За життя

А зараз, як вуликів немає, і грибів третій рік немає.

Бджоли - теж фігня, але їх багато
В лісі стало пустіше - лише стовпчики-підставки під вулик самотньо стирчать. І ніхто не літає. А рожева акація лише сьогодні розкрила чергове суцвіття, але вже немає, для кого. Лише з десяток бджіл, що заблукали, прилетіли і полетіли собі шукати нову домівку на сусідній пасіці.
Хотів був якусь світлину із бджолами вставити, і ту не знайшов. Хоч тут старе подивіться.

Це я сьогодні займався пограбуванням бджіл. Відібрав в них рамок стільки що вже складати не було куди, то довелося качати мед. Накачав 36 кг, потопив мабуть пару тисяч бджіл -- липа відцвіла, і бджоли голодні, то лізуть прямо в медогонку з медом, де й тонуть. Ще кілограмів 12-15 можна буде качнути за тиждень.
Взагалі 45-50 кг від 4-ох сімей (навіть при тому, що дві сім'ї приїхали лише в кінці травня, й ті неповні) -- це дуже мало. Минулого року з 3-х сімей було 60 кг меду за два заходи (сади/акація і липа). Цього року фактично один захід зараз (просто частина меду ще недозріла, тому розбив процедуру на два рази). Сади померзли цього року, акація відцвіла за 3 дні - першого медозбору фактично не було. А оскільки я вулики не вивожу нікуди, то після липи (і то, я липи посадив 5 років тому, вони тільки другий рік квітнуть) вже медозбору не буде. Професійні пасічники, хто вивозить вулики, беруть з сім'ї до 100 кг меду за сезон, але це треба з вуликами їздити постійно по місцях, де медоноси квітнуть.
Але варто зауважити, що ми з минулого року більше 20 кг меду ще не з'їли. Тому я не дуже переймаюсь стосовно кількості. Інша річ, що садовий смачніший за липовий, але "один раз в год сады цветут".

Сам мед ... липовий. Пахне якимись медпрепаратами чи м'ятою, смак теж з м'ятою. Пасічник мед дуже нахваляв, сказав, що липовий мед так і має пахнути, і цей мед йому сподобався більше за перший (хоча мені більше став до вподоби перший, садовий). Ще мабуть м'ята своє дала - в нас на городі росте і квітне і м'ята і меліса.
Фотографій не робили, бо немає що знімати - процедура однакова весь час, рамки теж.
Меду вийшло не так багато, як перший раз - 18 літрів (біля 25 кг). Минулого разу було 24 літри (35 кг). Але це тому, що з 20 лип в мене цвіло цього року 4 чи 5 лише - біс його знає що з іншими сталось. Може наступного року цвістимуть всі інші (тобто 15).
А ще ми відводок зробили, замість тої сім'ї, що загинула взимку. В окремий вулик поставили кілька рамок із розплодом і маточником, пересадили трохи бджіл, і вони тепер живуть там. Мала ще матка вийти, але не зовсім зрозуміло, чи вийшла - ми її не бачимо, маточника теж нема. Але якщо що, то бджоли самі закладуть маточник і виростять нову матку.

В мене зараз живе три бджолині сім'ї (як я згадував, одна не перезимувала). Але оскільки погода була без сюрпризів, і рослини цвітуть як слід, то з кожного вулика ми змогли взяти по 6 рамок з медом. Рамки заповнені не повністю - десь на 3/5 в середньому, але це непоганий результат.
Для тих хто не знає: мед бджоли виробляють для себе, а саме для власного харчування і годування розплоду (молодих бджіл). Задача бджоляра - зробити так, щоб бджоли збирали якомога більше меду. Забирати потрібно стільки меду, щоб бджоли теж мали щось їсти, і водночас, щоб їм було мало і вони працювали (якщо меду багато, бджоли сидять і куксяться, замість того, щоб працювати).
Далі розповідь і купка фотографій. Як я писав у попередньому дописі, мильниці Nikon - лайно, тому маємо те, що бачите.

Результати в мене на диво непогані. Одна сім'я з чотирьох, що хворіла ще минулого року, загинула (я цього і очікував), а от три інші здорові, міцні і вже збирають пилок і носять свіжий мед (не знаю, звідки, бо ще нічого не цвіте). Іншими словами, працюють як бджілки.
В людей, каже пасічник, сім'ї гинули масово. В нього з біля 15 сімей загинуло три на рівному місці (в мене хоч відомо було, що вони хворі), в сусіда з 8 загинуло 5. Вологість, сніг наприкінці березня додали свого.
Зате в мене ще біля десятка рамок з медом стоїть - не знадобився (минулої весни я весь березень бджіл підгодовував медом і цукром). Цей мед піде на підгодівлю в травні, а тоді можна буде і собі взяти трохи меду (хоч один врожай за 3 роки зберу ... ).







Эта замечательная конструкция находится в Париже и представляет собой пчелиный отель. Вы наверняка зададитесь вопросом, для чего же пчелам и шмелям нужны отдельные домики ведь они живут группами в ульях?
Ответ прост: существуют виды пчел, у которых каждая самка плодородна, и такие виды пчел не могут жить в коммунах. Для этого и создаются отдельные домики.
Пчелиные отели необходимы по многим причинам. Дело в том, что за последнее время популяция пчел падает. Проблема и в среде обитания и в пестицидах, которые губительно влияют на опыляющих растения пчел.
Способствовать размножению пчел в городских условиях довольно трудно. Поэтому люди решили немного помочь природе и построить пчелиный отель( его еще называют отель для жуков и насекомых).
Люди, которые способствуют развитию и размножению пчел, безусловно, имеют от этого большую выгоду. Ведь пчелы опыляют фрукты и овощи на их дачных участках.
Отельчики для пчел могут быть разных размеров и форм, но все они служат для одного благого дела – для помощи насекомым, в которых так нуждаются наши продукты питания, растущие на грядках.
Домики не должны представлять собой труднодоступные конструкции, насекомое должно с легкостью влетать и вылетать из своего нового домика, при этом не чувствуя опасность со стороны окружающих предметов.
Отверстия, которые высверливаются в дереве, должны быть под наклоном, чтоб дождь не смог затопить домик. Расстояние между дырочками должно быть достаточным, чтоб пчелы не жили в тесноте.

Основна маса на малюнку - закоркований ("печатний") розплод. Чарунки закорковані і в них розвиваються робочі бджоли.
В верхньому лівому куті можна побачити кілька незакоркованих чарунок із білим всередині. Це зародки бджіл 2-3 денного віку. Вище них одна ячейка з одноденним розплодом (він поблискує).
Оте диво, що стирчить лапами назовні біля молодих зародків - це робоча бджола чистить і годує зародок - буде закорковувати чарунку.
Внизу можна побачити одну чарунку з отвором з нерівними краями. Звідти як раз прогризає собі дорогу молода бджола (на фотографії її не видно, але вона там вусами ворушила, коли я фотографував).


