Коли я збирався в Іспанію, то мав лише основні і поверхні знання стосовно тамтешнього клімату. Зізнаюсь, що очікував побачити на узбережжі покращений варіант Криму, із субтропічною рослинністю і морським повітрям. Натомість ми знайшли там напівпустелю (в Каталонії є рослинність, а на півдні, в Валенсії, її зовсім мало, особливо далі ніж пара кілометрів від моря).
Ґрунт — тверді скельні породи без підземних вод, що дозволяє будувати кілька підземних поверхів в будинках, але водночас обмежує водопостачання рослин.
Море не пахне взагалі (хіба що коли стоїш прямо над водою). Дощів практично немає, хоча в Валенсії ми в перший же день застали грозу
. Денна температура протягом літа і вересня тримається в районі 30 градусів тепла, вночі опускається до 23-25 
. І це ще непогано — коли ми дивились в Валенсії прогноз погоди, в Мадриді і Андалусії прогнозували 37-39 вдень. Коли дивився на мапу, бачив там кілька природничих парків-заповідників. Насправді ці заповідники нічого цікавого не пропонують, а рослинність в них обмежується невисокими деревцями до 5-ти метрів, і деінде кущами.
В містах зелено, але там під кожне дерево підведено полив. Ростуть хвойні і різноманітні листяні дерева, включаючи плодові. Так, я бачив в парках (все з плодами) лайм, гранат, апельсин, лимон, інжир, ріжкове дерево.
На деревах деінде сидять папуги і огидно і голосно так кричать. Особливо в Барселоні.
Люди
Іспанія — країна дуже своєрідна. Її культура формувалась під дією географічних факторів, таких як гірська місцевість, спекотний сухий клімат, а також під впливом ресурсів, котрі Іспанія отримувала з Американського континенту. Іншими словами — іспанці досить далекі від “континентальної Європи” і англійців. Чимось вони мені нагадали українців (недарма мабуть в Іспанію їде багато українців), але водночас люди дуже незвичні і чужі. Я бував і в інших країнах Європи і в США, і гадаю, що іспанці — найбільш віддалена культура серед них всіх.
Якщо в Латвії в червні я почував себе як в теплому-теплому коконі чи ванній (настільки комфортно мені було серед тамтешніх людей), то в Іспанії мені було тією ж мірою некомфортно.
Іспанці до всього, що роблять, підходять з душею. Все матеріальне (архітектура, ті ж дороги) робиться якісно і для людей. Але не тому, що Ordnung uber alles, а найімовірніше тому, що розуміють, що вони це роблять для себе самих, і їм же в цьому і жити.
Культура
Вся культура іспанська. Якщо в маркетингу видно загальні підходи, то музика, театри — все тільки локальне і іспаномовне.
Взагалі, ви багато можете згадати іспанців, хто зробив внесок в світову науку і культуру? Ми з дружиною згадали лише біля десятка.
По радіо або розмови, або незрозумілі мелодії мабуть місцевих виконавців. За весь час в машині мені не вдалося жодного разу спіймати станцію, котру можна було би поставити фоном для поїздки.
В Валенсії (і мабуть в Іспанії в цілому) шанують Сервантеса ледь не більше, ніж у нас Шеченка.
В Барселоні всі носяться із Гауді, і враження таке, що більше нікого в них і немає.
Що сподобалося — вулиці названі іменами митців (місцевих), ректорів університетів, докторів тощо. Професія вказується в назві вулиці, наприклад Calle del Pintor Casanova (“вулиця художника Казанови”, у нас там стояв готель).
