Завжди казав і кажу, що російськомовний українець - це латентний шизофреник, людина з косоокістю і косорозумністю: одна половина свідомості хоче жити в державі європейського рівня (які, як я писав, формувались на основі національної ідеї), а друга половина невтримно тягнеться назад в лайно під назвою "СРСР". Ми досі їздимо по Червонозоряному проспекту, пам'ятник Леніну береже совкізм в головах населення на головній вулиці країни, комуністична партія має своїх шльондр у ЗАТ "Верховна Рада", а пересічний киянин вважає за нормальне говорити кацапським нарєчієм.
І поки це шизофренічне стадо жвачних тварин не вимре, толку з країни все одно не буде. Тому депопуляція - це не проблема, а порятунок України.
