Presley.

Вчора в Києві в палаці Україна виступала Сара Брайтман (хто не знає, гугль в поміч).

Коштували квитки від ~80 до ~800 доларів за штуку. Дешеві - лише балкон, партер від $300. Оскільки я не дуже люблю живі виступи, то дорогі брати не хотілося, але на балконі вибирав, як мені здавалося, вдале місце.

Сам концерт пройшов так, як має проходити ідеальний концерт - співачка викладалася на повну протягом двох годин, косяків і накладок (крім затримки початку на годину) не спостерігалося.

Але "концертний зал" - це відстій радянських часів.

По-перше, крісла. Вони незручні (може в партері і краще, але я в Україні останній раз був років 20, а з тих часів робили ремонти) - підлокітники вузенькі, відстань між рядами така, що при моєму зрості 1.82 ноги не поміщаються (без жартів).

По-друге, весь звук йде з двох колонок, встановлених по боках від сцени. Тобто ні тобі surround'а, ні нормального стерео. Ми сиділи трохи збоку, напроти одної з колонок, і відповідно, звук був переважно моно.

По-третє, навіть з прокатним біноклем роздивитися Сару Брайтман "живцем" було важкувато - дуже далеко. В нормальних концертних залах, і навіть у відстійному (з інших причин) Палаці Спорту ставлять великі екрани для тих, хто далеко сидить або погано бачить. А тут же шоу з кількома костюмами - і навіщо ті костюми, якщо роздивитися їх можна було виключно з перших рядів партеру? Та й взагалі, якщо не видно співака, то вважай що ти не на концерті, а слухаєш запис.

Зважаючи на недоліки залу і особливості концерту (оскільки це концерт фактично оперної співачки, то є певні вимоги до звуку) ми були дещо розчаровані. Але, повторюсь, це проблема суто залу, а не концерту.
В лютому приїде Sarah Brightman (я квитками вже запасся), також в лютому буде Kitaro (дуже раджу, шкода що він за два тижні після Брайтман і теж недешево). А потім ще буде Vaya Con Dios. Окремо зверну увагу на Севару -- це узбецька співачка-протеже відомого у певних колах Peter Gabriel. До речі, і сам Гейбріел начебто буде в травні. Schiller приїдуть в березні (дуже дуже дуже раджу!).

Для любителів - Depeche Mode (я б краще на KMFDM сходив), Accept і Within Temptation. І цвях в труну - Nine Inch Nails в червні

Також в асортименті мордорський рок, котрий, як я писав, здох і смердить, у вигляді БГ (котрий ще живий) Наутілуса (котрий вже навіть не смердить), Аліси і Спліна.
  • Архів

    «   Жовтень 2021   »
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
            1 2 3
    4 5 6 7 8 9 10
    11 12 13 14 15 16 17
    18 19 20 21 22 23 24
    25 26 27 28 29 30 31