В мене зараз живе три бджолині сім'ї (як я згадував, одна не перезимувала). Але оскільки погода була без сюрпризів, і рослини цвітуть як слід, то з кожного вулика ми змогли взяти по 6 рамок з медом. Рамки заповнені не повністю - десь на 3/5 в середньому, але це непоганий результат.
Для тих хто не знає: мед бджоли виробляють для себе, а саме для власного харчування і годування розплоду (молодих бджіл). Задача бджоляра - зробити так, щоб бджоли збирали якомога більше меду. Забирати потрібно стільки меду, щоб бджоли теж мали щось їсти, і водночас, щоб їм було мало і вони працювали (якщо меду багато, бджоли сидять і куксяться, замість того, щоб працювати).
Далі розповідь і купка фотографій. Як я писав у попередньому дописі, мильниці Nikon - лайно, тому маємо те, що бачите.
[spoiler]
Ось так виглядає відмінна рамка (тримає пасічник):
Вона хоч і не закоркована до кінця, але це свіжа рамка (цього року), повністю заповнена медом, стінки стільників тонкі, шар воску рівномірний (при знятті не буде губитись), і коркована вже значна частина стільників.
На жаль, таких рамок не так багато, як хотілося б, але вони є. Ось ще одна (всього таких ідеальних було 4 чи 5 з 18):
Рамки з розплодом ми теж беремо, якщо розплод закорковано (цю рамку вже розкорковано, читайте далі):
Процес відбору меду виглядає наступним чином:
З рамок знімається верхній шар воску, щоб мед міг витікати. В промисловому варіанті знімається електричним ножем (в мене є), або спеціальною металевою гребінкою-виделкою з двома десятками гострих і тонких зубців. Ми знімали виделками.
Далі рамки завантадуються в медогонку, де мед з рамок "викачується" (насправді, виганяється силою інерції).
Медогонка являє собою циліндр із складною конструкцією всередині. Конструкція крутиться за допомогою ручки, поєднаною з віссю зубчатою передачею.
Мед витікає і вилітає з рамок на стінки і стікає вниз.
Потім він зливається через фільтри (ситечка) в відра чи бідони:
де він відстоюватиметься тиждень.
Відпрацьовані рамки обприскуються водою і повертаються назад у вулик - бджолам є робота і є куди носити мед (бо вже не було -- якби не дощ, то качати мед треба було ще на вихідні, що минули). На фото ящик, в якому рамки переносяться.
Відфільтрований мед має такий вигляд:
Далі він стоїть тиждень для того, щоб пилок і інші легкі фракції піднялися на поверхню:
За тиждень його буде розлито по банках і поставлено в погріб на споживання.
Підсумки:
Зібрано було біля 24 літрів меду (приблизно 33 кг). Два відра і ще коробочка. І ще 2 кг забрусу (обрізків воску з медом).
Аромат меду просто несамовитий - я такого меду в житті не нюхав, навіть коли мій пасічник свій привозив.
Це має просте пояснення - промислове виробництво орієнтується на мед з одного джерела, тобто навесні збирають мед з акації, потім з липи, далі гречка і соняшник. Лугові меди - це теж певний набір лугових трав того чи іншого регіону.
У нас мед вийшов з різних рослин, котрі в природі разом не ростуть, і котрі взагалі в Україні майже не представлені. От зараз цвіте актинідія - багато у нас збирають меду з актинідії? Чи з канадської чорниці? Чи з гумі чи ірги? Та й така проста річ як червона акація (не плутати з білою псевдоакацією) - надзвичайно рідкісний звір в Україні, а в мене їх 23 штуки посаджено.
Так що в підсумку - два роки клопоту з бджолами (я їх купив як раз в червні 2011-го) дарма не пройшли.
Не знаю, чи буде ще мед від цих бджіл (з липи меду буде тільки їм на годування, а на наступний рік хто зна де я буду), але повний цикл бджолярського клопоту пройдено. Мед, якщо порахувати час і вкладені гроші, вийшов дорожче за червону ікру (я порахував), але враховуючи аромат цього меду, то воно того варто.
