Роздуми

Останнім часом періодично ловлю себе на тому, що співчуваю пану нашому вельмишановному президенту. От якщо відкинути зараз оцінку результатів його діяльності для України, а лише оцінювати суб'єктивну сторону злочину - людина загнала себе в глухий кут, і чудово це розуміє. Виходу з ситуації крім як через "на той світ" в неї немає (бо не Кучма - його можуть і з зайцем переплутати на якомусь полюванні потім). Тим більше, що якщо йому напророкували, що він загине десь тут скоро, то яка різниця на якій посаді (чи без неї). Далі, все з тими ж пророцтвами: коли людина приречена на смерть від хвороби, вона про це знає достеменно і проходить через відомі п'ять стадій, що включають в себе усвідомлення і погодження із долею. В нашому ж випадку такого немає - є невідомість майбутнього, яка лякає перманентно (особливо таку забобонну людину, якою є пан Я.). А враховуючи що Я., я майже стовідсотково впевнений, має на собі не одну смерть в буремні 90-ті, то очікування кари потойбічної має непокоїти його ще більше за кари земні. Побутовий аспект. От їдете ви вранці на роботу. І Я. їде (і непогано їде, з циганами і мєдвєдЯми). Але ви можете захворіти або звільнитись. А Я. - не може! (див. вище). Ви можете сказати "а #$%&* воно конем" і гайнути в Таїланд. А Я. не може. Він нічого не може, хіба що зануритись головою в золотий унітаз. Всі ці розкоші, полювання - це золота клітка, що набридає досить швидко. Хіба на неї Я. очікував, рвучись до влади? Сидів би собі депутатом чи головою фракції - і мав би і свободу і хороми (котрі він власне і мав). Натомість забажав стати "владичицею морською", а Пушкіна, як бачимо, не читав. І головне - сам же себе засадив і сам це розуміє. До того ж, це людина відверто хвора - в неї синдром блокадника. Знаєте, люди, котрі пережили голод 30-их, війну, а тим більше блокаду, - вони зазвичай не могли зупинитись в їжі. Так і тут - припинити тягнути на себе всі мат.цінності він не може, як той "кадавр, задоволений повністю". Це психічна хвороба, яку невідомо чи можливо вилікувати. Маю підозру, що не вживаючи багато алкоголю (не Єльцин і не Кучма), навіть "напитися і забутися" не може (навіть якби міг, - чи ризикнув би, знаючи, що його можуть вбити кожної хвилини самі ж охоронці і потім обставити це як нещасний випадок)? Звісно багато хто скаже "так йому собаці і треба". Але ж ні, скажу я, так треба тому народові, котрий зробив такий вибір. Я після виборів одразу написав, що народ нарешті отримав гідного себе президента. А президента просто шкода. І окремих виборців (кожного окремо) шкода. А "народ" - ні.