Магазини представлені маленькими лавками на перших поверхах житлових будинків і супермаркетами. Супермаркети рівня Сільпо чи АТБ — мережа Mercadona і альтернативних ми не бачили (може вони і монополісти там, не знаю). Ще є Ашан (там він називається Alcampo) і аналогічні гіпермаркети Carrefour. Кажуть, що у Carrefour є ще менші магазини рівня Сільпо, але я таких не зустрічав. В Меркадоні вибір дуже обмежений, в Великій Кишені (про сільпо не знаю) вибір істотно більший. В гіпермаркеті Carrefour при розмірі з (київський) Ашан вибір продуктів вдвічі менший за Ашан, решта площ зайнята речами.
“Колгоспні” ринки є. Центральні працюють щодня, інші пару разів на тиждень. На ринках все охайно, кожне місце — окремий “кіоск”, із іменем власника (чи орендаря?) над ним.
Ціни на ринку нижчі за магазинні, але неістотно — десь на 15%. Ринки ми дивилися в Аліканте і Валенсії.
Ціни вразили нас наповал з самого початку, як ми заїхали в Castelldefels. Вони шалені. В середньому ціни вищі за київські в 2-3 рази. Побутова хімія, собачий корм, косметика дешевші за київські, все інше значно дорожче. М'ясо десь вдвічі дорожче (наприклад, кілограм яловичини — 15 євро і вище, свинини майже немає), риба дорожча в 3+ рази, фрукти на 30-40% дорожчі, промислові товари вдвічі дорожчі (за деякими виключенням).
Знижки (rebajas) всюди, і є реально гарні пропозиції. Джемпер за 15 євро (і він їх вартий) було куплено в Carrefour за 5.10 євро, чудові шкіряні сандалі дружині — за 30 євро (в Києві вони б коштували 600-700 гривень), шкіряні портмоне на знижках можна купити за 15 євро (аналогічні в Києві коштують 300 грн).
Хтось скаже, що потрібно співставляти ціни із середньою зарплатнею, але зауважу, що в Іспанії безробіття (офіційне) більше 20%, і цим людям теж потрібно щось їсти (і вдягатись). Тобто середня зарплатня, як і середня температура по лікарні, є поганими орієнтирами. Ну і ми не знаємо, яку частку в структурі витрат іспанців складають їжа і побутові товари.
Харчування
З їжею в Іспанії погано, з великої літери Х. Іспанська кухня складається із тухлого м'яса і таких же м'ясопродуктів (в них це делікатес — хамон), паельї (рис з приправами і м'ясом чи морепродуктами, тушкований на сковорідці) і бутербродів.
Салати всі однакові і складаються з кількох різновидів салату (рослини), помідорів (два види лише, і ті несмачні), цибулі і тих чи інших додатків в малих кількостях. Причому додатки в частині випадків — з консервів (напр. консервована скумбрія, або овочі в оцті). Інших овочів в салаті практично немає.
Загалом овочі і фрукти дорогі і асортимент дуже обмежений. Це вам не український базар, де одних помідорів можна знайти 15-20 сортів.
М'ясо (ескалоп, біфштекс тощо) вони готувати просто не вміють — їсти його неможливо (пробували пару разів). Плюс, в половині випадків воно робиться з того ж хамону.
Бутерброди є комбінацією того ж м'яса чи м'ясопродуктів із компонентами салату.
Загалом іспанці їдять багато хліба (і хліб вельми смачний), тому їхні жінки до 40 років здебільшого сягають форм недопеченого колобка. Чоловіки масово бігають і їздять на велосипеді, тому мають людські габарити.
Супи їдять, але дуже мало і знов таки в обмеженому асортименті.
Ще їдять картоплю, але без варіацій — варено-смажена картопля (типу “по-селянські”, але гіршої смакової якості) і фрі брусочками, і все.
Круп і каш (крім рису) немає взагалі, ані в продажу в магазинах, ані в кафе. Є певний вибір бобових в магазинах, але страв з них в кафе я жодного разу не бачив.
Морепродукти дуже дорогі (хоча й цікаві) і пишуть, що все привізне, оскільки Середземне море в районі Іспанії пусте (і дійсно, чайок я бачив за весь час може штук 5).
Ковбаси і копченості — все з присмаком хамону, їсти неможливо. Сири трошки дешевші, ніж у нас, але того, що в нас (ок, в росіян) називається творогом, немає. Йогурти низької якості. Питних йогуртів в пляшках, аналогічних нашим Галичині чи навіть Актівії, немає (Актівію бачив питну в пляшечках по 150 грамів, але ж це не доза
. П'ють вони там каву, охолоджувальні напої (лимонади), мінеральну воду (клімат вимагає), пиво і Сангрію (дуже легке солодке фруктове вино).
Місцеве пиво в них вельми посереднє, віддає спиртом (як і половина пропозицій в Україні на жаль). Привізного пива обмаль, в супермаркетах 2-3 пропозиції (!), в кафе — Хайнекен і, здається, все.
Вина там ми не пробували крім Сангрії. Сангрія смачна, продається як в пляшках (причому, є і газована) 4 і 7 градусів, так і в кафе в келихах з льодом. П'ється легко — ми вже перед відльотом випили за 2 години 2 літри на двох і сп'яніння не відчували взагалі.
Харчування в закладах громадського харчування перетворюється на тортури — всі пропозиції абсолютно однакові за асортиментом і типові за смаком, і все зводиться до вище окреслених варіантів. Порції великі (типова порція в більшості випадків сміливо ділиться на двох людей), але й дорогі. Вартість пообідати — 15 євро на особу, перекусити — біля 10 євро. В мережевих швидкожерках дешевше, але не набагато (біг-мак коштує 6.50 євро, здається, і додайте запивку: капучіно 200 грамів — 1 євро, лимонад 1.50-1.80, пиво в макдональдсі - 1.80).
