Іспанська архітектура формувалася століттями і сучасне планування в містах спадкує напрацьовані рішення. Так, міста плануються прямокутною мережею вулиць і забудовуються чіткими кварталами будинків. Тобто ви можете уявити собі чотирикутні “соти”. Будинки мають в середньому 3-7 надземних поверхів (доходить і до 10-12) і будуються щільно один до одного, без проміжків. Таким чином формується суцільний блок будівель. В підземних поверхах (зазвичай один або два підземні поверхи, я зустрічав і три) розташовують гаражі і склади.
Всі будинки мають вхід з вулиці (в 90-95% випадків цей вхід скляний, щоб було видно з вулиці, що відбувається в під'їзді) і жодних проходів у внутрішній двір. Вуличний вхід завжди зачинений на замок, на дверях висить переговорний пристрій. Тобто сторонньому потрапити в межі кварталу без дозволу мешканців неможливо в принципі. Ми так і не змогли зазирнути подивитись, як люди облаштовують внутрішні двори.
Нові великі багатоквартирні будинки, що стоять відокремлено, а не кварталами (наприклад таких багато в Аліканте, де вони побудовані на вузькій смузі вздовж берега), огороджені суцільними мурами із хвіртками в мурах. Тобто всередину також не потрапиш. На території може бути басейн, спортивний майданчик, навіть тенісний корт. Ці будинки високі — 25-30 поверхів не є виключенням.
Будинками і кварталами керують спільноти власників квартир. Вони визначають, кошти в якій кількості будуть збиратись і витрачатись на будинок.
Окремо можна згадати таунхауси — блоки однакових дво- і три-поверхових будинків, об'єднаних конструктивно в одну будівлю зі спільною інфраструктурою. Кожен з цих будинків має окремий вхід і є власністю окремої людини (це відрізняє його від квартири в звичайному будинку чи кварталі). Таунхауси мають окрему невисоку огорожу навколо кожного блоку і відповідно між блоками.
Таунхауси можна побачити і в Києві (напр. Італійський Квартал біля дитячої лікарні на вул.Богатирській). Таунхаусів багато, але вони здебільшого побудовані на узбережжі, де відносно багато землі і складний рельєф. Також їх почали будувати останні роки (судячи з вигляду — останні 7-10 років) і багато стоїть пустих або не введених в експлуатацію. Наприклад, в Санта-Кларі ми знайшли чудові таунхауси прямо на березі моря (10 метрів від будинку до пляжу через пішохідну доріжку) і частина таунхаусів в блоці була закинута чи не заселена.
Всі будинки дуже чисті і охайні, на терасах - квіти, на вікнах горщики з квітами. Входи і під'їзди чисті - ледь не вилизані. Фурнітура у вікнах вся в якісному стані, вікна чисті і помиті.
Про внутрішній комфорт багато сказати не можу, оскільки в квартирах ми не були, але знаю, що багато квартир (відсоток залежить від міста і району) не мають централізованого газопостачання, а люди купують газові балони. Прання теж деінде відбувається в пральнях, а не вдома.
На вікнах будинків (причому, на всіх поверхах) стоять ролети (алюмінієві), над лоджіями (в них це називається терасами) обов'язково ставлять тенти, котрі закривають 90% прорізів лоджій. Ролети дозволяють підтримувати більш рівномірну температуру в приміщеннях.
Я читав, що іспанці кондиціонери майже не використовують. Можу повірити — в готелях при температурі на вулиці +30 ми кондиціонер жодного разу не вмикали, на відміну від Риги, де доводилося вмикати кондиціонер при 25 на вулиці. Рішення — правильне проектування системи вентиляції будинку (найімовіршіне, через підземні поверхи, де повітря охолоджується перед подачею в квартири), тоді кондиціонер не потрібен.
Іспанці використовують роздільне збирання сміття - окремо стоять баки для скла, пластику, картону, органічних відходів. І люди реально розділяють сміття, виносячи все окремо. Цікавий момент - папір картон з тих баків люди часто виймають, схоже що для повторного використання.
Зв'язок
Одною з головних вимог сучасності є наявність зв'язку і інтернету. В Іспанії із інтернетом погано. Мобільні пакети мають дуже маленькі ліміти на інтернет (до 30 Мб на день!), стаціонарного інтернету в будинках, як я зрозумів, теж майже ніде немає. Wi-Fi в готелях навіть коли задекларований, що є, має певні обмеження — наприклад, не більше одного пристрою одночасно, або тільки в холі (і той погано працював). Безкоштовний публічний Wi-Fi я знайшов тільки в макдональдсах в Барселоні і околицях. В Валенсії навіть під стовпом з написом Free Wi-Fi мені не вдалося його знайти. Причому логіни зроблені досить хитро — коли мережу шукається, мережі показуються як відкриті, а коли під'єднуєшся — в браузері треба вводити логін і пароль.
Голосовий зв'язок звісно є, але ціни вищі ніж в Києві і в Латвії.
Препейд картки продаються за паспортом і тільки в магазинах зв'язку або в великих гіпермаркетах. Причому, вибір невеликий (принаймні без знання нюансів) і налаштування складні. Так, в тих пакетах, що я бачив, потрібно було вказувати Access Point і іноді логін з паролем. Це може бути проблемою, як, наприклад, в мене - в Samsung N719 (Galaxy Note 2, CDMA + GSM) друга картка GSM є допоміжною і AP вказати для нього не можна в принципі. Треба було або витягати картку з першого слота і обрізати другу картку, або змиритися. Довелося гратися SIM картками в двох телефонах, щоб отримати навігацію через Google Maps.
