За життя
20.05.2025
08:14
Соціалізм в ЄС взрощує в людях безвідповідальність і безмізкість . Про переходи біля школи, де поставили болванів, я колись писав. А тепер про наболіле - про батарейки. Діти, буває, ковтають батарейки. Це погано, це шкідливо. Але в дітей є батьки. Водночас, євробюрократія готова лоба розбити в спробах зарегулювати все і вся. Тому всі батарейки мають йти в упаковці, де кожна окремо запакована в дуже щільний пластик. Звісно, це гарний захист від дітей, але який відсоток людей його потребує (в кого є маленькі діти, для яких це є ризик)? Гадаю, менше ніж 10% населення (ліньки рахувати точно). Всі інші мають страждати з-за того, що "два дебіла - це сила" (дебільні батьки і євробюрократи). Могли піти правильним шляхом - маркувати батарейки без захисної упаковки як небезпечні для дітей. І тоді я і інші 90% населення радо би купували лише такі небезпечні - їм та безпека шкодить. Але з дітей, яких не вчать переходити дорогу, виростають ті самі євробюрократи, що ухвалюють дебільні закони.
01.05.2024
14:52
Навіяло новиною, що в Німеччині більшість виступає за обмеження швидкості на автобанах. Одна з проблем в Європі в порівнянні з США - нерівномірність руху. В США трасами їздять всі з однією швидкістю (+5-10 миль понад верхній ліміт залежно від ліміту та штату) і потік, відповідно, йде дуже розслаблено. В Європі повний різнобій - хтось їде 100, хтось 130, а хтось всі 150-160. Відповідно, на дорозі хаос із перелаштовуваннями та неадекватним розташуванням в ряді (наприклад, дехто повзе 120 в середньому ряді при вільному правому). Якби краще ловили тих, хто їздить понад 130, то в лівому ряді на 130 можна було би вельми комфортно їздити. А так доводиться постійно перелаштовуватися, і це дуже втомлює.
07.11.2022
06:20
В Європі діє (звісно, не всюди) роумінг підключень до зарядних станцій до електромобілів. В мене є картки всіх трьох основних словацьких операторів зарядних станцій, і я однією з них авторизувався на АЗС Petrol в Словенії. Ціна за заряджання в роумінгу вища, але в моєму випадку це не грало ролі (мені потрібно було просто під'єднати автівку до зарядки, щоб скинути налаштування).
03.10.2019
15:50
Прочитав тільки що про те, що, мовляв, ринок електромобілів отримав першу кризу - за якийсь там період на кшталт року падіння продажів склало 14%. Цікаво, а шановні автовиробники в люстерко дивилися оглядали свій модельний ряд з точки зору споживача? Всі розповідають, як вони ух, і до мохнатого року випустять десятки моделей електромобілів. Ок, але мішки з камінцями як стояли так і стоять. А що стоїть на ринку? На масовому ринку маємо (а) електричних - 4-5 моделей дрібних хетчбеків, пару моделей седанів та універсалів, дві моделі недо-SUV (Hyundai Kona electric за кінською ж ціною і Kia Niro, котрого формально є, а реально не SUV і його й Ніро Вульф не знайде) (б) plugin-гібридів ще менше, і все. Це на пару десятків масових виробників автомобілів. І ще є наявні 5-6 моделей дуже дорогих авто (Audi Q8, пара моделей BMW, щось у Mercedes, дві моделі Tesla і Jaguar I-Pace -- всі тиснуться до верхньої межі цінового діапазону преміум-класу), але вони не масові. Тобто, купувати нема чого. Я вже мовчу про те, що все не-преміум, крім в 1.5-2 рази вищої за бензиновий оригінал ціни ще й тупо "не їде" ).
Зауважу, що станції електромобілів вже стоять по Європі як платні так і безкоштовні, тому підзарядитися є, де. Повністю електричний двигун без власного будинку поки що, мабуть, ризиковано брати (хіба що є станція заряджання біля дому чи роботи), а от plugin-гібрид -- гарний варіант. Був би, якби вони були на ринку. Але см.вище.
Зауважу, що станції електромобілів вже стоять по Європі як платні так і безкоштовні, тому підзарядитися є, де. Повністю електричний двигун без власного будинку поки що, мабуть, ризиковано брати (хіба що є станція заряджання біля дому чи роботи), а от plugin-гібрид -- гарний варіант. Був би, якби вони були на ринку. Але см.вище.
12.09.2015
09:38
В Ризі дуже мало товстих людей. Звичайно, їх можна побачити, але це велика рідкість і, припускаю, що побачені товстуни мають певні проблеми ендокринного характеру. А може це просто приїжджі.
Дружина припустила, що худорлявість - це латиський генотип. Але в Ризі більш ніж 40% російськомовного населення (тобто принаймні чверть - не латиші за генотипом). Відповідно, серед них мала би бути певна кількість товстунів. Але немає.
Навмисне спостерігаю по дитячих майданчиках -- всі без виключення мами, навіть ті, що із немовлятами, стрункі чи навіть худі. Тобто вони навіть під час вагітності не набирають по 20 кг, як в Україні.
Це ще більш дивно, якщо зважити на кількість кондитерських, кафе і хлібних крамниць в Ризі. При цьому кондитерські вироби в них смачні, а хліб - смачніший, ніж в Україні, і в більшому асортименті.
Та й їжу вдома готують в середньому менше, ніж в Україні - більше використовують напівфабрикати або їдять в кафе.
Це приводить мене до висновку, що в Латвії існує розуміння і культура здорового життя і здорового харчування. А також натякає, що всі казки про широку кістку і гормональні порушення - це наслідок невміння тримати рота затуленим і не жерти цілодобово все, що побачиш. Бути худим - можна, і нескладно.
Дружина припустила, що худорлявість - це латиський генотип. Але в Ризі більш ніж 40% російськомовного населення (тобто принаймні чверть - не латиші за генотипом). Відповідно, серед них мала би бути певна кількість товстунів. Але немає.
Навмисне спостерігаю по дитячих майданчиках -- всі без виключення мами, навіть ті, що із немовлятами, стрункі чи навіть худі. Тобто вони навіть під час вагітності не набирають по 20 кг, як в Україні.
Це ще більш дивно, якщо зважити на кількість кондитерських, кафе і хлібних крамниць в Ризі. При цьому кондитерські вироби в них смачні, а хліб - смачніший, ніж в Україні, і в більшому асортименті.
Та й їжу вдома готують в середньому менше, ніж в Україні - більше використовують напівфабрикати або їдять в кафе.
Це приводить мене до висновку, що в Латвії існує розуміння і культура здорового життя і здорового харчування. А також натякає, що всі казки про широку кістку і гормональні порушення - це наслідок невміння тримати рота затуленим і не жерти цілодобово все, що побачиш. Бути худим - можна, і нескладно.
30.08.2015
11:50
Коробка для збирання пожертв аеропортовій групі допомоги тим, хто має складнощі в аеропорті.
Як працює, здогадаєтеся?
Як працює, здогадаєтеся?
28.08.2015
07:18
В Латвії в багатьох закладах, аж до таких як поштове відділення чи магазин Латтелекома на 2 особи (персоналу), запроваджено електронну чергу. Неймовірно зручно, всі сидять спокійно і немає всіх цих "вас тут не стояло". Щоправда, в кабінет до лікаря в поліклініці черга жива (а в реєстратуру - електронна).
Враховуючи, що запроваджено чергу всюди, очевидно, що вартість її впровадження мінімальна, а значить, це можна зробити і всюди в Україні, було би бажання і розуміння. Водночас це є чудова бізнес-ідея для спритного підприємця в Україні -- продаж реманенту, монтаж і супроводження таких систем.
Враховуючи, що запроваджено чергу всюди, очевидно, що вартість її впровадження мінімальна, а значить, це можна зробити і всюди в Україні, було би бажання і розуміння. Водночас це є чудова бізнес-ідея для спритного підприємця в Україні -- продаж реманенту, монтаж і супроводження таких систем.
26.05.2015
09:33
В Литві та Латвії працівники сфери обслуговування (продавці в магазині, офіціянти в кафе) досить пристойно розмовляють англійською мовою з відвідувачами. І йдеться не про центри туристичних міст, а про більш другорядні заклади. А українська Маня навіть українською не взмозі нормально говорити.
13.05.2015
18:52
Чому навчили мене Уроки Леніна в середній школі ім.Леніна.
Пам'ятаєте обшук у засланні, де кмітливий Ілліч підсунув обшуковцям стільчика, щоб вони почали пошук з верхніх полиць, бо заборонена література була в пана Ульянова на нижній поличці?
В ЄС заборонено ввозити м'ясомолочну продукцію. І щоразу ми цю заборону порушуємо, везучи щось із собою на попоїсти в дорозі. Сьогодні в меню були домашні сосиски в тісті, а митниця питала мене, що з харчів я везу і чи не везу я м'ясо. То я з готовністю почав розгортати і показузати їй булочки з корицею (вони сильно пахнуть і забивають запах сосисок). Вдалося
.
Пам'ятаєте обшук у засланні, де кмітливий Ілліч підсунув обшуковцям стільчика, щоб вони почали пошук з верхніх полиць, бо заборонена література була в пана Ульянова на нижній поличці?
В ЄС заборонено ввозити м'ясомолочну продукцію. І щоразу ми цю заборону порушуємо, везучи щось із собою на попоїсти в дорозі. Сьогодні в меню були домашні сосиски в тісті, а митниця питала мене, що з харчів я везу і чи не везу я м'ясо. То я з готовністю почав розгортати і показузати їй булочки з корицею (вони сильно пахнуть і забивають запах сосисок). Вдалося
.
18.03.2015
08:22
Тракай - це місто, в котрому є замок і є фортеця.
Замок був обіцяний синові, тому ми і заїхали туди по дорозі з Вільна в Люблін.
Фортеця і замок знаходяться поруч, в 300-500 м один від одного. Але фортеця знаходиться на суходолі, а от замок стоїть на невеличкому острові, дістатися якого можна через дерев'яний міст.
У фортеці знаходиться музей, але зараз він був зачинений. Фортеця маленька і на її території нічого цікавого не було (прохід було відчинено).
В замку, коли ми його відвідували, нікого крім нас не було. Замок був порожній і пустий. Не було навіть, на кому випробувати виховальний реманент:
Влітку в замку проводять екскурсії (мабуть цікаві), але зараз нікого не було і ми за 10 євро просто пройшлися замком. В середині є дві секції музею, в котрому розповідають про історію замку і історію міста Тракай. Я так розумію, що загалом ще є інші секції, але вказівників не було, а ми не дуже шукали, бо було холодно і збирався дощ.
Всі звикли до яскравого вигляду сонячного замку, як його показують на постерах (і знімають, до речі, ці постери з тої ж точки, що і зображення вище). Але навіть красивішим є він в таку погоду, як його відвідали ми:
На озері ще стоїть крига, по котрій гуляють ворони.
Дощ пішов вже коли ми закінчили прогулянку.
Історію замку ви можете почитати і в інтернетах, а я додам одну деталь: замок є реставрацією, проведеною майже з нуля - старе каміння сіре, нове червоне. На фото видно різницю. Тобто те, що ми бачимо, - це сучасне уявлення про колишній замок. Будівництво (реставрація) йшло протягом всього 20-го століття. Але в цьому випадку я прихильник гарної реставрації, аніж аутентичних розвалин, в яких не було би жодного сенсу.
Замок був обіцяний синові, тому ми і заїхали туди по дорозі з Вільна в Люблін.
Фортеця і замок знаходяться поруч, в 300-500 м один від одного. Але фортеця знаходиться на суходолі, а от замок стоїть на невеличкому острові, дістатися якого можна через дерев'яний міст.
У фортеці знаходиться музей, але зараз він був зачинений. Фортеця маленька і на її території нічого цікавого не було (прохід було відчинено).
В замку, коли ми його відвідували, нікого крім нас не було. Замок був порожній і пустий. Не було навіть, на кому випробувати виховальний реманент:
Влітку в замку проводять екскурсії (мабуть цікаві), але зараз нікого не було і ми за 10 євро просто пройшлися замком. В середині є дві секції музею, в котрому розповідають про історію замку і історію міста Тракай. Я так розумію, що загалом ще є інші секції, але вказівників не було, а ми не дуже шукали, бо було холодно і збирався дощ.
Всі звикли до яскравого вигляду сонячного замку, як його показують на постерах (і знімають, до речі, ці постери з тої ж точки, що і зображення вище). Але навіть красивішим є він в таку погоду, як його відвідали ми:
На озері ще стоїть крига, по котрій гуляють ворони.
Дощ пішов вже коли ми закінчили прогулянку.
Історію замку ви можете почитати і в інтернетах, а я додам одну деталь: замок є реставрацією, проведеною майже з нуля - старе каміння сіре, нове червоне. На фото видно різницю. Тобто те, що ми бачимо, - це сучасне уявлення про колишній замок. Будівництво (реставрація) йшло протягом всього 20-го століття. Але в цьому випадку я прихильник гарної реставрації, аніж аутентичних розвалин, в яких не було би жодного сенсу.
