В п'ятницю в мене був похід в місцевий відділ соцзабезпечення з метою замовлення SSN. Social Security Number - це такий унікальний і секретний код, котрий потрібно замовляти особисто і він дається лише легальним імігрантам і тимчасовим працівникам. Код друкується на пластиковій картці, котру потрібно зберігати в надійному місці. Сам код питають в державних установах (наприклад при реєстрації автомобіля) і деякі комерційні організації (наприклад, його питав провайдер кабельних мереж при замовленні підключення, але можна було і без нього).
Осередок соц.забезпечення на якихось складах, але всередині все охайно. Черга на 20 осіб до дівчини, що видає талончики в електронну чергу. Отакий хитрий сервіс
. Посидів я там (в цій черзі, а потім вже в електронній з годину. Місця для сидіння повно. Кругом мене самі мігранти і інваліди-пенсіонери. Отримувати новий код я мабуть єдиний був. Все дуже ввічливо і чемно. Зайвих питань не ставили, десять підтверджень адреси не вимагали (власне, не перевіряли жодної). SSN прийде поштою за 2 тижні. Попередили, щоб на поштовій скринці було моє прізвище, бо інакше поштальйон не кине пакунок. Отака безпека в них
. Після SSN'у заїхав в черговий торгівельний осередок, познайомився із супермаркетом східної їжі. Вражає. Є безліч такого, чого я і не чув і не нюхав. Є й таке, що нюхати не можна, тому його продають мороженим, щоб не смерділо. Це я про сумнозвісні дуріани, якщо що.
А коли вийшов із супермаркету, побачив, що автівку (орендовану) добряче потерли. Власне, я лише сліди побачив, але дедуктивним методом дійшов висновку, що сам я не міг її так потерти. Це якась зараза так криво паркувалася. Всю задню ліву частину від дверей до задньої площини бампера під фарбування.
Робити нема чого - поїхав в Avis питати, що робити. Сказали - "тобі завтра здавати? Не переймайся, завтра приїдеш, заповниш форму і все".
Тоді вирішив з'їздити за 30 км подивитися меблі - скзаали, що там непогане меблеве містечко.
Ну, що сказати - на Арвароху мабуть теж такі меблі продають. А дивани - на Уандуку. Одним словом, інший континент - інші традиції. Загальна тенденція - "закос під класику". В Європі дизайнерські школи працюють, щось вигадують. А тут цим ніхто не переймається. Можна подивитися, як виглядає побутова і кухонна техніка - такий дизайн років якщо не з 30-х, то з 50-х точно лишився.
В суботу я поїхав зранку знову в Avis здавати автівку. Чоловік сходив (сам), оглянув машину, по суті пошкоджень нічого не сказав. В машині лежала форма (бланк), котрий я і заповнив для страхової. В формі були дані про мене і опис ситуації. Написав, як було. Чоловік сказав "добре, що в тебе повна страховка" (як я згадував, мені її порадили ще в JFK, коли я брав машину). Питань до мене виникнути не повинно.
Оскільки машину я здав, а свою забирати було лише в понеділок (сьогодні), то всі вихідні я провів лежачи на своєму надувному матрасі і видивляючися меблі і приладдя для дому в інтернеті. В результаті потрібні меблі були замовлені через амазон крім ліжка -- знайдене ліжко доставляють лише до узбіччя біля дому, і я тепер буду вирішувати проблему, як затягнути пакунок (найважча частина біля 40 кг) в будинок. До речі, продавець ліжка розписав мені габарити і вагу кожної з чотирьох частин пакунку, щоб я міг зрозуміти, як мені бути. Бо в будинок вони з кихось міркувань не заносять, а ліжко що я вибрав - одне (і до речі в Києві 6 років тому ми заплатили за аналогічне в 3 рази дорожче!).
Оскільки треба щось попоїсти хоч раз на день (тут такі порції, що я снідаю зранку вдома, а потім о 3 дня обідаю в швидкожерці і мені досить), то довелося ходити ногами в центр містечка. Тут недалеко - біля півтора кілометрів. Як раз вистачає, щоб прогулятися.
Тротуари тут є, хоча дуже вузькі. Переходити дорогу можна на перехрестях, як і в нас. Народ переходить і просто так, не сильно переймаючися. Але тут ще район такий - біля 60% латинос. Ближче до центру є світлофори для пішоходів, але вони вмикаються на зелений лише при натисненні кнопки. Кнопка розташована не так як в нас, а паралельно маршруту. І коли на хрестовому перехресті висить дві кнопки на стовпі, то натискати треба не ту, що дивиться на перехід, а другу. Я спершу не міг зрозуміти, хоча там табличка з поясненням прямо над кнопкою, але хто ж їх читає
.Харчування в швидкожерках -- $10-15, але порції дуже великі. Середня склянка для напою - мабуть більша за пів-літра. Боюся спитати, що ж в них тоді велика порція. Я намагаюся їсти за $8-9, це зазвичай трохи менші порції, бо великі в мене підшлункова не витримує потім.
В американські заклади я принципово не ходжу, бо вони всі бутербродні. Ходжу в східні - там і смачно і цікаво. Вчора, наприклад, зайшов в кафе ефіопське. Діалог далі мене вразив. Власниця чи менеджер, не знаю, на питання "у вас є що поїсти" (справа була о 5 вечора в неділю - могло й не бути) відповіла "зараз повара немає, вам, мабуть сендвіч, то його ми не зробимо". Я аж образився. Кажу "я з Європи, дайте мені вашу, ефіопську, їжу". Принесли миску (велику) тушкованої яловичини в гострому соусі і трохи домашнього сиру (він в ефіопів такий же, як в Україні, тільки солонуватий - додали сіль). М'ясо з миски слід викладати на аркуш губчастого тіста (ну реально як поролон з великими порами!), а потім від другого аркуша такого ж тіста відривати шматки і ними брати м'ясо чи сир. Таким чином виходить страва з цього хлібу і м'яса. Але хліб зайвий в сенсі, що його багато - я і так залишив більшу частину хлібу, бо не було, куди їсти. Так мені запропонували із собою покласти. Але я відмовився - поролоновий хліб за смаком мені не дуже сподобався, а м'ясо я вже з'їв. Але при мені народ приходив і масово купував цей хліб.
Корейська швидкожерка була дуже смачною, китайська теж. Якась арабська з кебапами - один раз їв, м'ясо із салатом за $9, дуже смачно, але порція невеличка - у китайців з корейцями більше. Ще в нашому моллі (це такий торгівельний майданчик з парковкою і кількома десятками магазинів і сервісів на одному поверсі з окремими входами, що виходять переважно в бік парковки) є швидкожерка смаженої в сухарях їжі (це там напої по пів-літра і більше). За $9.65 можна наїстися наприклад креветками та/або рибою в паніровці. На додаток подадуть ще side dish на вибір (рис, фрі, квасоля, ще щось... ) і напій. Дешево і дуже нажористо, тому там обідають громадяни і, скажімо так, з невисоким доходом.
В тому ж молі є окрема благодійна їдальня. Причому їдять там начебто пристойні на вигляд люди. Як воно працює і за яким принципом їх приймають, не знаю. Може на food stamps якось - треба буде зайти подивитися детальніше заради цікавості.
А сьогодні в мене було забирання машини і пара чергових пригод. Але про них напишу вже завтра.
